ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/4718.04.11
За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецьктепло"
про стягнення 10742488,28 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники :
від позивача Іванов П.О., довіреність № 16/10 від 20.01.2011 р.
від відповідача не з"явилися
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецьктепло" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 10742488,28 грн. за Договором № 06/10-1657 ТЕ-20 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.10.2010 р., з яких: 10299129,29 грн. основного боргу, 68623,23 грн. інфляційних нарахувань, 60727,93 грн. 3% річних та 314007,83 грн. пені. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу природний газ, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленого природного газу в повному обсязі не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2011 р. порушено провадження у справі № 39/47 та призначено справу до розгляду на 04.04.2011 р. о 10:20 год.
Представник позивача в судовому засіданні 04.04.2011 р. подав на виконання вмимог ухвали суду від 15.03.2011 р. письмові пояснення по справі та копію довідки про банківський рахунок позивача.
Представник відповідача в судове засідання 04.04.2011 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 15.03.2011 р. не виконав, письмових заяв та повідомлень щодо поважності причин відсутності в судовому засіданні 04.04.2011 р. суду не подав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/47 від 15.03.2011 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/12д-29 від 25.01.2011 р.
Наведене поштове відправлення отримане відповідачем 21.03.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 1474678 5 (наявне в матеріалах справи).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2011 р., у зв»язку із неявкою представника відповідача в судове засідання та неподання останнім витребуваних доказів, розгляд справи був відкладений на 18.04.2011 р. о 11:50 год.
Представник позивача в судове засідання 18.04.2011 р. з»явивися, подав акт звірки розрахунків за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. по договору № 06/10-1657 ТЕ-20, відповідно до даних якого вбачається здійснення відповідачем часткових розрахунків за поставлений природний газ в лютому 2011 р. на загальну суму 2388471,27 грн., з урахуванням яких позивач визначає суму заборгованості відповідача за спірним договором станом на 28.02.2011 р. у 7910658,02 грн. (основний борг)
Крім того, представник позивача в судовому засіданні 18.04.2011 р. подав розрахунок пені за період з 21.11.2010 р. по 10.03.2011 р. у сумі 290267,54 грн. та розрахунок 3% річних за період з 21.11.2010 р. по 10.03.2011 р. у сумі 56136,65 грн., які здійснені від суми основного боргу у розмірі 7910658,02 грн. Стосовно розрахунку інфляційних нарахувань позивач надав суду усні пояснення, відповідно до яких підтвердив, що розрахунок інфляційних нарахувань за період з грудня 2010 р. по січень 2011 р. у сумі 68623,23 грн., наявний у позовній заяві, залишається незмінним.
Також, представник позивача в судовому засіданні 18.04.2011 р. подав докази часткової оплати відповідачем за поставлений природний газ (реєстр банківських платежів).
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи подані суду в засіданні 18.04.2011 р. вищезазначені документи та з огляду на усні пояснення представника позивача, останній фактично зменшив позовні вимоги в частині основного боргу, пені та 3% річних, в іншій частині (інфляційних нарахувань) позовні вимоги залишив без змін.
Судом встановлено, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а тому суд розглядає позовні вимоги з урахуванням їх зменшення позивачем, т.т. новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 8325685,44 грн., з яких: 7910658,02 грн. - основний борг, 290267,54 грн. -пеня, 56136,65 грн.-3% річних, 68623,23 грн. - інфляційні нарахування.
Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року»та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначалось, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
Представник відповідача в судове засідання 18.04.2011 р. повторно не з"явився, вимоги ухвал суду від 15.03.2011 р. та від 04.04.2011 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/47 від 04.04.2011 р., яке було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, отримане відповідачем 11.04.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 1474795 1 (наявне в матеріалах справи).
Письмових заяв та повідомлень щодо поважності причин відсутності в судовому засіданні 18.04.2011 р. відповідач суду не подав та не надіслав.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 18.04.2011 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.04.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
20.10.2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецьктепло" (відповідач, покупець), був укладений Договір № 06/10-1657 ТЕ-20 про закупівлю природного газу за державні кошти (надалі -Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього Договору. При цьому газ, що постачається за Договором, використовуеться покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього Договору.
Згідно п. 1.2 Договору встановлено, що постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року природний газ (надалі - газ) з урахуваиням вартості його транспортувания в обсязі до 10570 тис. куб.м.
Відповідно до п. 3.1 вбачається, що сторони узгодили ціну за 1000 куб.м. природного газу в розмірі 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ- 1309,20 грн. (дана ціна включає ціну газу, податок на додану вартість, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами).
Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом поєтапної оплати у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) місяця поставки.
- остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Умовами Договору визначено обов»язок покупця (відповідача) своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ (п. 6.1.1), підписувати акт приймання - передачі газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки (п. 6.1.2).
Відповідно до п. 2.2 Додатку № 1 до Договору, який є невід»ємною частиною даного Договору, визначено, що приймання -передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання -передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов»язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання -передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством.
Позивач стверджує, що на виконання умов Договору в жовтні, листопаді та грудні 2010 р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 12263754,26 грн., наведене підтверджує актами передачі -приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.10.2010 р. на суму 2952359,90 грн., від 31.11.2010 р. на суму 3809222,14 грн., від 31.12.2010 р. на суму 5502172,22 грн.
В той же час, відповідач за поставлений природний газ своєчасно (в строк, передбачений п. 4.1 Договору ) та в повному обсязі не розрахувався, фактично здійснив лише часткові розрахунки у загальній сумі 4353096,24 грн., що вбачається з наданого позивачем реєстру банківських платежів.
З урахуванням наведеного, заборгованість відповідача за Договором № 06/10-1657 ТЕ-20 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.10.2010 р. становить 7910658,02 грн. (основний борг): 12263754,26 грн. - 4353096,24 грн. = 7910658,02 грн.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Вищенаведені умови Договору № 06/10-1657 ТЕ-20 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.10.2010 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі -ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
По матеріалам справи судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач протягом жовтня - грудня 2010 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 9367,365 тис.куб.м. на загальну суму 12263754,26 грн., про що свідчать засвідчені належним чином копії актів передачі -приймання природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.10.2010 р. на суму 2952359,90 грн., від 31.11.2010 р. на суму 3809222,14 грн., від 31.12.2010 р. на суму 5502172,22 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.
Згідно п. 4.1 Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Виходячи з наведеного, відповідач був зобов»язаний оплати поставлений газ на підставі акту передачі -приймання від 31.10.2010 р. до 20.11.2010 р., за поставлений газ на підставі акту передачі -приймання від 31.11.2010 р. до 20.12.2010 р. та за поставлений газ на підставі акту передачі -приймання від 31.12.2010 р. до 20.01.2011 р.
Відповідач частково та з порушенням строків (п. 4.1 Договору) виконав свої зобов'язання по оплаті поставленого природного газу, сплативши позивачу 4353096,24 грн., що підтверджується засвідченими належним чином копіями банківських виписок.
Заборгованість за поставлений природний газ у сумі 7910658,02 грн. залишилася відповідачем несплаченою.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ, поставлений на підставі Договору № 06/10-1657 ТЕ-20 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.10.2010 р. у сумі 7910658,02 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то вона підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7910658,02 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Крім того, на підставі п. 7.3.1 Договору позивач просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті за спожитий протягом жовтня - грудня 2010 року природний газ пеню, розраховану відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу за період з 21.11.2010 р. по 10.03.2010 р. (109 днів) в сумі 290267,54 грн. (з урахуванням зменшення позовних вимог).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов»язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.
Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до п. 7.3.1 Договору, в разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачуеться пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
За наведених обставин та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 290267,54 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання по оплаті за спожитий протягом жовтня - грудня 2010 року природний газ, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування у сумі 68623,23 грн. за період з грудня 2010 року по січень 2011 року та 3% річних в сумі 56136,65 грн. за період з 21.11.2010 року по 10.03.2011 року (з урахуванням зменшення позовних вимог).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вказану норму ЦК України, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 68623,23 грн. інфляційних нарахувань та 56136,65 грн. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 25500,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 525, 526, 530, 546, 549, 599, 611, 612, 625, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 230, 232, 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецьктепло" (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, б.15, кв. 6, ідентифікаційний код 36304403, р/р № 26005002001831 в ПАТ «Дельта Банк», МФО 380236) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, на Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827, р/р 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», МФО 300465) 7910658,02 грн. (сім мільйонів дев»ятсот десять тисяч шістсот п»ятдесят вісім гривень 02 коп.) основного боргу, 290267,54 грн. (двісті дев»яносто тисяч двісті шістдесят сім гривень 54 коп.) пені, 56136,65 грн. (п»ятдесят шість тисяч сто тридцять шість гривень 65 коп.) 3% річних, 68623,23 грн. (шістдесят вісім тисяч шістсот двадцять три гривні 23 коп.) інфляційних нарахувань, 25500,00 грн. (двадцять п»ять тисяч п»ятсот гривень 00 коп.) витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання
повного рішення: 21.04.2011 р.