ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/6718.04.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амерікан продактс»
до Приватного підприємства «КПД Трейд»
про стягнення 22 193,89 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: Кручок-Жернова Н.В. (довіреність № 01-04/11 від 11.04.2011 р.)
Від відповідача: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Амерікан продактс»(позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «КПД Трейд»(відповідач) про стягнення 22 193,89 грн. заборгованості на підставі договору постачання № 1/10-10 від 26.10.2010 року. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 19 977,98 грн., суму штрафу в розмірі 1997,79 грн. та суму трьох відсотків річних в розмірі 218,12 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.03.2011 р. порушено провадження у справі № 39/67 та призначено справу до розгляду на 18.04.2011 р. о 10:50 год.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 18.04.2011 р., подав документи на виконання вимог ухвали суду, надав суду усне пояснення по суті заявлених позовних вимог та просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 18.04.2011 р., не з'явився, вимоги ухвали суду від 31.03.2011 р. не виконав, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/67 від 31.03.2011 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаній позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі, згідно довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/1807-2 від 12.04.2011 р., а саме: 04073, м. Київ, вул. Петропавлівська, 11, кв. 40.
Вищенаведене поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою пошти “адресат не знайдено ”.
За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала у справі № 39/67 від 31.03.2011 р. вручена відповідачу належним чином.
За таких обставин, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/67 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 18.04.2011 р. та за відсутності відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Представник позивача в судовому засіданні 18.04.2011 р. надав усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, позовні вимоги підтримав повністю.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.04.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
26.10.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амерікан продактс»(позивач, постачальник) та Приватним підприємством «КПД Трейд» (відповідач, покупець) був укладений договір постачання № 1/10-10, відповідно до п. 2.1. якого постачальник зобов'язується поставляти товари, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість. Постачальник зобов'язується поставляти покупцю товари, відповідно до отриманого від нього замовлення за цінами й в асортименті зазначеними у специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 3.1. договору, вартість товарів, що поставляється, вказується в специфікації і товарних накладних, що з моменту їх підписання, є невід'ємними частинами договору. Ціни вказуються в національній валюті України, включаючи ПДВ, і включають вартість доставки товарів постачальником в місце поставки, зазначене у замовленні.
Відповідно до п. 4.1. договору, постачальник здійснює поставку товарів на умовах DDP до місця призначення, зазначеного у замовленні (правила «ІНКОТЕРМС») в редакції 2000 року.
Відповідно до п. 4.2. договору, замовлення на поставку товарів передається постачальнику попередньо не менш ніж за 5 (п'ять) календарних днів до дати поставки, електронною поштою, факсом або іншим способом, що дозволяє зафіксувати момент його передачі.
Відповідно до п. 4.6. договору, право власності на товари, що поставляються постачальником, переходить до покупця в день підписання сторонами транспортної накладної, що засвідчує момент прийняття товарів покупцем.
Відповідно до п. 6.1. договору, за першу партію товару покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника 50% від вартості товару відповідно до замовлення протягом однієї доби з моменту направлення відповідного замовлення. Інші 505 від вартості товару покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.
Відповідно до п. 11.1. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 25.10.2011 р.
Позивач на виконання умов договору постачання № 1/10-10 від 26.10.2010 року поставив відповідачу товар на загальну суму 19 977,98 грн., про що свідчить видаткова накладна № АП-0000001 від 27.10.2010 р., яка відповідачем підписана, що свідчить про те, що у відповідача не має жодних претензій до позивача щодо строків або якості переданого товару.
Відповідно до п. 12.1. договору, всі спори, що можуть виникнути при виконанні договору чи у зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів, а у разі не досягнення згоди між сторонами, можуть бути передані на вирішення господарському суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 ГПК України, підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ГПК України, претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 ГПК України, підприємства та організації, що одержали претензію, зобов'язані задовольнити обгрунтовані вимоги заявника.
24.01.2011 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про оплату № 25-01/11 від 24.01.2011 р. про сплату заборгованості з проханням сплатити суму заборгованості за отриманий спірний товар не пізніше 31.01.2011 р. Проте, відповідач залишив вимогу позивача про сплату боргу в розмірі 19 977,98 грн. без відповіді та задоволення.
Заборгованість у сумі 19 977,98 грн. відповідач, станом на час подання позивачем позову до суду, не оплатив, чим порушив покладені на нього зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Вищенаведені умови договору постачання № 1/10-10 від 26.10.2010 року свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі -ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав товар, але зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в судове засідання не з'явився, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 977,98 грн. основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.
Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми трьох відсотків річних в розмірі 218,12 грн. та суми штрафу в розмірі 1997,79 грн.
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Умовами договору сторони погодили, якщо покупець прострочив оплату товару більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів, постачальник додатково має право вимагати сплати штрафу у розмірі 10% від вартості партії товару.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1997,79 грн. правомірна та підлягає задоволенню, відповідач не довів протилежне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вказані норми Цивільного кодексу України та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру трьох відсотків річних, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми трьох відсотків річних в розмірі 218,12 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 221,94 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства «КПД Трейд»(04073, м. Київ, вул. Петропавлівська, 11, кв. 40; код ЄДРПОУ № 36633293; р/р № 26006027000209 в КМФ ПАТ «Укрсоцбанк»м. Київ, МФО 322012), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амерікан продактс»(03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 3; код ЄДРПОУ № 37244073; р/р № 26005015100204 в АТ «Піреус банк МКБ»м. Києва, МФО 300658) 19 977,98 грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят сім гривень 98 коп.) основного боргу, 1997,79 грн. (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто сім гривень 79 коп.) штрафу, 218,12 грн. (двісті вісімнадцять гривень 12 коп.) три відсотки річних, 221 (двісті двадцять одну) грн. 94 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання повного рішення: 21.04.2011 р.