ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 33/7612.04.11
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»
до відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»
про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 5 021, 87 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача:Великородний А.О. -представник за довіреністю № 450-1/14 від 24.02.2011;
встановив:
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 5 021, 87 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.07.2010 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»та ОСОБА_1 укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 001332/4007/0000013, яким застрахований транспортний засіб «Skoda», д.н. НОМЕР_1.
З розгорнутої довідки ВДАІ вбачається, що 25.08.2010 року в м. Києві по вул. Василенка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Skoda», д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Hyundai», д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3.
Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 07.09.2010 року ОСОБА_3 порушив п. 10.9. ПРД України та своїми діями скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України, у зв'язку з чим його було визнав винним у вчиненні вищезазначені ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно звіту № 7838 від 07.09.2010 року вартість відновлювального ремонту становить 5 479, 00 грн.
26.08.2010 року страхувальником було подано до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»заяву на виплату страхового відшкодування.
Позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 4 889, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 028465 від 15.10.2010 року.
ОСОБА_3 застрахував обов'язкову цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів у відкритому акціонерному товаристві Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1165987.
У досудовому порядку, 16.11.2010 року позивачем подана до відповідача регресна вимога № 1844 із вимогою виплатити страхове відшкодування.
Станом на 16.02.2011 року відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»відповіді не надало.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 5 021 грн. 87 коп.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.03.2011 року порушено провадження у справі № 33/76, розгляд справи призначено на 21.03.2011 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.03.2011 року розгляд справи відкладено на 04.04.2011 року, для витребування додаткових доказів по справі.
У судовому засіданні 04.04.2011 року оголошена перерва до 12.04.2011 року у зв'язку із клопотанням представника відповідача.
У судове засідання 12.04.2011 року представник позивача не з'явився, але подав заяву про зменшення позовних вимог.
Відповідно заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить відшкодувати шкоду у розмірі 4 379, 00 грн. (з відрахуванням франшизи у розмірі 510, 00 грн., передбачена п. 2 полісу № ВС/ 1165987 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10.02.2010 року).
Представник відповідача частково визнав позов.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»та ОСОБА_1 укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 001332/4007/0000013 від 20.07.2010 року.
Відповідно п.п. 1 договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 001332/4007/0000013 від 20.07.2010 року транспортний засіб, який застрахований є «Skoda», д.н. НОМЕР_1.
З розгорнутої довідки ВДАІ вбачається, що 25.08.2010 року в м. Києві по вул. Василенка сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Skoda», д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Hyundai», д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3.
Відповідно постанови Солом'янського районного суду м. Києва № 3-3357-1/2010 від 07 вересня 2010 року за вчинене правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 визнано винним та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави у сумі 340 гривень.
Згідно звіту № 7838 про незалежну оцінку з визначення матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 07.09.2010 року вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ Skoda, д.н. НОМЕР_1 у результаті його пошкодження складає 5 479, 00 грн.
26.08.2010 року страхувальником було подано до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»заяву № 50853 на виплату страхового відшкодування.
Згідно страхового акту № 00050853 від 13.10.2010 року виплата страхового відшкодування страхувальнику становить 4 889, 00 грн.
З наказу № 50853 від 13.10.2010 року вбачається, що наказано виплатити гр. ОСОБА_1 страхове відшкодування згідно розрахунку суми збитку в розмірі 4 889, 00 грн., шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ТОВ «Атвосоюз».
Позивач сплатив страхове відшкодування в розмірі 4 889, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 028465 від 15 жовтня 2010 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»перейшло в межах суми 4 889, 00 грн. право регресної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Транспортний засіб Hyundai, д.н. НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, що спричинило нанесення шкоди автомобілю Skoda, д.н. НОМЕР_1, належить ОСОБА_3 Останній уклав з відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»поліс № ВС/1165987 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10.02.2010 року, що підтверджується листом з додатком № 7016/7-3-11 від 31.03.2011 року Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
16.11.2010 року позивачем подана до відповідача регресна вимога № 1844 із вимогою виплатити страхове відшкодування.
На 16.02.2011 року відкрите акціонерне товариство Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»відповіді не надало.
Оскільки, відповідач визнав суму страхового відшкодування у розмірі 4 379 грн. 00 коп. та вона підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 119 грн. 01 коп.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.( п. 1 ст. 612 ЦК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. (ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 231 штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В обґрунтування вимог щодо стягнення пені позивач посилається на положення пункту 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до яких, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Проте, судом встановлено, що положення вищевказаної норми регулюють відносини між страховиком та страхувальником, а тому не підлягають стягненню за регресною вимогою.
Таким чином, в частині нарахованої пені у розмірі 119 грн. 01 коп. слід відмовити.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:
на позивача в сумі 13 грн. 26 коп., на відповідача -88 грн. 74 коп.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:
на позивача в розмірі 30 грн. 68 коп., на відповідача -205грн. 32 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, р/р: 26500455 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335; ЄДРПОУ 20033533) суму основного боргу в розмірі 4 379 (чотири тисячі триста сімдесят дев'ять) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 88 (вісімдесят вісім) грн. 76 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 205 (двісті п'ять) грн. 32 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання повного тексту рішення 18.04.2011 року.