ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 4/236 (17/40)12.04.11
Заявник Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»
До Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
Стягувач Фізичної особи ОСОБА_1
Про оскарження дій відділу державної виконавчої служби
Суддя Борисенко I.I.
Представники:
Від заявника: Скорик С.В.
Від відповідача: не з'явились
Від стягувача: ОСОБА_2.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2010р. у справі № 4/236 (17/40) позов Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»виконати доручення Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про перерахування коштів відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 1 на виконання зобов'язань по контракту № 5/09 від 27.01.2009р. на суму 14603 євро.
На виконання вищевказаного рішення було видано наказ на примусове виконання від 12.07.2010.
21.02.2011р. від Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»надійшла скарга на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України по винесенню постанови № 21241928 від 12.01.2011 про накладення штрафу у розмірі 340 грн. на виконання наказу № 4/236 (17/40) від 12.07.2010р. Господарського суду міста Києва.
Ухвалою суду від 18.03.2011 розгляд скарги на дії Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України був призначений на 12.04.2011р.
У судове засідання 12.04.2011р. представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не з'явився, про причини неявки суд не повідомлено. Відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, доказів витребуваних судом не подав.
Відповідно до ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Повно та всебічно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів можуть бути подані боржником протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеної особі стало про неї відомо, або з дня, коли мала бути вчинена.
На виконання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було передано наказ № 4/236 (17/40), виданий Господарським судом міста Києва 12.07.2010р.
Постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена старшим виконавцем відділу примусового виконання рішення Департаменту ДВС ВП № 21241928 від 12.01.2011.
Заявник вважає, що постанову від 12.01.2011р. про накладення штрафу за невиконання рішення суду такою, що не відповідає нормам Наказу Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій»та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства.
Відповідно до вимог чинного законодавства державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Заявник стверджує, що постанова про накладення штрафу винесена головним державним виконавцем структурного підрозділу органу державної виконавчої служби відповідно до додатку 24 Наказу Міністерства юстиції України, від 15.12.19989 № 74/5 повинна бути затверджена начальником відповідного органу державної виконавчої служби з проставленою датою та підписом.
Але вказана постанова про накладення штрафу від 12.01.2011р., не була затвердження начальником державної виконавчої служби відповідного управління юстиції з проставленою датою та підписом.
Суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень частини першої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Згідно з вимогами статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», у разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.
Якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, виконання вимог цієї статті забезпечується в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Згідно постанови заступника Міністра юстиції - директора Департаменту державної виконавчої служби від 11.02.2010 № 25-1/24 матеріали виконавчих проваджень, боржниками за якими є ВАТ КБ «Надра»та його відокремлені підрозділи, передано з відділів державної виконавчої служби до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
Так, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходиться наказ господарського суду міста Києва №4/236 від 12.07.2010 щодо зобов'язання ВАТ КБ «Надра» виконати доручення Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про перерахування коштів відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 1 на виконання зобов'язань по контракту № 5/09 від 27.01.2009р. на суму 14603 євро.
12.01.2011 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного рішення суду та надано боржнику строк для добровільного виконання.
Боржнику направлено вимогу державного виконавця про виконання рішення суду та встановлено семиденний строк на виконання рішення суду.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження мав право накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно з положеннями статті 87 Закону України «Про виконавче провадження»у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Оскільки до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надходила інформація щодо виконання ВАТ КБ «Надра»рішення суду, державним виконавцем 12.01.2011 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн. Постанову направлено сторонам виконавчого провадження
Частиною другою статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», зі змінами від 23.06.2005, дійсно було передбачено, що постанова державного виконавця про накладення штрафу затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований.
Однак, 22.12.2006 до частини другої статті 87 Закону України «Про виконавче провадження»були внесені зміни, якими було виключено обов'язкову вказівку на затвердження постанови про накладення штрафу начальником органу державної виконавчої служби.
Станом на час здійснення дій, зміни від 22.12.2006 до частини другої статті 87 Закону були чинними та не передбачали затвердження постанови про накладення штрафу начальником органу державної виконавчої служби.
У разі, коли норми Закону України «Про виконавче провадження»містили прямі вказівки та передбачають обов'язкове затвердження начальником органу державної виконавчої служби постанов державного виконавця, так наприклад, як статті 26, 37, 40 Закону, які передбачали затвердження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, постанови про закінчення виконавчого провадження, постанови про повернення виконавчого документа, відповідно винесені державним виконавцем постанови обов'язково затверджуються начальником.
Проте, зміни, що були внесені до частини другої статті 87 Закону України «Про виконавче провадження»22.12.2006 не знайшли свого відображення в Інструкції «Про проведення виконавчих дій», тобто Інструкція не була приведена у відповідність до Закону, а оскільки Інструкція є підзаконним актом, державний виконавець правомірно керувався нормами Закону України «Про виконавче провадження», який має вищу юридичну силу.
На підставі викладеного, оскаржувана постанова державного виконавця про накладення штрафу, винесена у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження»та не підлягала затвердженню начальником органу державної виконавчої служби.
Отже, постанова державного виконавця про накладення штрафу на боржника винесена у повній відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому не підлягає скасуванню.
Враховуючи вищенаведене, скарга Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд
В задоволенні скарги Відкритому акціонерному товариству Комерційний банк «Надра»відмовити.
Суддя І.І.Борисенко