ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 55/3215.04.11
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,
при секретарі Шаповалові А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Кард», м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Профсервісзбуд», м.Київ
про стягнення 61 863,36 грн.
за участю:
представника Позивача -Федорова Н.М. (за довіреністю №16/110211 від 11.02.2011р.);
представника Відповідача - Буняк Ю.І. (за довіреністю б/н від 24.02.2011р.)
На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено перерву з 10.03.2011р. до 31.03.2011р. та з 31.03.2011р. до 15.04.2011р.
Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Кард», м.Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Профсервісзбуд», м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення збитків у розмірі 61 863,36 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем умов Договору №7-08-С оренди нежитлового приміщення від 22.10.2008р.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчі документи, Договір №11-08 оренди нежитлового приміщення від 09.10.2008р., лист Відповідача від 13.11.2008р., Лист Позивача від 12.11.2008р. №275/12/11/08, Договір №7-08-С суборенди нежитлового приміщення від 22.10.2008р., платіжне доручення №657 від 27.10.2008р. про сплату авансового платежу у розмірі 61 863,36 грн.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 530, 536, 570, 625, 759, 762, 774 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 49, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України.
Позивач на виконання ухвали суду надав витяг з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.
Відповідач у судовому засіданні 10.03.2011р. надав Відзив на позов, яким заперечив проти позовних вимог у повному обсязі, вказав, що Позивач до закінчення запланованого періоду передачі приміщення в суборенду повідомив Відповідача про розірвання договору суборенди в односторонньому порядку з ініціативи суборендаря. Відповідач правомірно скористався своїм правом та стягнув з Позивача штраф, шляхом зарахування сплачених сум авансового платежу. Позивач не вчинив жодних дій та не висував вимог щодо передачі йому об'єкта оренди після надсилання ним Відповідачу листа, а до суду Позивач звернувся більш як через два роки після розірвання договору. Відповідач жодним чином не порушив умови договору суборенди, тому відсутні підстави для стягнення Позивачем збитків.
Позивач 31.03.2011р. через канцелярію суду надав заперечення на відзив Відповідача, яким заперечив про надсилання листа саме про розірвання договору, в односторонньому порядку не відмовлявся від своїх обов'язків за Договором.
У судовому засіданні 14.04.2011р. представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням вказаного заперечення. Представник Відповідача заперечив проти задоволення вимог.
Сторони клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд
22.10.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Комерційна фірма “Профсервісзбут”(Орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Кард”(Суборендар) укладено Договір суборенди нежилого приміщення № 7-08-С (далі - Договір суборенди), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати не пізніше 01 січня 2009р. Позивачу приміщення в оренду відповідно до умов чинного Договору (п. 5.2.1. Договору суборенди), а Суборендар прийняти в строкове платне користування нежиле приміщення, яке перебуває в користуванні Відповідача на підставі договору оренди з власником (з правом передачі в суборенду), загальною площею 104 кв.м, розташоване за адресою: м.Київ, вул.. Дегтярівська, 62 (п.1.1. Договору суборенди).
Відповідно до п. 4.1 Договору суборенди, сторонами було погоджено розмір орендної плати за місяць за даним Договором суборенди складає 30 931,68 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, нежиле приміщення, що підлягає передачі, відповідно до укладеного Договору суборенди є власністю ВАТ “Науково-дослідний інститут фермських машин”, що підтверджується Свідоцтвом про право власності серії НП № 010004225, виданого Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації 26.06.01.
Право відповідача передавати спірне приміщення в тимчасове оплатне користування третім особам на правах суборенди передбачено п. п. 1.4, 6.1.2 Договору оренди №11-08 від 09.10.2008р.
Відповідно до п. 2.3 Договору суборенди, сторонами погоджено, що при передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується повноважними представниками сторін.
Згідно п. 2.4 Договору, об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання приміщення.
Відповідно до п. 4.2 Договору суборенди, орендна плата нараховується з дати підписання акту здачі-приймання.
У відповідності до п. 4.4 Договору суборенди встановлено, що впродовж 8-ми банківських днів з дати підписання даного Договору суборенди, Суборендар сплачує на користь Орендодавця авансовий платіж в розмірі двомісячної орендної плати, передбаченої цим Договором, за останній та передостанній місяці дії Договору.
Вказаний договір суборенди підписаний та затверджений печатками з боку обох сторін.
У відповідності до п. 4.4. Договору суборенди, Позивач попередньо перерахував відповідачу за платіжним дорученням №657 від 27.10.08. грошові кошти (авансовий платіж) в сумі 61 863,36 грн.
Листом від 12.11.2008р. Позивач звернувся до Відповідача, яким вказав, що в зв'язку з фінансовою кризою і нестабільним фінансово-економічним положенням Правлінням ВАТ «Татнєфть»ім. В.Д. Шашина прийнято рішення про ліквідацію представництва ВАТ «Татнєфть»ім. В.Д. Шашина в Україні, підрозділом якого є Позивач, що унеможливлює подальше співробітництво по вказаному договору. Вказав про неможливість виконання умов Договору, враховуючи, що сторонами не підписаний акт приймання-передачі об'єкта оренди, Відповідач вважає неможливим подальше виконання умов Договору і просить повернути Позивачу сплачені ним кошти у розмірі 61 863,36 грн.
13.11.2008р. Відповідач надав відповідь на вказаний лист, вказав, що в зв'язку з фактичною відмовою Позивача від прийняття об'єкта в користування, Відповідач зазнав збитків у більшому розмірі ніж, сума отриманого штрафу, який Відповідач стягнув з Позивача шляхом зарахування сплаченої суми авансового платежу. Відповідач не отримав кошти, які міг отримати реально одержуючи за звичайних обставин від здачі в суборенду об'єкта, якби його право не було порушено.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що у визначений в Договорі суборенди період для передачі приміщення (п. 5.2.1. Договору суборенди) акт здачі-приймання приміщення сторонами не підписано, а тому перебіг строку оренди не розпочався (п. п. 2.3, 2.4 Договору суборенди), в зв'язку з чим, оскільки за умовами Договору суборенди приміщення не перебувало в фактичному користуванні Позивача, тобто, послуги, за які Позивач сплатив грошові кошти наперед у рахунок майбутніх платежів Відповідачем не надані, справляння плати з Позивача є безпідставними і є понесеними збитками у розмірі 61 863,36грн.
Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності до ст. 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до п.15.1 Договору суборенди, цей договір діє з моменту підписання його сторонами і до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за ним.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно п. 5.2.1 Договору суборенди визначено, що відповідач зобов'язався передати приміщення в оренду не пізніше 01 січня 2009р.
Згідно п. 9.1 Договору суборенди було встановлено право розірвання Договору в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін у випадку настання хоча б однієї з наступних обставин:
- знищення або приведення в непридатний (аварійний) стан для цільового використання об'єкту оренди;
- ліквідації однієї з сторін Договору або визнання її банкрутом в передбаченому чинним законодавством порядку;
- несплати Суборендарем авансового платежу в розмірі та в строки, передбачені п. 4.4 даного Договору суборенди.
Відповідно до п. 9.2 Договору суборенди, договір вважається розірваним з моменту отримання однією Стороною письмового повідомлення іншої Сторони. При цьому в такому письмовому повідомленні про розірвання Договору обов'язково мають бути зазначені підстави для розірвання.
Відповідно до п. 9.3 Договору суборенди, за ініціативою сторін цей договір може бути розірвано за умови направлення однієї із сторін письмового попередження про намір розірвати цей договір не пізніше як за 2 (два) місяці до дати розірвання.
Таким чином з наведеного вбачається, що п. 9.3 Договору суборенди передбачено право розірвання договору суборенди в односторонньому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач своїм листом від 12.11.2008р. Позивач звернувся до Відповідача, яким вказав, що в зв'язку з фінансовою кризою і нестабільним фінансово-економічним положенням Правлінням ВАТ «Татнєфть»ім. В.Д. Шашина прийнято рішення про ліквідацію представництва ВАТ «Татнєфть»ім. В.Д. Шашина в Україні, підрозділом якого є Позивач, що унеможливлює подальше співробітництво по вказаному договору. Вказав про неможливість виконання умов Договору, враховуючи, що сторонами не підписаний акт приймання-передачі об'єкта оренди, Відповідач вважає неможливим подальше виконання умов Договору і просить повернути Позивачу сплачені ним кошти у розмірі 61 863,36 грн.
Вказаний лист правомірно розцінений Відповідачем як повідомлення про розірвання Договору суборенди в односторонньому порядку з ініціативи Суборендаря, враховуючи зміст вказаного листа, та той факт, що п.9.3. Договору суборенди не встановлено будь-яких додаткових вимог до оформлення попередження про розірвання договору, окрім письмової форми.
Таким чином, судом встановлено, що передати спірне приміщення позивачу відповідно до умов Договору суборенди відповідач повинен був у період не пізніше 01 січня 2009р., але як свідчать матеріали справи, Позивач звернувся до відповідача про дострокове розірвання в односторонньому порядку Договору суборенди ще до початку періоду, у який повинно було передаватись спірне майно.
Таким чином, з наведеного вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Кард” своїм листом від 12.11.08. повідомило відповідача про небажання продовжувати договірні відносини за Договором суборенди № 7-08-С від 22.10.08.
За таких обставин, судом встановлено, що до початку запланованого періоду приймання-передачі об'єкта суборенди, Суборендар повідомив відповідача про те, що він не буде приймати в суборенду спірне приміщення. та вимагав повернути, сплачений ним за Договором суборенди авансовий платіж в розмірі 61 863,36грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідно до умов п. 9.1, п. 9.2, 9.3 Договору суборенди та згідно листа від 12.11.08., Договір суборенди було розірвано в односторонньому порядку з ініціативи Суборендаря, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про те, що твердження позивача про бездіяльність відповідача по передачі у встановлений строк об'єкта суборенди є безпідставними.
З матеріалів справи, вбачається, що платіжними дорученнями № 657 від 27.10.08., відповідно до п. 4.4 Договору суборенди, Товариство з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Кард” сплатило на користь Відповідача авансовий платіж у розмірі двомісячної орендної плати, передбаченої Договором суборенди, за останній та передостанній місяці дії Договору суборенди в розмірі 61 863,36 грн.
Пунктом 4.5 Договору суборенди передбачено, що авансовий платіж автоматично зараховується суборендарю (за виключенням можливих відповідних відрахувань) в рахунок орендних платежів за останній та передостанній місяці суборенди.
Відповідно до п.8.2 Договору суборенди сторонами встановлено, що у випадку відмови суборендаря від прийняття об'єкту оренди в строки та у порядку, визначені ст. 2 Договору суборенди, а також у випадку розірвання Договору суборенди за ініціативою суборендаря до закінчення терміну оренди, суборендар сплачує на користь орендодавця штраф у розмірі двомісячної орендної плати за цим Договором.
Тим же пунктом Договору суборенди встановлено, що сторони дійшли взаємної згоди також про те, що у такому випадку в рахунок штрафу Орендодавцем буде зараховано кошти авансового платежу, здійсненого Суборендарем у відповідності до п. 4.4 Договору суборенди.
Таким чином, з наведеного вбачається, що як засіб забезпечення зобов'язання, сторонами було передбачено саме штраф. В зв'язку з чим щодо механізму реалізації даного засобу забезпечення зобов'язання, сторони домовились, що в рахунок штрафу Орендодавцем буде зараховано кошти авансового платежу.
Таким чином, з наведеного вбачається, що положення про сплату штрафу були передбачені сторонами безпосередньо у Договорі суборенди.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, з наведеного вбачається, що сторони скористались своїм правом та передбачили у Договорі суборенди засіб забезпечення зобов'язання - штраф, визначивши механізм реалізації даного виду забезпечення зобов'язання через зарахування його в якості коштів авансового платежу.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що Позивач, уклавши із відповідачем Договір суборенди, погодилось на визначені в ньому умови, тобто сторони добровільно дійшли взаємної згоди про те, що у випадку відмови суборендаря від прийняття об'єкту оренди в строки та у порядку, визначені договором, а також у випадку розірвання договору за ініціативою суборендаря до закінчення терміну оренди, в рахунок штрафу орендодавцем буде зараховано кошти авансового платежу, здійсненого суборендарем у відповідності до п. 4.4 Договору суборенди.
А тому, коли Позивач повідомив про те, що не бажає продовжувати договірні відносини, Відповідач правомірно скористався своїм правом та стягнув з позивача штраф, шляхом зарахування сплачених сум авансових платежів в розмірі 61 863,36 грн.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання за договором сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно стаття 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч.3 ст. 225 ГК України).
Судом враховано те, що згідно з ст. 623 ЦК України для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Надані суду докази свідчать про те, що позивачем не доведено обставин, які є підставою позовних вимог, та не підтверджено такі обставини належними доказами, та не додано їх до матеріалів справи.
Отже, враховуючи всі матеріали справи в їх сукупності, судом не встановлено протиправної поведінки Відповідача, порушення ним умов Договору суборенди, тому відсутні підстави для стягнення з Відповідача заявлених до стягнення збитків у розмірі 61 863,36грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 32, 33, 34, 44, 49, 77, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Кард», м.Київ відмовити повністю.
У судовому засіданні 14.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 19.04.2011р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.
Суддя Н.І. Ягічева