Запорізької області
13.04.11 Справа № 28/5009/1135/11
Суддя Яцун О.В.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трівлад», м.Запоріжжя
До відповідача: 1. Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя
2. Приватного підприємства «Вега Авто», м.Дніпропетровськ
3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ока-Т», м.Дніпропетровськ
про солідарне стягнення з відповідачів збитків у розмірі 133.130грн.
Суддя Яцун О.В.
Представники:
Від позивача -Безручко О.П., довіреність №2 від 04.01.2011р.
Від відповідача-1 - ОСОБА_1, особисто
ОСОБА_2 -адвокат, свідоцтво №НОМЕР_1 від 23.09.2009р.
Від відповідача-2 - не з'явився.
Від відповідача-3 -Якунін О.М., директор
Заявлені вимоги про солідарне стягнення з відповідачів збитків, які поніс позивач внаслідок неналежного виконання умов договору транспортного експедирування №DL 000282 від 13.06.2005р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.03.2011р. порушено провадження у справі №28/5009/1135/11, судове засідання призначено на 13.04.2011р., у сторін витребувані документи для об'єктивного та всебічного розгляду справи. Про дату та час судового засідання сторони повідомлені належним чином.
За клопотання представників сторін розгляд справи здійснюється без застосування засобів фіксації судового процесу.
Представник позивача наполягає на задоволення позовних вимог з підстав, що зазначені в позові.
Відповідач-1 (ПП ОСОБА_1) проти заявлених позовних вимог заперечує, про що зазначив у відзиві вх.№09-06/6843 від 31.03.2011р. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача-2 (ПП «Вега Авто») в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладання розгляду справи або про розгляд справи без його участі до суду не надходило. Про дату та час судового засідання був повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення від 11.03.2011р.
Представник відповідача-3 (ТОВ «Ока-Т») також заперечує проти заявлених вимог, вважає їх безпідставними та просить в позові відмовити.
Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
На підставі чого у відповідності до ст.85 ГПК України представникам сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив,
13.06.2005 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Трівлад» та відкрите акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор»уклали договір транспортного експедирування № DL 000282.
Згідно з п. 1.1 договору експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу (вантажів) автомобільним транспортним, а клієнт зобов'язаний оплатити наданні послуги.
Предметом даного договору є транспортно-експедиторські послуги, безпосередньо пов'язані із організацією та забезпеченням перевезення експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу (вантажів) клієнта. До транспортно-експедиторських послуг, які надаються експедитором по даному договору, відносяться: забезпечення оптимального транспортного обслуговування, а також організація перевезення вантажу (вантажів) автомобільним транспортом по території України та інших держав (п.п. 2.1, 2.2., 2.2.1 договору).
Відповідно, до п. 3.1. договору, експедитор має право залучити до виконання у даного договору інших осіб, залишаючись при цьому відповідальним у повному обсязі перед клієнтом за порушення умов договору.
Для виконання зазначених договірних зобов'язань, Позивачем був залучений Приватний підприємець ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1), який у свою чергу залучив Приватне підприємство «Вега Авто»(далі - Відповідач-2), а останнє залучило Товариство з обмеженою відповідальністю «Ока-Т»(далі - Відповідач-3).
06 липня 2007 року у відповідності до умов п.2.2. та п. 3.2 Договору від 13 червня 2005 р., ВАТ «Запоріжтрансформатор»та Позивач погодили умови перевезення вантажу ВАТ «Запоріжтрансформатор», шляхом складання заявки на виконання перевезення автомобільним транспортом №108 від 06 липня 2007 р. Виходячи зі змісту даної заявки, вантажем, який підлягав перевезенню, була мідна катанка вагою приблизно 20 тон. Відправником даного вантажу згідно заявки було вказано ТОВ «Елкат», м. Москва (Росія), строк завантаження - 11 липня 2007 р., строк доставки вантажу на склад ВАТ «Запоріжтрансформатор»було визначено 16 липня 2007 р.
Позивач для здійснення перевезення вантажу ВАТ «Запоріжтрансформатор»звернувся до Відповідача-1 на підставі договору на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів у міжнародному сполученні від 25 листопада 2005 р. №25/11/05 з заявкою про надання автотранспортних послуг.
Згідно з умовами п. 2.2. Договору №25/11/05 від 25.11.2005 р. та вимогами, визначеними в заявці вих. №295 від 08.07.2007 р., Відповідач-1 зобов'язався доставити вантаж вантажоотримувачу у п'ятиденний строк з моменту завантаження вантажу - тобто не пізніше 16.07.2007 р.
На думку позивача, саме між ТОВ «Трівлад»та ПП ОСОБА_1 виникли правовідносини щодо перевезення вантажу, Відповідач-1 взяв на себе зобов'язання доставити вантаж у пункт призначення та в строки, визначені у вищезгаданих заявках.
18.07.2007 р. ВАТ «Запоріжтрансформатор»звернувся із листом № 1/44-1-470 до підприємства Позивача, де вказав, що відповідно до замовлення № 108 від 06.07.2007 р. Позивачеві було здійснене замовлення щодо перевезення мідної катанки ВАТ «Запоріжтрансформатор», відповідними транспортними засобами. В той же час, станом на 18.07.2007 р. автомобіль, державний номер НОМЕР_2, полупричіп НОМЕР_3 не прибув до місця доставки вантажу. На підставі чого, замовник вимагав у письмові формі сповістити про місцезнаходження даного автомобіля.
У відповіді (лист №вих.2291 від 18.07.2009р.) позивач повідомив, що володілець автомобіля ТОВ «ОКА-Т»(м.Дніпропетровськ) вживають заходів щодо встановлення місцезнаходження автомобіля державний номер НОМЕР_2, полупричіп НОМЕР_3, вантажу та водія. Здійснені відповідні заявки до правоохоронних органів Російської Федерації та митні органи України.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.11.2009р. по справі №18/244/08 (суддя Носивець В.В.) за позовом ВАТ «Запоріжтрансформатор»до ТОВ «Трівлад»було стягнуто на користь ВАТ «Запоріжтрансформатор»133.130грн.80коп. збитків, яких зазнав ВАТ «Запоріжтрансформатор»внаслідок неналежного виконання ТОВ «Трівлад»умов договору транспортного експедирування.
З урахування вищезазначеного, позивач вважає, що понесені ним збитки у розмірі 133.130 грн. 80коп. спричинені саме неналежним виконанням відповідачами своїх зобов'язань щодо виконання договору транспортного експедирування. Таким чином, Позивач має право на солідарне відшкодування в порядку регресу понесених ним збитків винними особами, тобто ПП ОСОБА_1, ПП «Вега Авто»та ТОВ «Ока-Т».
При розгляді даного спору, суд повинен виходити з наступного:
Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частиною 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Тобто, притягнення до господарсько-правової відповідальності можливе лише за наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, включає: 1) протиправну поведінку суб'єкта господарювання; 2) наявність шкідливих наслідків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою; 4) вину правопорушника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відшкодування збитків, завданих порушенням правил здійснення господарської діяльності, є мірою господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частина 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
З урахуванням вищевикладеного слід зазначити, що відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе за наявності підстав відповідальності, передбачених законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.
На думку позивача, протиправність поведінки відповідачів полягає у невиконання ними зобов'язань за договором транспортного-експедиційного обслуговування у міжнародному сполучені, а саме недопоставці вантажу (мідної катанки), яка виникла внаслідок його втрати.
Як зазначає сам позивач сума 133.130грн.80коп. є реальними збитками позивача.
В той же час, суд звертає увагу, що реальні збитки позивача можуть бути відшкодовані судом, або відповідачем (відповідачами) в добровільному порядку, лише у разі надання доказів про їх понесення, як того вимагає Цивільний кодекс України.
19.03.2010р. ухвалою господарського суду №19/60/10 (суддя Даценко Л.І.) порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Трівлад», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. 06.10.2010р. винесено постанову про визнання ТОВ «Трівлад»банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Отже, примусове списання грошових коштів на виконання рішення господарського суду Запорізької області №18/242/08 не здійснюється. В добровільному порядку рішення господарського суду Запорізької області №18/242/08 позивачем не виконано.
Таким чином, позивачем документального підтвердження понесення ним витрат у розмірі 133.130грн.80коп., а саме списання з його розрахункових рахунків грошових коштів, або звернення стягнення на майно суду не надано.
Посилання позивача на рішення господарського суду Запорізької області №18/242/08 від 19.11.2009р. судом до уваги не приймається, оскільки вказаним рішенням лише було стягнуто з ТОВ «Трівлад»збитків завданих ВАТ «Запоріжтрансформатор»внаслідок неналежного виконання умов договору транспортного експедирування, в той же час, як було зазначено вище рішення господарського суду №18/242/08 виконано не було.
Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, докази на підставі яких прийнято рішення. Таким чином, рішення господарського суду не може бути викладено нечітко та ґрунтуватися на припущеннях. Зважаючи на вищевикладені обставини, представлені позивачем докази не можуть бути прийняті судом як належні.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з тим, позивач не довів та документально не підтвердив спричинення йому збитків в розмірі заявленому до стягнення, оскільки жодних витрат на сплату збитків на підставі рішення господарського суду Запорізької області на даний час позивачем не зроблено.
Крім того, матеріали справи містять докази (постанова Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя №4-1067/2007 від 12.11.2007р.), які спростовують твердження позивача щодо причетності відповідача-1 до неналежного виконання умов договору транспортного експедирування.
Також суд звертає увагу, що пунктом 1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Доказів прийняття втраченого вантажу, як того вимагає закон, всіма відповідачами суду не надано.
Пунктом 3.4 договору №25/11/05 встановлено, що факт виконання перевезення оформлюється Актом приймання-передачі виконаних робіт. Датою виконання робіт вважається дата підписання Акту обома сторонами.
Як зазначив відповідач-1, передбачені договором акти не підписувались внаслідок того, що ПП ОСОБА_1 вантаж так і не отримав, оскільки в свою чергу ним для виконання замовлення позивача, викладеного в заявці на надання автотранспортних послуг (вих.295 від 08.07.2007р.), залучив у якості перевізника приватне підприємство “Вега Авто”, про що між сторонами укладено заявку на надання автотранспортних послуг (вих. №246 від 09.07.2007р.). Між Відповідачем-2 та Відповідачем-3 укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів у міжнародному сполученні №17/05/07 від 17.05.2007р.
Відповідач-3 шляхом погодження транспортної заявки №202 від 09.07.2007р. доручив ТОВ “Ока-Т” (відповідач-4) перевезення вантажу, що належить позивачу, для чого замовив транспортні засоби. Для перевезення вантажу перевізник (перевізник-4) надав наступні транспортні засоби: автомобіль МАН (державний номер НОМЕР_2), напівпричіп (державний номер НОМЕР_3).
До того ж, звертає увагу, що відповідальність за вантаж виникає лише у разі його прийняття. В той же час, ОСОБА_1 зазначений вантаж до подальшої доставки взагалі не приймав.
Пунктом 2 договору транспортного експедирування №DL 000282 від 13.07.2005р. сторонами правочину встановлено, що до транспортно-експедиторських послуг, що надаються Експедитором за цим договором відносяться, зокрема, організація охорони вантажу під час їх перевезення, перевалки та зберігання (п.п 2.2.5), здійснення страхування вантажу (п.п 2.2.8).
Позивач доказів виконанням цих пунктів договору суду не надав.
Щодо солідарного стягнення завданих позивачу збитків слід також зазначити наступне:
Приписами ст. 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
В той же час, позивач укладаючи договір транспортного експедирування №DL 000282 від 13.07.2005р. з ВАТ «Запоріжтрансформатор»у пунктів 3.1 цього договору узгодив, що Експедитор має право залучити до виконання умов договору інших осіб, залишаючись при цьому відповідальним у повному обсязі перед Клієнтом за порушення умов договору.
Виходячи з наведеного, підстав для солідарного стягнення у позивача не виникло, оскільки умовами договору даний факт (солідарна відповідальність за порушення виконання умов договору) не узгоджувався.
Стосовно посилань позивача на право зворотної вимоги (регресу), необхідно зазначити:
Частиною 1 ст. 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкодую, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Тобто, зазначена стаття визнає право регресу, під яким розуміється право особи, що відшкодувала шкоду, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого завдану шкоди. Зазначена стаття застосовується у випадках, коли завдавач шкоди та особа, яка несе відповідальність за завдану шкоду, не збігаються в одній особі. За загальним правилом на боржника за регресною вимогою покладається обов'язок відшкодовувати кредитору виплачене ним третій особі відшкодування у повному обсязі.
Особа, яка відшкодувала шкоду, за яку передбачена відповідальність у солідарному порядку, має право зворотної вимоги до кожного з солідарних боржників у рівних частинах, якщо інше не встановлено законом, як у випадках, коли відшкодування було присуджено усім боржникам, так і при покладенні цього обов'язку на вимогу потерпілого на частину з них.
Право звернення з регресною вимогою виникає у боржника з моменту здійснення ним виплат потерпілому.
В той же час, як вже зазначалося судом вище, доказів виплати ВАТ «Запоріжтрансформатор»збитків завданих неналежним виконанням умов договору, а саме втратою вантажу суду не надано.
Крім того, позивач не довів протиправних дій зі сторони всіх відповідачів, причинний зв'язок між такими діями та завданими йому збитками.
Посилання позивача на ст. 22 ЦК України, що 133.130грн.00коп. є витратами, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Судом не приймається до уваги, оскільки позивачем не зазначено, які ж саме права у спірних правовідносинах порушено відповідачем.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідачів 133.130грн.80коп. збитків задоволенню не підлягають.
Судові витрати відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75,82-85 ГПК України, ст.526,623,1191 ЦК України, ст. ст. 175, 193, 224, 225 ГК України суд,
В задоволені позовних вимог відмовити.
Суддя О.В. Яцун
Рішення підписано: 18 квітня 2011р.
Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.
Рішення господарського суду може бути оскаржено сторонами в порядку та у строки встановлені нормами Господарського процесуального кодексу України.