24.03.11р.Справа № 5005/1090/2011
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ)
третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору -Головне управління статистики у Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)
про стягнення збитків і неустойки
Суддя Татарчук В.О.
Секретар Дякун А.І.
Представники:
від позивача -Доброгорський О.В., дов. від 21.03.11 №69
від відповідача -ОСОБА_1, пасп. серії НОМЕР_1, ОСОБА_3, дов. від 16.02.11 №359
від третьої особи -не з'явився
Суть спору:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області) звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 8367,92грн., а також неустойки -45510,94грн.
В ході вирішення спору позивачем подано заяву про зміну та збільшення вимог з вказівкою на необхідність стягнення з відповідача збитків у вигляді недоотриманої орендної плати в розмірі 9670,93грн., а також неустойки в сумі 52587,48грн
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- на виконання ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»і п.10.1 договору оренди регіональне відділення листом від 09.02.09 повідомило відповідача про припинення договору оренди №12/02-2397-ОД від 01.05.2006р. та необхідність повернення орендованого майна;
- відповідачем не виконується зобов'язання щодо повернення орендованого майна після закінчення строку дії такого договору;
- станом на 26.11.2010р. заборгованість з орендної плати складає 8367,92грн.;
- відповідно до ст.785 ЦК України сума неустойки складає 52587,48грн. за період з 15.03.2009р. по 15.02.2011р.
Відповідач заперечує проти позову з посиланням на те, що:
- орендарем належним чином виконувались умови договору щодо оплати оренди, а тому вимога позивача в частині стягнення орендної плати в сумі 8367,92грн. є неправомірною;
- в порушення ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 7.3 договору позивач не повідомив про припинення такого договору;
- копія листа від 09.02.2009р. і реєстру відправки кореспонденції не є належними доказами;
- договір оренди є пролонгованим;
- позивачем не надано доказів отримання орендарем листа від 01.09.09 щодо припинення дії договору оренди;
- регіональним відділенням пропущено позовну давність щодо стягнення неустойки.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.11р. залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - головне управління статистики у Дніпропетровській області.
Третя особа вказує на належне виконання відповідачем договору оренди №12/02-2397-ОД від 01.05.2006р. З метою відшкодування витрат на утримання орендованого майна між управлінням та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір №12/02-2397-ОД від 01.05.2006р., який був продовжений до 01.04.2011р. і також виконувався відповідачем належним чином.
В судовому засіданні 24.03.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
01.05.2006р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (Орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір №12/02-2397-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно до п.1 договору (в редакції додаткової угоди від 16.01.2008р.) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно -нежитлові приміщення, загальною площею 75,6кв.м., з них:
- площа орендованого приміщення 54,3кв.м. вартістю згідно незалежної оцінки 115973,37грн.;
- площа орендованого приміщення 21,3кв.м. вартістю згідно незалежної оцінки 45490грн.
Приміщення розміщені за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі 5-ти поверхового будинку, що знаходиться на балансі головного управління статистики у Дніпропетровській області.
Згідно з п.10.1 договору оренди, сторони встановили, що договір діє з 01.05.2006р. по 01.04.2007р. включно.
01.05.2006р. сторони підписали акт приймання-передачі приміщення.
Додатковою угодою від 18.06.2008р. строк дії договору продовжено до 01.02.2009р.
Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову з таких підстав.
З метою вирішення даного спору суду слід встановити чи є договір оренди від 01.05.2006р. №12/02-2397-ОД припиненим та чи є правомірним нарахування позивачем орендної плати (збитків) і неустойки.
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачем не доведено належним чином факт направлення відповідачу заяви про припинення договору оренди у встановленому законом порядку.
Службова записка керівника відділу контролю виконання умов договорів оренди на адресу начальника відділу діловодства та кадрів від 27.02.2009р. є внутрішнім документом позивача і не може вважатися реєстром поштових відправлень та доказом направлення відповідачу листа від 09.02.09р. про припинення договору.
Копія фіскального чеку №1386 від 27.02.09 не містить будь-яких даних про направлення кореспонденції відповідачу.
Згідно з п.7.3 договору №12/02-2397-ОД від 01.05.2006р. орендодавець зобов'язаний письмово повідомити орендаря не пізніше ніж за 30 діб про свій намір щодо завершення, припинення або розірвання договору.
Однак, наведений обов'язок регіональним відділенням ФДМУ по Дніпропетровській області виконаний не був.
Відповідачем належним чином виконувались зобов'язання за договором оренди щодо внесення орендної плати після 01.02.2009р.
Викладені обставини дозволяють стверджувати про те, що договір оренди №12/02-2397-ОД від 01.05.2006р. не припинив свою чинність 01.02.2009р. і був продовженим на той самий термін.
Також, суд враховує, що 01.05.2006р. між головним управлінням статистики у Дніпропетровській області (Балансоутримувач) і ПП ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір №12/02-2397-ОД про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.
Відповідно до п.1.1 договору, балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Столярова,3, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.
Орендар користується приміщенням загальною площею 97,3кв.м., яке розміщене на першому поверсі будівлі, вартістю (експертною) 207810грн. (п.1.2 договору).
Згідно з п.1.3 договору орендоване приміщення використовується для цілей виготовлення печаток та штампів 21,3кв.м. та надання побутових послуг -фотопослуг -76,0кв.м.
Додатковою угодою від 01.04.2010р. дія вказаного договору продовжена до 01.04.2011р.
Чинність договору оренди №12/02-2397-ОД від 01.05.2006р., укладеного сторонами по справі, свідчить про неправомірність нарахування позивачем недоотриманої орендної плати та неустойки.
Крім того, стосовно вимог позивача щодо стягнення неустойки в сумі 52587,48грн. суд зазначає наступне.
Регіональним відділенням ФДМУ по Дніпропетровській області здійснено нарахування вказаної суми за період з 15.03.2009р. по 15.02.2011р. При цьому позивачем не враховані положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Згідно з вказаною нормою, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України не встановлює правило за яким неустойка нараховується саме за весь час прострочення.
Таким чином, навіть якщо погодитись з позивачем про припинення договору оренди від 01.05.2006р. №12/02-2397-ОД в лютому 2009р. неустойка може бути нарахована лише за період з березня по серпень 2009р.
Також, суд зазначає, що відповідачем за період з лютого 2009р. було сплачено 16622,81грн. і вказана сума повинна враховуватись при визначенні розміру неустойки.
Нарахування неустойки за період з березня 2009р. по січень 2010р. виходить за межі спеціальної позовної давності (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).
Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем зроблено заяву про застосування спеціальної позовної давності. Сплив позовної давності є додатковою підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення неустойки за вказаний період в сумі 22946,37грн.
Суд погоджується з твердженням відповідача про порушення позивачем положень ст.22 ГПК України при поданні заяви про зміну та збільшення позовних вимог від 23.02.2011 №10-11-01323.
Так, відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Вказана заява в частині вимоги про стягнення збитків в сумі 9670,93грн. є одночасною зміною підстав та предмету позову після початку розгляду судом справи по суті.
Зокрема, при поданні позовної заяви регіональне відділення вказувало на необхідність стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 8367,92грн. з посиланням на п.3.10 договору оренди від 01.05.2006р. №12/02-2397-ОД (в редакції додаткової угоди від 16.01.08).
В заяві від 23.02.2011 №10-11-01323 позивач просить стягнути в тому числі збитки в сумі 9670,93грн. В даному випадку під збитками розуміється упущена вигода, яку позивач міг би отримати в разі надання приміщення в оренду іншій особі.
Наведене безумовно свідчить про одночасну зміну підстав і предмету позову у відповідній частині після початку розгляду справи по суті.
У зв'язку з викладеним, суд не приймає заяву позивача у вказаній частині.
До того ж відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Однак, в ході вирішення спору позивачем не виконані вимоги ч.1 ст.33 ГПК України та не доведена можливість отримання відповідної суми доходів з огляду в тому числі і на необхідність передачі майна в оренду шляхом проведення конкурсу (ст.73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009р.»).
Враховуючи наведене, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, що є підставою для відмови в позові.
Керуючись Законом України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя В.О. Татарчук
Дата підписання рішення, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України -29.03.2011р.