31.03.11р.Справа № 5005/1932/2011
За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (АДРЕСА_1)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості за договором № 506 на постачання теплової енергії гарячої води від 15.10.2004р. у загальному розмірі 2 854,53 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: Процик І.І. - юрисконсульт (дов. № 002/15-10 від 11.06.10р.)
від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець (свідоцтво, паспорт)
Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 506 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 15.10.2004р. у загальному розмірі 2 854,53 грн.
Сума позову складається з наступних сум: 1 426,15 грн. - основний борг, 119,86 грн. - пеня, 177,22 грн. - 3% річних та 1 131,30 грн. - втрати від інфляції.
Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 506 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 15.10.2004р. в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги по постачанню теплової енергії.
Відповідач у запереченнях на позовну заяву зазначає, що позивач у позовній заяві не ставить питання перед судом про поновлення строку звернення до суду про стягнення заборгованості за 2006-2007 роки та поновлення строку на стягнення пені і 3% річних, у зв'язку з чим відповідач просить суд застосувати позовну давність по вимогам позивача і відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії у вигляді гарячої води за період 2006-2007р.р., пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників позивача та ваідповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
У відповідно зі свідоцтвом серії А01 № 236613, Відкрите акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоцентраль" змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоцентраль".
Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, 15.10.2004р. було укладено договір № 506 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі-договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався сплатити вартість отриманої теплової енергії за встановленими тарифами в термін, обумовлений договором.
На виконання умов договору, позивач здійснив постачання теплової енергії в спірний період - з лютого 2006 року по квітень 2007 року, на загальну суму 1 426,15 грн.
Вищевказаний договір за своїм змістом є договором про надання послуг.
За умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно п. 6.1. договору передбачає, що тарифи на теплопостачання затверджуються рішенням міськвиконкому, доводяться до відома споживача через засоби масової інформації і в разі змін приймаються до виконання без додаткового узгодження.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.3. договору).
Відповідач, відповідно до п. 6.4. договору, за три дні до початку розрахункового періоду сплачує позивачу 80 % вартості очікуваного теплоспоживання, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Пунктом 6.6. договору передбачено, що споживач зобов'язаний після 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, самостійно одержувати рахунки до сплати, а згідно п. 6.7. договору, оплату за спожиту теплову енергію споживач виконує не пізніше 5 днів після одержання рахунку.
Відповідач зобов'язаний щоквартально виконувати звірку розрахунків, у разі невиконання сума боргу нараховується в безспірному порядку (п. 6.5. договору).
Відповідач в порушення п. 6.5. договору, щоквартально не виконував звірку розрахунків, нарахована сума боргу в безспірному порядку не стягнута, що свідчить про існування між сторонами спору.
За розрахунками позивача, відповідач за спожиту теплову енергію у повному обсязі кошти не сплатив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, розмір якої, станом на 01.06.2010 р., становить 1 426,15 грн.
Отже, факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором, укладеним між сторонами, матеріалами справи доведено, відповідачем не спростовано.
Згідно п. 7.2.6. договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також сума боргу буде перерахована з урахуванням встановленого індексу інфляції.
На підставі п. 7.2.6. договору відповідачу нарахована пеня у розмірі 119,86 грн.
Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення - 1 131,30 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі - 177,22 грн.
Приймаючи рішення господарський суд виходив також з наступного.
Позовна давність, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Стаття 267 Цивільного кодексу України передбачає, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у вигляді гарячої води, нараховану ним у 2006 - 2007р.р. - 08.02.2011р., тобто вже після спливу встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України загальної позовної давності. В той же час відповідачем надані заперечення на позовну заяви, де останній просить застосувати строк позовної давності.
З огляду на викладене, вимоги щодо стягнення суми основного боргу задоволенню не підлягають, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Статтею 266 Цивільного кодексу України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, в даному випадку, до вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, у задоволенні яких також слід відмовити.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 119,86 грн. за період з 21.02.2006р. по 21.10.2007р., господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою ( штрафом, пенею).
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 Цивільного кодексу України).
Згідно п. 7.2.6. договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також сума боргу буде перерахована з урахуванням встановленого індексу інфляції.
На підставі п. 7.2.6. договору відповідачу нарахована пеня у розмірі 119,86 грн. за період з 21.02.2006р. по 21.10.2007р.
Згідно п. 1. ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
За заявою відповідача у справі, зробленою до винесення рішення, судом застосовується позовна давність до поданого позивачем позову.
Позивачем не наведено поважних причин пропуску позовної давності, клопотання про його відновлення не заявлено. З огляду на зазначене підстав для відновлення пропущеного строку позовної давності суд не знаходить.
Викладене є підставою для відмови у задоволенні позову. Судові витрати по справі слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 266, 267, 525, 526, 546, 549, 551, 611, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суддя І.Ю. Дубінін