29.03.11р.Справа № 5005/1586/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газавтосервіс", м. Дніпропетровськ
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ
про стягнення 91 971,14 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
Представники:
від позивача: Кабашний В.Г., директор ТОВ"Газавтосервіс"
від відповідача: не з'явився
Ухвалою господарського суду від 07.02.11р. порушено провадження у справі №5005/1586/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газавтосервіс", м.Дніпропетровськ (далі-позивач) до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ (далі-відповідач) про стягнення 91971,14 грн., справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.03.11р.
Сума позову складається з наступних сум: 78 385,48 грн. - вартість поставленого й неоплаченого товару, 9 114,16 грн. - пеня, 3000 грн. - штраф, а також витрати по справі.
Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.
15.03.11р. у судове засідання відповідач не з'явився, витребувані ухвалою господарського суду від 07.02.11 р. документи не надав, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 24.03.11р.
24.03.11р. у судовому засіданні відповідач не заперечував щодо існування заборгованості на загальну суму 78 385,48 грн., але просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з необхідністю надання додаткового часу для звернення за професійною юридичною допомогою.
Ухвалою господарського суду від 24.03.11р. розгляд справи відкладено на 29.03.11р., повторно зобов'язано відповідача надати у судове засідання: відзив на позов; докази в обґрунтування відзиву (оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії у справу); акт звірки (відповідача до позивача); документи, що посвідчують правовий статус виробничої або структурної одиниці: статус (положення), довідку про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію (оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії у справу); докази сплати боргу.
29.03.11р. відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. Про день, час та місце розгляду був повідомлений належним чином, про що є відмітка в матеріалах справи (арк. 38).
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
За згодою представника позивача, в судовому засіданні 29.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд,
Позивачем було поставлено відповідачу газ зріджений пропан-бутан 19.03.2009р. на суму 70 167,60 грн. та 20.03.2009 року на суму 8 917,88 грн. Одержання відповідачем товару було документально оформлено:
- за накладною № РН-0000049 від 19 березня 2009 р. на суму 70 167,60 грн. (отримав ОСОБА_1 за довіреністю ЯИП № 488323 від 16.03.2009р);
- за накладною № РН-0000050 від 20 березня 2009 р. на суму 8 917,88 грн. (отримав ОСОБА_1 за довіреністю ЯИП № 488324 від 20.03.2009р).
Позивач посилається на ст. 205 Цивільного кодексу України, відповідно якої правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Крім того, позивач зазначає про те, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами (ст. 218 Цивільного кодексу України).
Як зазначає позивач, він та відповідач уклали правочин, що підтверджується конклюдентними діями сторін, направленими на укладання такого правочину, тобто шляхом вчинення певних дій однією стороною та прийняття виконання такого правочину іншою стороною. Так, позивач поставив товар, а відповідач його прийняв. Факт укладення правочину підтверджується первинними документами - накладною та довіреністю на отримання товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач посилається на те, що відповідач відмовився виконати свої обов'язки посилаючись на те, що строку оплати встановлено не було.
26.10.09р. позивач направив на адресу відповідача лист № 43/1 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 79 085,48 грн. в строк до 04.11.09р.
04.11.09р. між сторонами було проведено акт звірки взаєморозрахунків, відповідно якого станом на 04.11.09р. відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 79085,48грн. Акт підписаний сторонами та затверджений печатками без зауважень та заперечень.
03.06.10р. позивачем було направлено повторно на адресу відповідача лист за № 21 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 79 085,48 грн., який було отримано відповідачем особисто 01.07.10р., що підтверджує підпис ОСОБА_1
Вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Також, позивач посилається на те, що відповідач гарантував виконання своїх обов'язків щодо сплати 79 085,48 грн. та взяв на себе обов'язок сплатити штраф у розмірі 3000грн. потягом 5 календарних днів у випадку порушення своїх обов'язків щодо своєчасної оплати боргу з моменту підписання листа від 03.06.10р.
26.08.2010 р. відповідач сплатив позивачу 200 грн., а 30.09.2010 р. ще 500 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 78 385,48 грн.
Оскільки, відповідач не провів відповідний розрахунок за поставлений товар, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 3 000 грн.
Позивач посилаючись на статті 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" нарахував відповідачу до сплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки у розмірі 9 114,16 грн.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар на загальну суму 78 385,48 грн., пеню у розмірі 9 114,16 грн. та штраф у розмірі 3000грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати по справі.
Доказів виконання зобов'язання на момент розгляду спору відповідач не надав.
При викладених обставинах вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати:
- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;
- з акту управління господарською діяльністю;
- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
- внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
- у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного Кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджує накладна за № РН-0000049 від 19.03.09р. та накладна за № РН-00000 50 від 20.03.09р., який останнім був прийнятий за довіреностями ЯИП № 488323 від 16.03.09р. та ЯИП № 488324 від 20.03.09р. Крім того, між сторонами було проведено акт звірки взаєморозрахунків, відповідно якого станом на 04.11.09р. відповідач визнає заборгованість перед позивачем у розмірі 79 085,48 грн. Акт підписаний сторонами та затверджений печатками без зауважень та заперечень. Таким чином, відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача.
Крім того, у судовому засіданні відповідач не заперечував щодо існування заборгованості перед позивачем на загальну суму 78 385,48 грн.
Враховуючи зазначене, господарський суд приходить до висновку про те, що між сторонами був здійснений правочин, оскільки поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар на загальну суму 78 385,48 грн.
Вимоги щодо стягнення пені у розмірі 9 114,16 грн. та штрафу у розмірі 3 000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.
Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, у тому числі - пені, повинен вчиняться у письмовій формі. Доказів укладення такого правочину позивач не надав.
Як вбачається із матеріалів справи сторони не встановили відповідальність за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Посилання на ст. 231 Господарського кодексу України не може бути прийнято до уваги, оскільки позивачем не надано доказів того, що в спірних правовідносинах хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, як не доведено і факту, що дане порушення пов'язане з виконанням державного контракту.
З огляду на викладене позивачем безпідставно пред'явлені вимоги щодо стягнення неустойки (штрафу та пені).
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість за поставлений товар на загальну суму 78 385,48 грн., в решті вимог - відмовити.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Стягненню з відповідача підлягають витрати по сплаті державного мита в розмірі 783,86 грн. та 204,41 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Керуючись ст. ст. 205, 509, 525, 526, 547, 549, 599, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, 218, 231 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 79, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_2; поштова адреса: 51900, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газавтосервіс" (юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, буд. 9; поштова адреса: 49098, а/с 4891 м. Дніпропетровськ; ЄДРПОУ 30172207, р/р 26000050400772 в КБ "Приватбанк", МФО 305299) заборгованість за поставлений товар у розмірі 78 385,48 грн. (сімдесят вісім тисяч триста вісімдесят п'ять грн. 48 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 783,86 грн. (сімсот вісімдесят три грн. 86 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 204,41 грн. (двісті чотири грн. 41 коп.).
В решті позовних вимог -відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Н.Е. Петренко
Повне рішення складено 29.03.11р.