24.03.11р.
Справа № 5005/1607/2011
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 15 Полтавської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Миргород
до Закритого акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпропетровськ
про стягнення 730,53 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
Представники:
від позивача: Гринюк І.І., представник за довіреністю № 3883 від 23.12.10р.
від відповідача: Литвінова К.А., представник за довіреністю № 123-О від 20.01.11р.
Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 15 Полтавської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Миргород (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ (далі-відповідач) про стягнення 730,53 грн.
Сума позову складається з наступних сум: 556,84 грн. - заборгованість за послуги електрозв'язку, 30,57 грн. - пеня, 110,50 грн. - інфляційні витрати, 32,62 грн. - 3% річних.
Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №29 від 06.06.2008 року про надання послуг електрозв'язку, в частині повного та своєчасного розрахунку за надані послуги електрозв'язку.
Відповідач позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи тим, що позивачем не додано належних доказів про наявність заборгованості. Також, відповідач зазначає, що до вимог про стягнення пені повинна бути застосовано позовна давність в один рік. Крім того у договору не передбачено стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, таким чином такі вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
За згодою представників сторін, в судовому засіданні 24.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд,
06.06.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 29 про надання послуг електрозв'язку (далі - Договір), відповідно до якого позивач надає послуги електрозв'язку, а відповідач своєчасно їх оплачує.
Відповідач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми на інші послуги, надані по телефону (п. 3.2.8. Договору).
Послуги, які надаються позивачем, оплачуються відповідачем за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством (п.4.1. Договору).
Відповідач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою системою оплати - авансова (п.4.2. Договору).
Відповідно до п. 4.3. Договору, відповідач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв'язком здійснюється за сталою (без почасової оплати) або за змінною (з почасовою) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС.
У разі застосування авансової системи оплати відповідач для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг (п. 4.6. Договору).
Пунктом 5.8. Договору передбачено, що у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) відповідач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.
Як стверджує позивач, він свої договірні зобов'язання виконував належним чином, щомісячно надавав відповідачу рахунки для сплати за отримані послуги електрозв'язку, але відповідач, порушуючи ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», п. 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №720, п. 3.2.8 Договору, за період користування послугами електрозв'язку з 01.12.2008 р. по 01.03.2009 р. оплату наданих послуг проводив частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 556,84 грн.
Згідно до частини 2 статті 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.
Відповідно до п. 5.8 Договору та ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" позивачем була нарахована пеня у розмірі 30,57 грн.
У зв'язку із порушенням відповідачем договірних зобов'язань, передбачених п. 3.2.8 Договору, позивач припинив дію даного Договору.
З метою досудового врегулювання спору позивачем 02.11.2009р. було направлено на адресу відповідача претензію № 1509 щодо сплати заборгованості за отримані послуги електрозв'язку у розмірі 556,84 грн. та пені у розмірі 30,57 грн. Відповідач отримав зазначену претензію 09.11.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищезазначеної норми закону позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 110,50 грн. та 3% річних у розмірі 32,62 грн.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги електрозв'язку у розмірі 556,84 грн., пеню у розмірі 30,57 грн., інфляційні витрати у розмірі 110,50 грн., 3% річних у розмірі 32,62 грн., всього 730,53 грн.
Доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору відповідач не надав, оскільки позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи тим, що позивачем не додано належних доказів про наявність заборгованості. Також, відповідач зазначає, що до вимог про стягнення пені повинна бути застосовано позовна давність в один рік. Крім того у договору не передбачено стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, таким чином такі вимоги задоволенню не підлягають.
При викладених обставинах вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Крім того, в ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України зазначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Також, відповідно ч. 1 п. 5 ст. 33 Закону України "Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за надані послуги електрозв'язку у розмірі 556,84 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.
Відповідно до п.5.8. Договору у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) відповідач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.
На підставі ч. 2 ст. 38 Закону України "Про телекомунікації" та п.5.8 Договору, позивачем була нарахована пеня у розмірі 30,57 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Таким чином, господарський суд приходить до висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 30,57 грн. задоволенню не підлягає, оскільки закінчився строк позовної давності.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 110,50 грн. та 3% річних у розмірі 32,62 грн.
При перевірки розрахунків інфляційних витрат та 3% річним, судом встановлено, що вони зроблені не вірно.
Після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства інфляційні витрати складають 97,86 грн., а 3 % річних - 31,39 грн.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість за надані послуги електрозв'язку у розмірі 556,84 грн., інфляційні витрати у розмірі 97,86 грн. та 3 % річних у розмірі 31,39 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Стягненню з відповідача підлягають витрати по сплаті державного мита у розмірі 95,80 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 221,64 грн.
Керуючись ст.ст. 258, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 36 Закону України "Про телекомунікації", ст.ст. 173, 174, 193, 218, Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 36, 43-45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570, р/р 32009100400 в НБУ в Дніпропетровській області, МФО 305299) на користь Відкритого акціонерного товариства "Уктелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 15 Полтавської філії ВАТ "Укртелеком" (37600, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Гоголя, 96/9, ЄДРПОУ 01186975, р/р 26005133001419 в ПОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 331605) заборгованість за надані послуги електрозв'язку у розмірі 556,84 грн. (п'ятсот п'ятдесят шість грн. 84 коп.), інфляційні витрати у розмірі 97,86 грн. (дев'яносто сім грн. 86 коп.), 3 % річних у розмірі 31,39 грн. (тридцять одна грн. 39 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 95,80 грн. (дев'яносто п'ять грн. 80 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 221,64 грн. (двісті двадцять одна грн. 64 коп.).
В решті позовних вимог -відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя
Н.Е. Петренко
Повне рішення складено 28.03.11р.