22.03.11р.
Справа № 5005/1128/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват", м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк", м. Київ
про визнання неукладеною третейську угоду, викладену в пункті 8.5 договору від 03.04.2007р. №1 та визнання недійсним пункту 8.5. договору від 03.04.2007р. №1
Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.
Представники:
від позивача: Мостовий Н.Л. - представник, дов. від 01.01.2011р.;
від відповідача: Богун С.П. - начальник юридичного відділу, дов. від 24.11.2009р. (був присутній у судовому засіданні 24.02.2011р.);
Позивач просить визнати неукладеною третейську угоду, викладену в пункті 8.5 договору від 03.04.2007р. №1 та визнати недійсним пункт 8.5. договору від 03.04.2007р. №1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: - в пункті 8.5 договору, укладеного між сторонами, сторони погодили, що у разі наявності спору за договором сторони мають право звертатися тільки до Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків; - третейська угода є правочином, оскільки вона спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і на неї поширюється дія норм глави 16 ЦК України; - оскільки третейська угода породжує права та обов'язки для обох сторін, то вона є договором; - як вбачається з пункту 8.5 Договору, сторонами не було досягнуто основних і тим більше всіх істотних умов третейської угоди, тому третейська угода є неукладеною; - законом передбачено, що відсутність регламенту третейського суду при укладенні третейської угоди або третейського застереження в договорі, в якості невід'ємної частини, є порушенням правил необхідних для дійсності третейської угоди; - позивач при підписанні договору найму нежитлового приміщення від 03.04.2007р. №1 не мав можливості ознайомитись з регламентом третейського суду, оскільки із договору не вбачається протилежне; - третейська угода, викладена в пункті 8.5 договору, не має своєю невід'ємною частиною регламент постійно діючого третейського суду; - умови третейського застереження не відповідають законним ознакам його дійсності; - третейське застереження у договорі найму від 03.04.2007р. №1, як форма третейської угоди, є недійсною; - пункт 8.5 договору передбачає право сторін у разі наявності спору звертатися тільки до конкретного третейського суду; - даний пункт носить забороняючий характер, оскільки при наявності спору сторони не мають права звертатися до іншого суду; - пункт 8.5 договору порушує конституційні принципи права звернення до суду за своїм бажанням та вибором; - пункт 8.5 договору є несправедливим та дискримінаційним, адже носить примушувальний характер та обмежує у конституційних правах.
Відповідач у відзиві (вх. №12692/11 від 24.02.2011р.) на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки: - третейське застереження укладено у відповідності до вимог чинного законодавства; - доводи позивача щодо недійсності пункту 8.5 Договору найму є необґрунтованими та недоведеними; - господарським судом м. Києва в рішенні від 20.09.2010р. по справі №45/187 було зазначено, що законом встановлюється презумпція поширення положень регламенту на сторін третейської угоди; - положення пункту 8.5 Договору найму не обмежує право однієї зі сторін Договору звернутись і до іншого суду, зокрема господарського, а навпаки надає йому право вибору.
Також відповідач звернувся до господарського суду з заявою (вх. № 18759/11 від 18.03.2011р.), в якій просить відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки свого представника через його участь в іншому судовому процесі.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі „Смирнова проти України”).
Згідно з пунктом 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи приписи частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, а також те, що двомісячний строк, встановлений частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України, закінчується 25.03.2011р., суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Тому клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -
03.04.2007р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Віват" (наймачем) та Відкритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Престиж" (наймодавцем) було укладено договір №1 найму нежитлового приміщення (надалі -Договір найму), відповідно до пункту 1.1 якого наймодавець передає, а наймач приймає в строкове платне користування частину вбудованого нежитлового приміщення №65 поз. 11-17, 24-25, І загальною площею 298,7 кв.м, ганки літ.а-3 - а-4, яке розташоване на першому поверсі житлового будинку літ. А-5 за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект ім. Газети «Правда», 11.
Як вбачається відповідно до умов укладеного Договору найму Відкритим акціонерним товариством „Акціонерним комерційним банком „Престиж” було передано позивачу частину вбудованого нежитлового приміщення №65 поз. 11-17, 24-25, І загальною площею 298,7 кв.м, ганки літ.а-3 - а-4, яке розташоване на першому поверсі житлового будинку літ. А-5 за адресою: м. Дніпропетровськ, проспект ім. Газети «Правда», 11, про що свідчить акт від 03.04.2007р. прийому-передачі не житлового приміщення.
Відповідно до пункту 1.3 Статуту Публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" банк було створено у формі Відкритого акціонерного товариства з назвою Акціонерний комерційний банк "Престиж" (протокол Установчих Зборів від 02 грудня 2005 року); згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 17 жовтня 2006 року №3б-1/2006 банк було перейменовано на Відкрите акціонерне товариство «Ерсте Банк»; згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 22 вересня 2009 року №3б-2/2009 банк перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк"; у зв'язку з перейменуванням банк є правонаступником щодо прав і зобов'язань Акціонерного комерційного банку "Престиж", створеного у формі Відкритого акціонерного товариства, а також Відкритого акціонерного товариства "Ерсте Банк".
Відповідно до пункту 8.5 Договору спори, що виникли між сторонами внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього Договору, вирішується за згодою сторін; якщо згоди не буде досягнуто, всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні цього Договору чи у зв'язку з ним або випливають з нього, підлягають, за вибором позивача, розгляду у: Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом даного третейського суду; Третейський розгляд справ, учасниками якого є сторони цього Договору, здійснюється Третейським судом у складі трьох суддів; формування складу третейського суду в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків здійснюється в порядку, встановленому регламентом даного третейського суду або господарському суді, відповідно до підвідомчості та підсудності, встановлених чинним законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України „Про третейські суди” встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди(частина 2 статті 12 Закону України „Про третейські суди”).
Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору (частина 6 статті 12 Закону України „Про третейські суди”).
Позивач вважає неукладеною третейську угоду, викладену в пункті 8.5 договору від 03.04.2007р. №1 через недосягнення сторонами всіх істотних умов третейської угоди, а також вважає, що пункт 8.5 Договору найму є недійсним через нікчемність третейської угоди у зв'язку з тим, що вона не має своєю невід'ємною частиною регламенту постійно діючого третейського суду; відповідач проти цього заперечує.
Враховуючи викладене суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: - визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; - відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; - зміна правовідношення; припинення правовідношення; - відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; - відшкодування моральної (немайнової) шкоди; - визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Отже, як вбачається відсутній такий спосіб захисту, згідно якого можна визнати неукладеним договір.
Відповідно до абзацу 6 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного суду України 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом; суди мають відмовляти в позові з такою вимогою.
Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України “Про третейські суди якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.
Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до частини 7 статті 12 Закону України „Про третейські суди” у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.
Позивач помилково вважає третейське застереження у Договорі нікчемним через відсутність, як невід'ємної його частини, регламенту постійно діючого третейського суду, оскільки така вказівка у статті 12 Закону України „Про третейські суди” відсутня.
Помилковою є також думка позивача про те, що пункт 8.5 Договору найму носить забороняючий та примушувальний характер щодо звернення у разі виникнення спору до іншого, ніж Постійно діючий третейський суд, суду, оскільки пункт 8.5 Договору найму містить право альтернативного звернення або до Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків або до господарського суду.
Отже, позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням викладеного позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -
В позові відмовити.
Судові витрати у справі віднести за рахунок позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,
"28" березня 2011р.