Справа №2а-484/2010р.
06 квітня 2011 року Галицький районний суд м.Львова
в складі: головуючого - судді Ванівського О.М.
при секретарі -Яриш О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУМВСУ в Львівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління ДАІ ГУМВСУ в Львівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ВС №34414 від 15.02.2011р.
Позов мотивує тим, що правил дорожнього руху він не порушував, а оскаржувана постанова є незаконною, оскільки не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та з грубим порушенням чинного законодавства.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та дав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача -суб'єкта владних повноважень Управління ДАІ ГУМВСУ в Львівській області в судове засідання не з'явився, не повідомив про причину неявки чи про відкладення розгляду справи, а тому, згідно ст.128 КАС України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали справи та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно роз'яснень даних в п.7 ППВСУ №6 від 24.06.1988р. «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення», суд повинен перевірити: чи накладено стягнення правомочним органом; чиє в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу(посадової особи), який виніс постанову про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного.
Згідно ст.254 КпАП України при вчиненні правопорушення складається протокол про адміністративне правопорушення, за виключенням випадків, коли адміністративне стягнення накладається без складення протоколу.
В судовому засіданні встановлено, що постановою ВС № 34414 від 15.02.2011р. інспектора ДПС ВДПС ВДАІ в м.Львові приГУМВСУ у Л/о Тереха Р.П. на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за ч. 1 ст. 122 КУпАП в розмірі 425 грн.
Як вбачається із оскаржуваної постанови ОСОБА_1 15.02.2011 року о 10.50 год. керуючи автомобілем марки КІА СЕД д/н НОМЕР_1 на вул. Л.Українки в м.Львові рухався по трамвайній колії зустрічного напрямку, чим порушив ПДР України.
В судовому засіданні встановлено, що оскаржувана постанова винесена з порушенням ст. 33 КУпАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, установлених цим кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В даному випадку інспектор ДПС БДПС ВДАІ в м.Львові приГУМВСУ у Львівській області Терех Р.П. не виконав вище згаданих вимог закону.
Відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Представником відповідача та третьою особою не надано жодних доказів які б спростовували пояснення позивача та наявні в справі докази, а тому із врахування встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задоволити.
Керуючись ст.ст. 17,158,159,161,162,167 КАС України, ст.ст. 293,294 КпАП України, суд, -
-
Адміністративний позов ОСОБА_1 -задоволити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення ВС № 34414 від 15.02.2011р. як незаконну.
Провадження у справі закрити.
Судові витрати компенсувати за рахунок Державного Бюджету України.
Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішення, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Суддя О.М.Ванівський