29 вересня 2006 р.
№ 2-20/483-2006(2-20/15196-2005)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е.
Чернова Є.В.
Уліцький А.М.
розглянувши матеріали
касаційної скарги ТОВ фірма “Віра»
на постанову від 25 травня 2006
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі № 2-20/483-2006 господарського суду АР Крим
за позовом ТОВ фірма “Віра»
до Ялтинське вище професійне училище будівельних та харчових технологій
треті особи Фонд майна АР Крим
Судацька філія Ялтинського вищого професійного училища будівельних та харчових технологій
про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення 40312, 77 грн.
Подана ТОВ фірма "Віра" касаційна скарга не може бути прийнята Вищим господарським судом України до касаційного провадження з наступних підстав.
Відповідно до частини четвертої ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати державного мита.
Відповідно до частини першої ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно з підпунктом "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови сплачується 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Згідно ж з підпунктом "а" пункту 2 статті 3 цього ж Декрету в редакції Закону України № 2505-IV від 25.03.2005 (набрав чинності з 01.04.2005) ставка державного мита становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (неоподатковуваний мінімум -17 грн.).
З огляду на викладене розмір сплаченого ТОВ фірма "Віра" державного мита в сумі 25, 50 грн. згідно квитанції № 24 від 14.06.2006 р., не відповідає наведеним вимогам законодавства.
Відповідно до п. 4 частини 1 статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Крім того, відповідно до вимог п.4 ст. 111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка подала касаційну скаргу із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
Тобто, у касаційній скарзі має чітко викладатись зміст допущених господарськими судами порушень з обґрунтуванням порушених норм та з зазначенням конкретних статей та пунктів.
Як вбачається із змісту касаційної скарги (вх. № ВГСУ 13106 від 25.09.06р.) скаржник належним чином не обґрунтовує суті порушення і неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Натомість касаційна скарга зводиться до викладення фактичних обставин справи, тверджень про невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи: «Якщо по думці Севастопольського апеляційного Господарського суду немає доказів правомірності володіння об'єктами нерухомості на території головної торгівельної бази по вул.Гагаріна,21 у м. Судак ТОВ Фірма «Віра», чому тоді правомірним являється передача ціх об'єктів нерухомості від ТОВ Фірма «Віра»в ТОВ «Сан влад»і в дальнейшем від ТОВ «Сан влад»Ялтинському профтехучилищу».
Скаржник посилається на необґрунтованість винесених судових рішень, намагається порушувати питання оцінки місцевим господарським судом та господарським судом апеляційної інстанції доказів, доведеності обставин справи без вказівки на конкретні норми матеріального та процесуального права, які порушено чи неправильно застосовано господарськими судами.
Так, у касаційній скарзі зазначається:
«Таким чином у матеріалах справи мається достатньо доказів того, що усі три спірні об'єкти нерухомості про інвентаризовані за адресою -м. Судак вул. Гагаріна, 21. Севастопольський же апеляційний Господарський суд даних документів у матеріалах справи не побачив та зробив висновок про те, що ніяких документів о знаходжені спірних літерів за адресою -м. Судак вул. Гагаріна, 21 взагалі нема.
Не можемо ми погодитися і з висновком Господарського суду АРК про те, що акт прийому-передачі від 27.07.98р. від ТОВ Фірма «Віра»в ТОВ «Сан влад»був підписан на підставі рішення загального зібрання засновників ТОВ фірма «Віра»від 21.07.98р. про вихід частини засновників -фізичних осіб з состава засновників ТОВ Фірма «Віра»з частиною їх майнових паїв».
Посилання Господарського суду АРК в обґрунтування правомірності володіння відповідачем двома літерами «Д» і «Е»на рішення Суданського виконкому № 410 від 05.08.2003 о визнані права власності на літери «Е»і «Д»за Автономною Республікою Крим також необґрунтовані».
З викладеного видно, що сторона не згодна з встановленими судом фактами.
Відповідно до частини 2 статті 1117 ГПК України касаційній інстанції не надано право встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази. Повторне подання касаційної скарги можливе лише після усунення обставин, вказаних у мотивувальній частині даної ухва ли.
Відповідно до п. 6 частини першої ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо, зокрема, у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до частини третьої ст. 1113 ГПК України після усунення зазначених обставин скаржник має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 86, 107, 108, 111, п. 4, 6 ст. 1113 ГПК України, суд
Касаційну скаргу ТОВ фірма “Віра» у справі № 2-20/483-2006 господарського суду АР Крим повернути скаржнику без розгляду.
Головуючий суддя В. Овечкін
судді Є. Чернов
А. Уліцький