Справа № 2-101/11
11.02.2011 року Подільський районний суд міста Києва
в складі:
головуючого - судді Декаленко В.С.
при секретарі - Хіміч А.В.,
за участю:
представника позивачки - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення в квартиру, треті особи: ОСОБА_5 ОСОБА_6 Житлово-будівельний кооператив «Мотозаводець -7», суд, -
Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом до відповідачки про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення в квартиру, мотивуючи вимоги тим , що предметом позову є квартира АДРЕСА_1 яка розташована на 13-му поверсі 16-ти поверхового будинку,, загальна площа - 51,7 кв. м., житлова площа - 29,1 кв. м., з усіма житловими умовами. Будинок знаходиться на балансі житлово-будівельного кооперативу «Мотозаводець-7». Рішенням виконавчого комітету Київської ради народних депутатів від грудня 1988 року №1176, вона є членом ЖБК «Мотозаводець-7». Після вступу до ЖБК було надано для проживання вищезазначену двокімнатну квартиру, загальною вартістю 10823, 69 крб., яку вона в 1992 році повністю сплатила, про що свідчать Довідка ЖБК від 24.09.2008 року №107, технічний паспорт, інвентаризаційна справа 3907, зареєстрований №656 від 05.11.2008 року. 12 листопада 2008 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 07 листопада 2008 року №1962-с Київської міської ради, їй було видано свідоцтво про власність, яке засвідчує, що квартира АДРЕСА_1, складається з двох кімнат загальною площею 55,80 кв. м. дійсно належить саме їй - ОСОБА_1 на праві власності.
Посилається на те, що не може потрапити до своєї квартири з 2006 року, де проживають та зареєстровані: ОСОБА_2 - її донька , ОСОБА_5 -зять , ОСОБА_6 - онука. Відповідачка зі своєю сім'єю наполегливо не допускають її до власного житла. З цього приводу вона зверталась до Пoдільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, де було проведено відповідну перевірку та рекомендовано звернутись з відповідним позовом до суду.
Зазначає , що звернувшись до ЖБК «Мотозаводець-7» щодо видачі довідки (форма 3), їй було відмовлено з підстав несплати за комунальні послуги у розмірі 3624,59 грн., і яку вона сплатила , оскільки відповідачка не сплачувала за користування комунальними послугами, незважаючи на те, що вона надавала їй для цього кошти.
Крім того ,посилається на те, що відповідачка має у власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 яку їй подарував батько - ОСОБА_7
Зважаючи на те, що відповідачка та її сім'я чинить їй перешкоди в доступі до спірної квартири просить суд усунути їй перешкоди в користуванні власністю, а саме АДРЕСА_1 з боку відповідачки ОСОБА_2 та членів її сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та зобов'язати відповідачку звільнити для користування позивачки кімнату площею 16,3 кв. м. та вселити її на житлову площу зазначеної квартири.
В судовому засіданні позивачка, представник позивачки позов підтримали з вищевикладених підстав , обґрунтувавши поясненнями, просили позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідачка, представник відповідачки в судовому засіданні проти вимог позивачки заперечували ,обґрунтувавши поясненнями в тім, що позивачка намагається суд завести в оману, оскільки представлені до суду квитанції про оплату комунальних платежів та довідка ЖБК «Мотозаводець-7» спростовують її твердження , що існувала заборгованість за сплату комунальних послуг. Зазначають також і те, що позивачка вводить на їх думку суд в оману стверджуючи, що з 2007 року її не пускають в квартиру за адресою АДРЕСА_1 Насправді в цій квартирі позивачка ніколи не проживала, комунальні послуги не виплачувала, а весь час проживала за адресою АДРЕСА_2 разом з її бабусею. Цей будинок бабуся подарувала позивачці в 16.02.1994 року, потім вона його продала в 2006 році та купила декілька квартир в одній із котрих за адресою АДРЕСА_3 вона, позивачка і мешкає на даний час. Зазначає, що позивачка постійно провокувала конфлікти, перестала приходити в спірну квартиру, з вимогою звільнити квартиру почала з'являтись тільки в 2008 році. Відповідачка зазначила, що вона самостійно сплачує всі необхідні платежі за квартиру, кошти в неї для цього є, зважаючи на те, що працює приватним підприємцем, а чоловік працює водієм. В задоволенні вимог позивачки просять відмовити , оскільки позов необґрунтований та безпідставний.
Представники 3-ої особи ЖБК «Мотозаводець-7» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, надано до суду лист , просять слухати справу в їх відсутність та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.
Суд вважає можливим слухати справу у відсутності представників 3-ої особи - ЖБК «Мотозаводець-7» - відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України.
3-і особи в судове засідання не з'явились, про час слухання справи повідомлені належним чином , причин неявки чи будь-яких заперечень суду не надано.
Суд вважає можливим слухати справу у відсутності 3-х осіб , відповідно до вимог ст..169 ЦПК України.
Вислухавши пояснення сторін , представників позивачки та відповідачки , дослідивши надані суду матеріал та представлені документи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судом, відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 08.12.1988 року №1176 «Про надання квартири членам ЖБК «Мотозаводець-7» - п.1.120.- надати квартиру в будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 на сім'ю з двох осіб (вона, дочка) двокімнатну квартиру №201, площею 29,2 кв.м. (а.с. 11).
Відповідно до довідки ЖБК «Мотозаводець-7» №107 від 24.09.2008 року - ОСОБА_1 є членом ЖБК «Мотозаводець-7» з 08.12.1988 року за адресою: АДРЕСА_1 вартість квартири в сумі 10823,69 руб. погашена в 1992 році. (а.с. 12).
Відповідно до технічного паспорту, складеного Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 05.11.2008 року на квартиру АДРЕСА_1 власницею якої є ОСОБА_1, вбачається , що квартира розташована на 13 поверсі 16-ти поверхового будинку та складається з 2-х кімнат площею 28,8 кв.м., в тому числі: 1-а кімната - 16,3кв.м., 2-а кімната - 12,5 кв.м., кухня - 8,7 кв.м., ванна кімната -2,6 кв.м., вбиральні -1.0 кв.м., коридору 10,6 кв.м., загальна площа квартири 55,8 кв.м. (а.с. 13-14).
Згідно довідки ЖБК «Мотозаводець-7» №497 від 29.04.2009 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 в даній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_2, ОСОБА_5 ОСОБА_6
Відповідно до ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Відповідно до Свідоцтва про право власності від 12 листопада 2008 року виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчим органом Київської міської ради - квартира АДРЕСА_1 складається з 2-х кімнат, жилою площею 28,80 кв. м., загальною площею 55,80 кв. м., дійсно належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Свідоцтво видано на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 07 листопада 2008 року №1962-С. (а.с. 18) .
Згідно реєстраційного напису на правоустановчому документі квартира №201 в будинку АДРЕСА_1 в м. Києві зареєстрована Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на праві приватної власності за ОСОБА_1 записано в реєстрову книгу №д.220-25, за реєстровим №656/32522 17 листопада 2008 року. (ас. 18).
Згідно довідки ЖБК «Мотозаводець-7» №105 від 30.10.2008 року зазначається , що ОСОБА_1 являться власником квартири АДРЕСА_1 повністю сплатила паєнакопичення за квартиру 10.10.1992 року в розмірі 10823,69 крб. На підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 08.12.1988 року №1176 громадянка ОСОБА_1 є членом ЖБК «Мотозаводець-7» з 08.12.1988 року. (а.с.19).
Судом встановлено та не спростовано в суді, що квартира №201 в будинку АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, а ОСОБА_2 ОСОБА_5., ОСОБА_6 зареєстровані та проживають в даній квартирі.
Нормами ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 317 ЦК України кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не
заборонені законом угоди.
Відповідно ж до договору дарування від 05.02.2004 року вбачається , що ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 квартира складається з однієї жилої кімнати загальною площею 32,90 кв. м., в тому числі жилою площею 14,30 кв. м. (а.с.21) , що спростовує пояснення відповідачки та її представника.
Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 13.02.2009 року вбачається, що дійсно між сторонами виникають конфлікти і зазначено , що розглянувши матеріали по заяві гр.. ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_2 повідомила, що в неї з матір'ю - ОСОБА_1 склалися вкрай неприязні відносини з приводу розподілу квартири АДРЕСА_1 всі спірні питання ОСОБА_2 буде вирішувати з ОСОБА_1 в суді. (а.с. 33) , що спростовує посилання відповідачки в суді на можливість врегулювання спірних питань мирним шляхом та підтверджує обґрунтованість звернення позивачки до суду.
Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.12.2008 року зазначено, що розглянувши матеріали по заяві гр. ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_2 пояснила, що проживає у квартирі АДРЕСА_1 з 1990 року і сплачує комунальні послуги. З матір'ю гр. ОСОБА_1 у неї склались неприязні відносини, всі спірні питання ОСОБА_2 буде вирішувати з ОСОБА_1 в суді. (а.с. 47).
Встановлені судом обставини підтвердили і допитані в суді свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. які засвідчили , що достовірно відомо, що квартира АДРЕСА_1 була придбана позивачкою - ОСОБА_1 в 1988 році. В даній квартирі з нею проживала її дочка - ОСОБА_2 а в наступному зять позивачки - ОСОБА_5. та її онука ОСОБА_6 Сім'я ОСОБА_6 не мала достатнього заробітку і позивачка сама утримувала спірну квартиру та сплачувала всі необхідні платежі за неї. З 2006 року ОСОБА_2., ОСОБА_5. та ОСОБА_6 створюють перешкоди щодо користування позивачці даною квартирою, та взагалі не допускають її в спірну квартиру.
Суд оцінюючи покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10. визнає їх достовірними, оскільки вони не тільки не суперечать але й повністю співпадають з матеріалами справи.
Судом встановлено, та не заперечується відповідачкою, представником відповідачки, що відповідачка - ОСОБА_2, її чоловік ОСОБА_3. та її донька ОСОБА_6 створюють перешкоди щодо доступу та користування ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення (ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ст. 391 ЦК України - Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Суд не може прийняти до уваги посилання відповідачки, представника відповідачки на те, що ОСОБА_2 було сплачено частину паєнагромадження за спірну квартиру та те, що частина спірної квартири належить також і їй - ОСОБА_2 оскільки рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 травня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2. до
ОСОБА_1 3-і особи: ЖБК «Мотозаводець-7», ОСОБА_5. про визнання права власності на частину паєнагромадження, визнання права власності на частину квартири та визнання свідоцтва про право власності частково недійсним в позові відмовлено та дане рішення залишено без змін 08 грудня 2010 року Апеляційним судом м. Києва (ас. 191, 214-218).
Відповідно до ст. 61 ЦПК України - Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Твердження відповідачки, про ті обставини, що вона не допускає ОСОБА_1 в спірну квартиру, оскільки остання з'являється до квартири лише з метою вчинення конфліктів в сім'ї, спростовуються матеріалами справи та показаннями свідків, а також встановленими обставинами справи.
Таким чином, суд приходить до висновку що позов в частині усунення перешкод ОСОБА_1. в користуванні власністю, а саме АДРЕСА_1 з боку відповідачки ОСОБА_2 та членів її сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та вселення ОСОБА_1 в спірну квартиру підлягає задоволенню.
Згідно ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України - Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України - Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Суд оцінюючі, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що гуртується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов в частині зобов'язання відповідачки звільнити для користування ОСОБА_1 кімнату площею 16,3 кв. м. в спірній квартирі з підстав заявлених позивачкою задоволенню не підлягає.
Підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки сплачений судовий збір в розмірі 37 гривень 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 17 грн. 00 коп , відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 386, 391, 392, 405 ЦК України, ст.ст. 150, 155, 156, 162 ЖК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 82, 88, 208-209, 213-214, 218, 221, 223 ЦПК України суд,
В И Р I Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 та членів її сім'ї, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1
Вселити ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1:
- судовий збір в розмірі 37 гривень 50 коп.;
- витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 17 грн. 00 коп..
В іншій частині вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ Декаленко В. С.