Справа № 2-707/11
24.03.2011 року Подільський районний суд міста Києва
в складі :
головуючого -судді Декаленко В.С.
при секретарі - Хіміч А.В.
прокурора - Сисак І.Т.
представника служби у справах дітей Подільської райдержадміністрації у м. Києві - Інжевської М.В.
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав, зацікавлена особа - орган опіки та піклування, Дарницької райдержадміністрації в м. Києві , служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації , суд
Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав ,мотивуючи свої вимоги тим , що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 03.07.1993 року по 10.12.2002 року. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу з відповідачем дитина залишилась проживати разом з нею і на даний час також мешкає разом з нею АДРЕСА_1.
Посилається на те , що після розірвання шлюбу матеріально утримує дитину та належним чином піклується про його здоров'я ,фізичний , духовний та моральний розвиток , відповідач же не бере участі в житті сина , його вихованні , не цікавиться його життям та інтересами взагалі , на протязі останніх 7 років навіть не вітає дитину зі святами та днем народження ,вважає свідомо нехтує та повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків ,його поведінка не сприяє засвоєнню сином загальновизнаних норм моралі.
Зазначає , що після розірвання шлюбу, відповідач звернувся до Опікунської ради Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації з заявою щодо визначення днів для зустрічей його з сином і дні для зустрічей відповідача з сином були призначені рішенням Опікунської ради від 06 листопада 2002 року , однак відповідач його не виконував, у зазначені дні та часи не з'являвся , приходив в інший, незручний для дитини час, який не був встановлений у рішенні . Під час таких нерегулярних зустрічей він не приділяв належної уваги синові, не спілкувався з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, часто залишав дитину з чужими людьми, морально налаштовував шестирічного сина проти неї та її матері, а одного разу навіть завдав легких тілесних ушкоджень її матері, які здійснив на очах у сина, його грубість, агресія та нехтування морально-психологічним станом дитини, не могли сприяти засвоєнню сином загальновизнаних норм моралі, вихованню у сина справжніх чоловічих якостей, поваги до жінок та сімейних цінностей.
Обгрунтовує вимоги тим , що починаючи з грудня 2002 року і до подачі позову відповідач з сином припинив зустрічі , причину його відсутності не повідомляв ні їй , ні дитині ,не піклується про розвиток сина,не дбає про його навчання та підготовку його до самостійного життя. За весь період навчання сина в школі відповідач жодного разу не поцікавився навчанням, його успіхами, ніколи не спілкувався із викладачами, не відвідував батьківські збори та дитячі свята, які проходять в навчальних закладах, змагання, у яких брав участь син , зовсім не проявляє інтересу до сина та його внутрішнього світу.
Крім того посилається на те , що відповідач не тільки нехтує виконанням своїх батьківських обов'язків, але і позбавляє синові доступ до культурних та інших духовних цінностей; перешкоджає синові у відвідуванні закордонних країн, оформленні для нього проїзного документу , оскільки дитина вивчає іноземні мови і із-за відповідача не зміг поїхати для вивчення німецької мови до Німеччини в період літніх канікул , що підтверджується неодноразовими телефонними розмовами , під час яких відповідач кидав телефонну трубку не бажав розмовляти, так і підтвердженнями звернень та письмової переписки по ін-ту, електронної переписки , однак і на даний час мрія сина залишилась нездійсненою у зв'язку з тим , що батько, зловживаючи своїми батьківськими правами, позбавив сина можливості вивчати іноземну мову за кордоном, не надав сину дозволу на оформлення проїзного документа , ні дозволу на тимчасовий виїзд за кордон.
Зазначає , що відповідач не надавав їй матеріальну допомогу на утримання дитини , що змусило звернутись до суду з заявою про примусове стягнення аліментів , що свідчило про те , що відповідач не тільки ухилявся від виховання дитини , а й від матеріального його утримання , зловживав своїми правами по відношенню до сина.
Оскільки бажає захистити права дитини в майбутньому , забезпечити повноцінний розвиток дитини ,вважає, що є всі підстави для позбавлення батьківських прав відповідача , тому вимушена звернутись до суду з вказаним позовом.
В судовому засіданні позивачка підтримала вимоги з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями, просить позов задовольнити з метою захисту прав неповнолітньої дитини.
Представник позивачки в судовому засіданні вимоги підтримала , вважає суду надано достатньо доказів для задоволення вимог позивачки , оскільки повністю підтверджується невиконання відповідачем батьківських обов'язків по відношенню до сина ,небажання здійснювати його виховання та належне утримання , посилання на чинення перешкод в спілкуванні з дитиною зі сторони позивачки надумане та спростовується як її поясненнями , так і поясненнями неповнолітньої дитини ,просить вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач, представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивачки не визнали та додатково надали доповнення заперечень , просили відмовити в задоволенні позовної вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав, як безпідставної ,та що відповідач не бажає відмовлятись від дитини .
Крім того , відповідач обгрунтовував свої заперечення тим , що 7 років позивачка не давала йому можливості зустрічатися та повноцінно спілкуватися з дитиною. Весь цей час вона безпідставно налаштовувала дитину проти нього, тим самим морально та психологічно травмуючи дитину, не розуміючи, що своїми діями вона закладає основу для його росту як неповноцінної людини, чоловіка , оскільки для повноцінного виховання дитини, а тим більше хлопчика. необхідний вплив батька, син має засвоїти від батька шкалу цінностей та необхідні для дорослого життя чоловічі якості. Завдяки цілеспрямованим зусиллям позивачки дитина повністю психологічно залежна від неї і він впевнений , що заява дитини з проханням підтримати позовну заяву матері зроблена ним не самостійно, а під тиском або наполегливим проханням з боку матері, вважає , що вона маніпулює дитиною, не думаючи про її майбутнє. Протягом тривалого часу вона дуже цинічно і методично маніпулювала його любов'ю , почуттями до дитини, щоб доставляти йому внутрішні переживання та страждання , що змусило звернутись до опікунської ради з метою визначення часів побачень з дитиною , однак і після рішення опікунської ради остання чинила йому перешкоди в спілкуванні з сином та вважає не надавала можливості належними чином здійснювати свої батьківські обов'язки ґ,здійснювала всі можливі дії , щоб не дати можливості бачитись з сином..
Вважає , що мета позивачки не турбота про те, щоб дитина росла повноцінною, підготовленою до життя людиною, а будь-яким чином доставляти страждання та переживання його батьку, повністю ізолювати батька від сина, виключити будь-які можливості для спілкування батька з дитиною, скомпрометувати та дискредитувати його на роботі і її заява - це цинічний обман, намагання ввести в оману всіх , перекручення чи підміна справжньої проблеми: не те, що він не хоче зустрічатися з дитиною, а не має такої можливості з вини позивачки, так як вона всіма своїми діями перешкоджає можливості його зустрічей та спілкування із сином, неусвідомлюючи всіх наслідків своїх неправильних дій щодо повноцінного виховання та майбутнього дитини .
Посилається також на те , що дитина протягом тривалого часу налаштовувалася позивачкою проти нього і встановити з ним контакт і почати нормально спілкуватися буде дуже важко, однак бажає для дитини , щоб він отримав гармонійне виховання, виріс повноцінним, відповідальним за себе та інших , готовим до дорослого життя чоловіком. В зв'язку з вищевикладеними ним доводами та наданими письмовими доказами вважає , що в задоволенні вимог позивачці необхідно відмовити.
Представник зацікавленої особи органу опіки та піклування Дарницької райдержадміністрації у м. Києві в судове засіданні не з'явились , про час слухання справи повідомлені належним чином , суду наданий лист , відповідно до якого просять розглядати справу у їх відсутності , також надано висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача з посиланням на те , що оскільки на засіданні вислухано думку батька ,який повідомив , що йому перешкоджали спілкуватися з дитиною,але він обіцяв переглянути своє ставлення до виконання батьківських обов'язків та налагодити стосунки з сином і тому враховуючи те , що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою вважали за недоцільне позбавлення його батьківських прав.
Суд вважає можливим слухати справу у відсутності представника зац. особи , відповідно до вимог ст.169 ЦПК України.
Представник зацікавленої особи органу опіки та піклування Подільської райдержадміністрації у м. Києві заявлений позов підтримала , обґрунтувавши поясненнями , вважає , що з метою захисту інтересів дитини є доцільним виходячи з усіх зібраних доказів та матеріалів позбавлення батьківських прав відповідача , оскільки дійсно на протязі тривалого часу був розгляд питання відносин сторін та неповнолітньої дитини , неодноразово розглядались на засіданні опікунської ради ,приймались міри з метою врегулювання спірних питань ,однак відповідач не бажав змінювати своїх поглядів , не надано доказів щодо його бажання належним чином налагодити стосунки з сином ,що підтверджено і в судовому засіданні при дачі пояснень неповнолітньої дитини та поведінки відповідача в ході процесу та його запитань до сина, дитина категорично заперечує проти пояснень батька щодо чинення йому перешкод в спілкуванні з ним зі сторони матері , не бажає спілкуватись з батьком в подальшому ,вважає , що відповідач самоусунувся від виконання належним чином батьківських обов'язків і тому надавши висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача просить вимоги позивачки задовольнити .
Вислухавши пояснення сторін , представників сторін ,свідків неповнолітнього сина сторін ,який просить задовольнити вимоги про позбавлення батька батьківських прав і наполягав , що це його особиста думка,висновок прокурора , який в судовому засіданні позов позивачки підтримав, вважає , що вимоги підлягають задоволенню з метою захисту інтересів неповнолітньої дитини ,дослідивши надані суду та додатково представлені документи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1993 року по 10.12.2002 року.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1. (а. с.7 ).
З наданого суду свідоцтва про розірвання шлюбу від 24.12.2002 року ( а.с.6) вбачається , що 10.12.2002 року відділом РАГС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві проведено реєстрацію розірвання шлюбу між сторонами , актовий запис № 1248.
Судом встановлено , та не спростована в судовому засіданні та обставина , що сторони припинили сімейно-шлюбні відносини , проживають окремо , неповнолітній син сторін після розірвання шлюбу між сторонами залишився проживати з матір'ю та також і на даний час проживає з матір'ю за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою форми № 3, між сторонами склались напружені стосунки ,що негативно відображається на неповнолітній дитині.
Згідно наданої суду характеристики Скандинавської гімназії від 30.08.2010 року за № 134 ( а.с.13 ) зазначається , що неповнолітній навчався в даному навчальному закладі протягом 2005-2009 років ……мама та бабуся протягом навчання постійно цікавились справами дитини,переймалися його проблемами,проявляли інтерес до життя класного колективу. Мама не пропускала жодних батьківських зборів ,завжди брала активну участь у їх роботі ,вносила конструктивні пропозиції. Рідний батько ОСОБА_6 навчанням та вихованням сина ніколи не цікавився і до гімназії не з'являвся .
Відповідно до довідки Ліцею « Наукова зміна « за № 114 від 30.08.2010 року ( а.с.14) неповнолітній навчається в даному навчальному закладі з вересня 2009 року по теперішній час і на даний момент є учнем 8 класу гуманітарної групи. Крім того зазначається , що за період 2009 - 2010 років батько ОСОБА_6 в ліцеї жодного разу не був присутнім на батьківських зборах , не був знайомий і не спілкувався з адміністрацією ліцею , викладачами та куратором.
Відповідно до Висновку Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 08.02.2011 року за №1027/03 ( а.с.1 т.2.) вбачається , що дійсно фактично підтверджений факт того , що батько не проживає з дитиною,не приймає участі у вихованні ,розвитку та утриманні дитини ,однак причиною цього на їх думку, є те , що з 2002 року по 2006 рік він перебував у довгостроковому відрядженні за кордоном, також ,що протягом вищевказаного періоду останній сплачував аліменти , також надавав матеріальну допомогу.
Зазначають , що з неповнолітнім проведено бесіду , в якій він зазначив ,що підтримує рішення матері і не заперечує про позбавлення батьківських прав відповідача , батька він бачив востаннє , коли йому було шість років... На засіданні вислухано думку батька ,який повідомив , що йому перешкоджали спілкуватися з дитиною,але він обіцяв переглянути своє ставлення до виконання батьківських обов'язків та налагодити стосунки з сином і тому враховуючи те , що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою вважали за недоцільне позбавлення його батьківських прав.
Крім того , суду наданий акт обстеження умов проживання неповнолітнього від 19.11.2010 року ( а.с.2 т.2 ) складений спеціалістами Служби у справах дітей Дарницької районної державної адміністрації з якого вбачається , що для виховання та розвитку дитини створені умови - окрема кімната , облаштована - меблева стінка ,диван , ліжко ,письмовий стіл ,книжкові полиці , комп'ютер …. Стосунки та традиції сім'ї - добрі , а результат бесіди - дитина бачила батька востаннє у віці 6 років.
З Висновку психологічного обстеження від 02.12.2010 року проведеного психологом, кандидатом психологічних наук Інституту психології ім..Г.С.Костюка ОСОБА_8, слідує, що результати психологічного обстеження дають підстави стверджувати, що розвиток дитини має гармонійній та всебічний характер, що відповідає його потребам та інтересам…. В той же час в процесі бесіди помітні деяка напруженість , настороженість дитини ,бажання розуміти мету і сенс опитування……. На даний момент також фіксуються певні негативні тенденції щодо психоемоційного стану дитини - тривожна настороженість ,недовірливість , переживання почуття образи . Підвищений самоконтроль допомагає приховати свою вразливість …. Щодо сприйняття дитиною сімейної ситуації відзначається загалом позитивний образ дружньої сім'ї до складу якої хлопчик відносить маму , бабусю і себе. Найбільш авторитетна для нього мати , емоційно ближче він до бабусі . Батька ОСОБА_6 відмовився малювати , зазначивши , що на малюнку йому не має місця. ….. Ставлення до батька негативне, він і зустрічі з ним асоціюються з чорним кольором , що можна інтерпретувати як переживання негативних почуттів по відношенню до батька … Під час бесіди про стосунки зустрічі з батьком дитина повідомила , що вже багато років його не бачив . У бесіді із здивуванням і образою висловився , що не розуміє , як можна не цікавитися своєю дитиною ….. психоемоційний стан ОСОБА_9 є досить стабільним ,проблема стосунків з батьком для нього дезактуалізована ….. Фактично ОСОБА_6 значною мірою сформований як особистість , він добре адаптований до ситуації фактичної відсутності батька , хоча певні негативні наслідки відсутності спілкування з батьком у дитинстві можуть бути і відстроченими . На даний час формальну наявність батька сприймає швидше як перешкоду , що не дає можливості реалізувати свої життєві плани ( поїхати за кордон на навчання ). … Таким чином, позбавлення батьківських прав батька з точки зору системи ставлень дитини , її психоемоційного стану та перспектив розвитку є психологічно обґрунтованим .
Відповідно до ст. 165 СК України - Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що органом опіки та піклування Подільської райдержадміністрації проведено двічі засідання опікунської ради щодо визначення доцільності чи недоцільності позбавлення батька батьківських прав,на засіданні відповідачу пропонувалось налагодити стосунки з дитиною, поспілкуватись з сином , домовитися про свою участь у вихованні дитини поступово, враховуючи вік дитини та обставини їх взаємовідносин.
Згідно висновку служби у справах дітей Подільської райдержадміністрації в м. Києві від 23.03.2011 року ( а.с.52 т.2.) вбачається , що 17.03.2011 року відбулось засідання комісії з питань захисту прав дитини Подільської районної в м. Києві державної адміністрації та прийшли до висновку , що відповідач вихованням сина не займається ,ухиляється від виконання батьківських обов'язків .
Під час засідання комісії з питань захисту прав дитини встановлено, що після розлучення відповідач почав проживати окремо. Рішенням Святошинської райдержадміністрації від 06.11.2002 року відповідачу призначено було порядок зустрічей з сином - першу та третю суботу кожного місяця з 15.00 до 20.00 год. ,друга та четверта неділя місяця з 10.. до 18.00 год. та кожна середа тижня з 19.15 до 21.00 год. в квартирі матері. У 2002 році відбув у довготривале відрядження до 2006 року…З часу повернення на територію України в м. Київ він не цікавився здоров'ям та життям сина , не приймав участі у вихованні неповнолітнього . Відповідно до характеристик навчальних закладів батько до навчальних закладів не приходив , не цікавився навчанням сина , не відвідував батьківські збори. З пояснень неповнолітнього стало відомо , що він підтримує позовні вимоги матері та вважає за доцільне позбавлення батьківських прав , оскільки батько його вихованням не займався , не цікавився його життям , не спілкувався з ним майже вісім років .
В висновку зазначено , що відповідач не виконує особисті немайнові обов'язки по піклуванню про здоров'я дитини , її фізичний , духовний та моральний розвиток не займається забезпеченням здобуття дитиною повної загальної освіти , не створює належні умови для розвитку його природних здібностей , не готує до самостійного життя та взагалі не проявляє інтересу до дитини і тому вважають за доцільне позбавлення його батьківських прав.
Крім того суду надані належним чином завірені пояснення вчителя початкових класів Скандинавської гімназії від 08.12.2010 року ОСОБА_10, куратора гуманітарної групи ліцею « Наукова думка « ОСОБА_11 ( а.с. 204-205 ) які також підтверджують ті обставини , що батька дитини не знають ,з ним не знайомі , батьківські збори не відвідував , дитина про батька не згадувала.
З наданої суду заяви неповнолітнього від 21.11.2010 року ( а.с. 122 ) вбачається , що звернення матері про позбавлення батьківських прав батька мало місце з його згоди та в його інтересах ,він позов підтримує і не хоче , щоб батько його виховував в майбутньому та просить врахувати його думку при прийнятті рішення .
Аналізуючи надані суду матеріали , суд приходить до висновку , що дійсно є встановленим факт того , що відповідач з кінця 2002 року дійсно не приймав участі у вихованні сина, не звертався з заявою до суду про зобов'язання матері дитини не чинити йому перешкод у спілкуванні з сином , згідно висновку опікунської ради і не тільки в період з 2002 року , а й з моменту повернення його з довготривалого відрядження , починаючи з 2006 року по даний час оскільки відсутні будь-які його заяви чи звернення з даного приводу до органу опіки та піклування, чи правоохоронних органів і дані обставини не заперечує і сам відповідач та його представник в судовому засіданні , що у нього відсутні докази ,які спростовують дані обставини , надані ж відповідачем підтвердження ОСОБА_12 та ОСОБА_13 як свідчення чинення йому перешкод в спілкуванні з сином датовані 13 та 17.11.2002 року ,звернення до дільничого пінкту міліції Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві датовано також 28.11.2002 року ( а.с.100-102 ) до моменту його від'їзду в довготривале закордонне відрядження.
Відповідно ст. 164 СК України - Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що, позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, на згоду передати дитину на усиновлення та інших прав, які грунтуються на факті спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач не вживав активних дій, спрямованих на те, щоб дитина його більше пізнала, не прагнув зустрічатись з сином, займатись його вихованням і утриманням, не звертався ні до органів опіки та піклування, ні до правоохоронних органів, ні до суду, до і після подачі позову до суду позивачкою заяви щодо позбавлення батьківських прав , незважаючи на те , що після його повернення з довготривалого відрядження мав можливість налагодити стосунки з дитиною при його великому бажанні ,як через навчальний заклад так і через безпосереднє спілкування за місцем проживання дитини ,сплачуючи аліменти на утримання дитини міг вияснити місце проживання дитини по місцю своєї роботи .
Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача ,як виконання ним батьківських обов'язків по відношенню до сина сплату ним аліментів , оскільки навіть позбавлення батька батьківських прав відповідно до Закону України « Про охорону дитинства « ,та норм ст.. 166 Сімейного кодексу України не звільняють особу від матеріального утримання неповнолітньої особи.
Що стосується наданих суду відповідачем документів ( копії договору , квитанцій , чеків на ремонтні роботи та придбання меблів) щодо підтвердження того , що в період окремого проживання з метою поліпшення умов проживання дитини він здійснив за свої кошти капітальний ремонт в квартирі АДРЕСА_2 та ним придбано нові дитячі меблі для дитини ,то суд оцінює їх критично , оскільки вони спростовуються наданими суду ( позовною заявою відповідача до Святошинського районного суду м. Києва від 04.12.2002 року про поділ майна до ОСОБА_4 ,де зазначені проведені ремонті роботи саме в АДРЕСА_2 , меблі…) та актом опису й арешту майна від 13.01.2003 року ДВС Святошинського району м. Києва, вважає , що надані документи з метою ввести в оману суд щодо його намагання виконувати відносно сина батьківські обов'язки .
Крім того , суду надані також докази сплати коштів на утримання неповнолітнього сина позивачкою , як за навчання сина , так і медичного його страхування , надання медичної допомоги дитині та витрат по розвитку дитини ( розмір страхових внесків , репетиторство та інш.), що не спростовано в суді.
Судом не приймається до уваги посилання відповідача на те, що позивачка по суті чинить перешкоди, заборонивши йому зустрічатись з сином, чинила перешкоди у прийняті участі у вихованні, своїми діями перешкоджала його спілкуванню з сином, намагаючись стерти в дитини будь-яку пам'ять про батька, не дає можливості матеріально забезпечувати дитину, оскільки такі твердження спростовуються як показаннями самого ж відповідача в судовому засіданні, який підтвердив , що дитину не бачив на протязі 7 років , також показами позивачки,неповнолітнього сина сторін , так і поясненнями представника органу опіки та піклування , свідків .
Посилання відповідача на те, що більш за все прагне зустрітись з сином і займатися його вихованням, розширити його кругозір і передати все найкраще що сам знає і вміє, хоче матеріально допомагати дитині, регулярно перераховуючи кошти, одягати його, дарувати подарунки та оплачувати навчальні гуртки, суперечать фактичним обставинам справи, не підтверджуються жодними доказами та спростовуються матеріалами справи.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України - Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини , тому надання ним матеріальної допомоги не свідчить про те , що йому не давали можливості здійснювати належним чином обов'язки батька.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України - Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів, які б обґрунтовували позовні вимоги, як то передбачено ст.ст. 57-60 ЦПК України відповідачем суду не надано.
Оцінюючи в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо позбавлення батьківських прав відповідача відносно неповнолітнього сина обґрунтовані , знайшли своє доведення в судовому засіданні та підлягають задоволенню , оскільки суперечить дійсним інтересам дитини.
Підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки сплачений судовий збір в розмірі гривень 50 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 гривень , відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного ,ст.ст. 164-166 Сімейного кодексу України , Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» , Закону України « Про охорону дитинства», керуючись ст.ст. 10,11,60 ,88, 209 , 213-214,221,218,223 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_14 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 / свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 24.07.1996 року , актовий запис № 1194 від 24.07.1996 року виданого відділом РАЦС Ленінградського району м. Києва /.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 8 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 гривень .
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ Декаленко В. С.