Справа № 2-244/11
13.04.2011 року Подільський районний суд міста Києва
у складі: головуючого - судді Трегубенко Л.О.,
при секретарі Лемішко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у сумі 79993 грн. та пені - 16398 грн. 57 коп.,
Позивачка ОСОБА_1. звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2. про стягнення боргу за договором позики у сумі 79993 грн., що за курсом НБУ станом на 24.12.2009 р. еквівалентно 10000 дол. США та пені - 16398 грн. 57 коп..
Зазначила, що 29.12.2006 р. надала відповідачу у борг 10000 дол. США, що станом на 24.12.2009 р. еквівалентно 79993 грн., строком на три тижні, що підтверджує відповідною розпискою.
У визначений строк і до теперішнього часу відповідач борг не повернув, зобов'язаний повернути борг у сумі 79993 грн. та пеню - 16398 грн. 57 коп..
Просила позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2. позовні вимоги не визнав, у письмових запереченнях навів наступні підстави.
Зазначив, що у грудні 2006 р. займався організацією молодіжного фестивалю в приміщенні МВЦ по пр. Броварському біля метро «Лівобережна».
Позивачка теж виявила бажання взяти участь, за домовленістю внесла грошові кошти в сумі 10000 дол. США, що станом на 29.12.2006 р. було еквівалентне 50500 грн., закупила пиво, інші напої та продукти, а він забезпечив її персоналом у кількості 12 осіб на бар та 6 торгових місць для барного обладнання.
Отримані гроші у сумі 10000 дол. США вніс через СПД - ОСОБА_3. до каси МВЦ в рахунок оплати оренди приміщення, оскільки особисто не був зареєстрований як приватний підприємець.
Передав позивачці весь виторг від реалізації продуктів приблизно у сумі 10000 грн., який її не задовольнив, оскільки витрати перевищували прибуток.
Намагався покрити збитки позивачки, написав сценарій і підготував документацію по проведенню фестивалю на честь “Дня закоханих” 14.02.2007 р. в КВЦ «Київекспоплаза» по вул. Салютній, 2-б у м. Києві, в організації якого особисто участі не приймав, який мала прибуток не знає, але з того часу ніяких претензій не заявляла.
В вересні 2009 р. позивачка приїхала до нього додому з невідомими особами, стала вимагати гроші в сумі 10000 дол. США.
З цього приводу звернувся в правоохороні органи, написав заяву, яку перевірили та винесли постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
Боргові зобов»язання не визнає, у них з позивачкою існували відносини по спільній діяльності в зв”язку з проведенням молодіжного фестивалю, гроші в сумі 10000 дол. США не були позикою, а платою за розміщення 6 торгових місць, і вважає, що відсутні підстави до стягнення коштів по борговій розписці, яку написав на її вимогу.
Відповідач просив у позові відмовити, застосувати до боргових правовідносин строк позовної давності, оскільки позивачка звернулась до суду через 3 роки і 13 днів після спливу терміну повернення боргу.
У судовому засіданні позивачка підтримала позов із наведених у заяві підстав, просить задовольнити, пояснила, що у грудні 2006 р. відповідачу та його друзям, знайомим її дочки, сприяла у проведенні молодіжного фестивалю, без будь-якої особистої матеріальної зацікавленості, із щирих спонукань, на особистих зв”язках допомогла отримати дозвіл, домовилась про забезпечення продуктами та напоями, отриманою від відповідача виручкою в сумі 10000 грн. оплатила їх вартість.
Ділових стосунків з відповідачем по спільній діяльності з приводу проведення фестивалю не мала, позичила йому гроші у сумі 10000 дол. США на три тижні, яких не вистачало на оплату оренди приміщення, отримала розписку, і була впевнена у поверненні, оскільки фестиваль передбачався досить поширеного характеру, в касах міста розповсюджувались квитки вартістю понад 500 грн..
Відповідач не отримав бажаного прибутку, став уникати її, не реагував на численні телефонні дзвінки, а потім зовсім відмовився повертати борг.
Просить поновити строк давності в зв'язку з пропуском з поважних причин, звернулась з позовною заявою в межах цього строку, але до неналежного суду (за місцем свого проживання), після отримання матеріалів знову подала до суду за місцем проживання відповідача, і позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав із підстав, наведених у письмових запереченнях, просить застосувати строк давності, у задоволенні відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, представника відповідача ОСОБА_4., опитавши свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підтверджений і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 1046 ч. 1 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язуються повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підставі ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Суд установив, що 29.12.2006 р. відповідач отримав від позивачки у борг 10000 дол. США, що за курсом НБУ було еквівалентне сумі 50500 грн., строком на три тижні, який не повернув до теперішнього часу, що підтверджується його розпискою від 29.12.2006 р. (а.с.3).
Відповідач не визнає своїх боргових зобов'язань, пояснюючи тим, що з позивачкою за домовленістю склались відносини по спільній діяльності в зв'язку з проведенням молодіжного фестивалю, забезпечив її персоналом у кількості 12 осіб на бар та 6-ма торговими місцями для барного обладнання, гроші у сумі 10000 дол. США отримав у рахунок оплати цих місць, і передав на оплату оренди приміщення в Міжнародному виставочному центрі.
Положення ст. ст. 1130, 1131 ЦК України, що регулюють ті правовідносини, на які посилається відповідач, передбачають, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.
Умови договору про спільну діяльність, у т. ч. координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Опитані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показали, що ОСОБА_1. надала ОСОБА_2 10000 дол. США за співучасть у проекті, як плату за 6 барних мість, особисто завозила продукти, організовувала їх реалізацією, але залишилась невдоволеною від виручки, і вимагала повернення вкладених коштів, взамін отримала від нього підготовлений пакет документів на проведення фестивалю.
Свідок ОСОБА_7 показав, що у грудні 2006 р. приймав участь в організації фестивалю, займався розповсюдженням квитків. Батьки його дівчини ОСОБА_9 запропонували свою допомогу, зокрема, мати - позивачка, спочатку в отриманні дозволу на його проведення, коли появились фінансові проблеми, і думали припинити проект, надала ОСОБА_2. гроші в сумі 10000 дол. США, вважає, що на умовах співробітництва і отримання прибутку, оскільки особисто займалася закупівлею продуктів та напоїв для барних місць, але отримані прибутки не оправдали їхні надії.
Свідок ОСОБА_8 показала, що працювала барменом за домовленістю з ОСОБА_2., бачила позивачку, зі слів інших - відповідальну за продукти, передбачає, що за відсотки від виручки, особисто з нею не знайомилась, і не спілкувалась, плату за роботу отримала від ОСОБА_2, якому і віддала виручку.
Суд, аналізуючи показання опитаних свідків, відмічає їхнє суб'єктивне сприйняття досліджуваних обставин і суперечливість, оскільки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стверджували, що позивачка надала 10000 дол. США, як плату за 6 барних місць, організацією роботи яких займалась, розраховуючи на отримання прибутку, а свідок ОСОБА_8, працюючи барменом, бачила позивачку, але з нею не знайома, чим вона займалась не знає, оскільки виконувала свою роботу, за яку отримала плату від ОСОБА_2..
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень, жодних письмових доказів ( копії договору, розписок з щодо взаємних зобов'язань з приводу спільної діяльності) не надав, існування таких правовідносин спростовуються і текстом його розписки, де зазначено, що бере у позику строком на три тижні 10000 дол. США ( а.с. 3).
Надані відповідачем копії розписок від барменів свідчать проте, що він отримував виручку від реалізації продукції (а.с. 33-35).
Відповідно до постанови Подільського РУ ГУ МВС України від 30.09.2009 р. про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками ст. 129 КК України, відповідач поясняв, що у 2006 р. зайняв позику в розмірі 10000 дол. у ОСОБА_1. ( а. с. 14).
Позивачка не заперечує, що отримала від відповідача виручку в сумі 10000 грн., якою оплатила вартість продуктів за накладною №1 від 31.12.3006 р., за забезпечення якими домовлялась ( а. с. 36).
Відповідач, заперечуючи проти позову в частині стягнення боргу в сумі 10000 грн., в обґрунтування своїх заперечень належних та допустимих доказів не надав.
Позовні вимоги позивачки а частині стягнення пені в сумі 16398 грн. 57 коп. не підтверджені відповідним розрахунком, безпідставні, і не обґрунтовані.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Положення ст. 267 ч. 4 цього Кодексу передбачають, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідач подав заяву в порядку ст. 267 ч. 4 ЦК України про застосування до спірних правовідносин позовної давності, і відмову на цій підставі у позові, обґрунтовуючи тим, що позивачка 03.02.2010 р. подала позов про стягнення боргу за договором позики, укладеним 29.12.2006 р. на три тижні з терміном повернення до 19.01.2006 р., тобто, через 3 роки і 13 днів.
Позивачка просить визнати поважними причини пропущення позовної давності, врахувати, що 24.12.2009 р. Солом'янський районний суд міста ( за місцем її проживання) прийняв позовну заяву до відповідача про повернення боргу, а 18.01.2010 р. встановив, що справа не підсудна, і 19.01.2010 р. повернув для подання до належного суду.
Відповідно до ст. 267 ч. 5 ЦК України суд вважає необхідним визнати поважними причини пропущення позивачкою позовної давності, оскільки вона звернулась за захистом свого цивільного права 24.12.2009 р., тобто, у межах строку позовної давності, Солом'янський районний суд міста встановив 18.01.2010 р., що справа не підсудна, і 19.01.2010 р. ( в останній день позовної давності) повернув позовну заяву для подання до належного суду
Позивачка просить стягнути суму боргу 10000 дол. США в гривневому еквіваленті, розрахованому станом на 24.12.2009 р., в сумі 79993 грн..
Відповідно до повідомлення газети “Урядовий кур'єр” від 13.04.2011 р. курс долара США у співвідношенні до національної валюти складає: 100 дол. США = 796,38 грн..
З врахуванням курсу валют станом на 13.04.2011 р. загальна сума боргу в гривневому еквіваленті складає 79638 грн..
Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги доведені і підлягають задоволенню частково, у частині стягнення боргу за договором позики у сумі 79638 грн., що за курсом НБУ станом на 13.04.2010 р. еквівалентно 10000 дол. США, в стягненні пені в сумі 16398 грн. 57 коп. відмовляє, та на підставі ст. 88 ЦПК України присуджує з відповідача на користь позивачки понесені нею і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 796 грн. 38 коп. та коштів на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, ст. ст. 257, 267, 1046, 1049, 1130, 1131 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 208, 209, 212-215 218 224-228 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково, стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у загальній сумі 79638 грн. (сімдесят дев'ять тисяч шістсот тридцять вісім грн. коп. -) , що за курсом НБУ станом на 13.04.2011 р. еквівалентне 10000 дол. ( десять тисяч дол. ). США, у стягненні пені в сумі 16398 грн. 57 коп. відмовити
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд міста в установленому законом порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ Трегубенко Л. О.