20 січня 2011 року Подільський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого-судді - Неганової Н.В.
при секретарі - Кочубея Є.В., Федоренко О.В., Яроцькій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання права власності на частину житлового будинку,
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи уточнив, посилаючись на те, що він та ОСОБА_4. з 1996 року до 24 грудня 2003 року проживали однією сім»єю як чоловік та жінка. За спільні кошти 24 березня 1997 року подружжя купили 3/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1, жила площа якого складає 69,6 кв.м. Придбане майно за згодою ОСОБА_1. зареєстроване на ім»я ОСОБА_4. У подальшому ОСОБА_1. разом із ОСОБА_4. за власні кошти відремонтували свою частину будинку і проживали в ньому однією сім»єю. Утримання житлового будинку проводилось за спільні кошти. ОСОБА_1. - доктор медичних наук, заслужений лікар України, учасник бойових дій, отримував щомісячну пенсію у розмірі 1400 гривень, а також зарплату, яку використовував разом із ОСОБА_4. для ведення спільного господарства та утримання житла. ОСОБА_4. - пенсіонерка, працювала медичною сестрою, отримувала пенсію у розмірі 554,68 гривень, яку також використовувала на утримання будинку та ведення спільного господарства. Проживання однією сім»єю, ведення спільного господарства, придбання за спільні кошти 3/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1, підтверджується показами свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7. та ОСОБА_8., які надавали фінансову та іншу допомогу ОСОБА_1. у придбанні 3/5 частин житлового будинку, його ремонті та постійно гостювали у ОСОБА_1. та ОСОБА_4. на їх сімейних святах. Факт проживання однією сім»єю ОСОБА_1. та ОСОБА_4. підтверджується урочистим вінчанням та реєстрацією їх шлюбних відносин у Хресто-Воздвиженському храмі 06 лютого 2000 року. 24 грудня 2003 року шлюбні відносини між ОСОБА_1. та ОСОБА_4. зареєстровані відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції м. Києва. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4. померла. Окрім ОСОБА_1. спадкоємцем майна померлої ОСОБА_4. є ОСОБА_2., який пред»явив заповіт, підписаний 23 жовтня 2003 року померлою та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3. Із тексту заповіту вбачається, що ОСОБА_4. заповідала ОСОБА_2. належні їй на праві власності ? частину спірного житлового будинку та ? частину земельної ділянки по АДРЕСА_1. ОСОБА_2. тлумачить заповіт дослівно і вважає, що він вправі оформити за собою право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1 а також на земельну ділянку, при цьому вважає, що ОСОБА_1. взагалі немає права на спадщину після померлої ОСОБА_4. ОСОБА_1. та ОСОБА_4. як чоловік та жінка проживали однією сім»єю з 1996 року. За час спільного проживання на власні кошти вони придбали 3/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1. За власні кошти відремонтували його, спільно проживали в ньому та спільно його утримували. Сімейне життя ОСОБА_1. та ОСОБА_4. з 1996 року є фактично шлюбним, так як між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю (спільне проживання, спільне ведення господарства, спільний сімейний бюджет, взаємне піклування та щирі взаємні почуття, тощо). За таких обставин, ОСОБА_1. має право на половину, тобто 3/10 частини придбаного будинку по АДРЕСА_1. ОСОБА_1., 1929 року народження, є непрацездатним пенсіонером за віком, а тому має право на обов»язкову частку у спадщині, яка складає половину частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом. За таких обставин, ОСОБА_1. незалежно від змісту заповіту ОСОБА_4. успадковує половину від 3/10 частин житлового будинку, яку вона заповіла ОСОБА_2., що складає 3/20 частини будинку. Тому згідно заповіту ОСОБА_2. може успадкувати тільки 3/20 частини майна, яке заповідала ОСОБА_4. Після смерті ОСОБА_4. ОСОБА_1. продовжує проживати у спірному будинку, утримує його, сплачуючи всі комунальні та інші платежі за будинок та присадибну земельну ділянку, а отже фактично вступив у спадщину та користується спадковим майном. За заповітом ОСОБА_2. успадковує всього 3/20 частини будинку АДРЕСА_1. Ця частина є незначною і не може бути виділена в натурі без завдання шкоди будівлі. За таких обставин, право особи на частку у спільному майні може бути припинено за умови грошової компенсації її вартості ОСОБА_2. Цю компенсацію ОСОБА_2. ОСОБА_1. не заперечує сплатити у визначеному законом порядку. Позивач просить визнати за ним право власності на 3/10 частини житлового будинку АДРЕСА_1, як його частину у спільній сумісній власності подружжя, визнати за ним обов»язкову частку у спадщині у розмірі 3/20 частини житлового будинку АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на 9/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1, що складається з його частини у спільній сумісній власності подружжя та його обов»язкової частки у спадщині.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в редакції від 04.09.2009 року, просили позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні фактично позов визнали частково, не заперечували проти визнання за позивачем права на обов'язкову частку у спадщині у розмірі 2/20 частини спірного будинку.
Третя особа в судове засідання не з»явилася, про день і час розгляду справи повідомлена, тому суд вважав за можливе розглядати справу у її відсутність.
Суд, вислухавши представників сторін, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, за таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 11 березня 1997 року між ОСОБА_9. та ОСОБА_4. укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого (п. 1) ОСОБА_9 продала, а ОСОБА_4. купила нерухоме майно, яким є 3/5 частини житлового будинку, розташованого за адресою - АДРЕСА_1. Житловий будинок в цілому дерев»яний, жила площа 69,6 кв.м., що розташований на земельній ділянці площею -1194 кв.м. (а. с. 11 т. 1).
В судовому засіданні представники позивача стверджують, що позивач проживав разом з ОСОБА_4. однією сім»єю з 1996 року по день смерті останньої.
Вони разом придбали 3/5 частини спірного будинку, які зареєстрували на ім.»я ОСОБА_4., ремонтували будинок та обслуговували його.
Ці обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6., ОСОБА_5., ОСОБА_7. та ОСОБА_8. Свідки ОСОБА_6. та ОСОБА_5. також пояснили, що позивач позичав в них гроші на придбання спірного будинку, який він придбав разом з ОСОБА_4. для спільного проживання. Гроші свідкам були повернені дочкою позивача ОСОБА_10.
Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 урочисто обвінчалися у Хресто-Воздвиженському храмі 06 лютого 2000 року (а. с. 14 т. 1- копія свідоцтва про вінчання), що також може свідчити про сімейні стосунки між ними.
24 грудня 2003 року було укладено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а. с. 15 т. 1 -копія свідоцтва про шлюб).
Представники позивача стверджують, що позивач має право на половину придбаної частини спірного будинку, оскільки ОСОБА_1. мав грошові збереження, адже в нього дохід був вище, ніж у померлої ОСОБА_4. Й, крім того позивач позичав гроші на придбання будинку у ОСОБА_6. та ОСОБА_5.
З довідки від 15.01.2009 року ( а.с. 63 -64 т. 1) та довідок від 16.02.2009 року ( а.с. 101 -107 т. 1 ) Державної установи «Інститут урології»вбачається, що ОСОБА_1. працював в інституті з 29.09.1967 року на посаді завідувача консультативним відділенням інституту та лікаря -уролога, і його середня заробітна плата становила в 1997 році приблизно 350 гривень, а в подальшому тільки зростала.
Заперечуючи проти таких доводів представників позивача, представники відповідача стверджують, що спірні 3/5 частини будинку були придбані ОСОБА_4. за її кошти, в т.ч. від продажу власної квартири на вул. Жилянській в м. Києві, та за кошти, що їй надавались відповідачем, ОСОБА_11. та іншими родичами.
Однак, на підтвердження таких доводів представники відповідача не надали жодних доказів, в т.ч. копії договору купівлі-продажу квартири.
Допитані в судовому засіданні за клопотанням представників відповідача свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13., ОСОБА_14. та ОСОБА_15. не знають обставин придбання частини спірного будинку і конкретно за які саме гроші ОСОБА_4. купила частину спірного будинку. Свідок ОСОБА_14. взагалі познайомилась з померлою вже після купівлі частини будинку, т.т у 2000 році.
На час укладання договору купівлі-продажу спірної частини будинку ОСОБА_4. отримувала пенсію.
З наданих управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва копій розпоряджень ( а.с. 115 -131 т. 1) вбачається, що розмір пенсії ОСОБА_4. в1997 році становив 43 гривні 83 копійки. Ця сума є значно меншою, ніж розмір отримуваної в 1997 році ОСОБА_1. зарплати.
Доводи представників відповідача про те, що позивач та ОСОБА_4. не проживали однією сім»єю і шлюб між ними є фіктивним не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 січня 2010 року, яким ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним відмовлено (а. с. 14-16 том 2).
Відповідно до рішення Апеляційного суду м. Києва від 06 травня 2010 року (а. с. 11-13 том 2) рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 січня 2010 року змінено в частині правового обґрунтування, в решті рішення залишено без змін.
Зважаючи на викладене вище суд вважає, що в судовому засіданні знайшли підтвердження ті обставини, що ОСОБА_1. надавав половину грошей для купівлі 3/5 частин будинку по АДРЕСА_1, а також для його ремонту.
Про це, на думку суду, свідчить і та обставина, що ОСОБА_4. у своєму заповіті від 23 жовтня 2003 року зазначила, що заповідає 1/2 частину спірного будинку, а не всі 3/5 частини, що були придбані нею за договором купівлі-продажу будинку.
За таких обставин позивач має право на 3/10 частини спірного будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4. померла, про що у відділі реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві в книзі реєстрації смертей 26 червня 2008 року зроблено відповідний актовий запис за №124 (а. с. 16 т.1 -копія свідоцтва про смерть).
23 жовтня 2003 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3. посвідчено заповіт ОСОБА_4. (а. с. 183), відповідно до якого ОСОБА_4. на випадок своєї смерті належні їй на праві приватної власності ? частину житлового будинку та ? частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_2.
11 липня 2008 року ОСОБА_1. звернувся до Четвертої Київської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлої дружини ОСОБА_4. ( а.с. 171 т. 1).
08.11.2008 року ОСОБА_2. звернувся до Четвертої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а. с. 181 -копія заяви).
Спадковою масою після померлої ОСОБА_4. є 3/10 частини спірного будинку.
Спадкоємцями після померлої ОСОБА_4. є її чоловік ОСОБА_1. та ОСОБА_2. за заповітом від 23.10.2003 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Оскільки позивач ОСОБА_1., 1929 року народження, є пенсіонером, непрацездатною особою, він відповідно до ст. 1241 ЦК України має право на обов'язкову частку у спадщині, т.т. на 3/20 частини будинку.
Таким чином, загалом ОСОБА_1. має право на 9/20 частин спірного будинку.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що в судовому засіданні доведено, що спірна частина будинку була придбана за кошти позивача та померлої ОСОБА_4., а отже позивач має право на 3/10 частини будинку АДРЕСА_1, а також має право на обов'язкову частку у спадщині -3/20 частини спірного будинку.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, ст. 86 ЦК України 1963 року, ст. ст. 1220, 1236, 1241, 1258 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 213, 214, 215, 218 ЦПК України,
суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 9/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя :