Справа № 1-162\11
"21" лютого 2011 р.
Подільський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді Отвіновського П.Л.,
при секретарі - Думс І.В., з участю прокурорів - Хавіна В.О., Ковальської О.В.,
підсудного - ОСОБА_1,
захисника - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, неодруженого, непрацюючого, проживаючого до затримання за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, раніше судимого вироком Деснянського районного суду м. Києва від 10 серпня 2010 року за ч.ч.1, 2, ст. 309 КК України, з урахуванням положень ст.70 КК України - на два роки позбавлення волі,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
22 липня 2009 року приблизно о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого проживання, а саме в квартирі АДРЕСА_2 маючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, підійшов до дверей балкону, та впевнившись, що за його діями ніхто сторонній не спостерігає,через незачинені двері балкону, проник у кімнату свого вітчима ОСОБА_3, доступу до якої він не мав.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_1, підійшов до тумби та відкривши одну із шухляд, дістав картку банку "Хрещатик" на рахунку якої зберігались грошові кошти та пін -код до неї й таємно викрав їх. У подальшому в цей же день, ОСОБА_1 поїхав до вулиці Мельникова 83-д в м. Києві, де використовуючи викрадену картку зняв з неї грошові кошти у сумі 1000 гривень, які теє тамно викрав і витратив на власні потреби. Після цього, через декілька годин, ОСОБА_1 знову зняв із даної картки гроші у сумі 500 гривень і теж їх таємно викрав. Всього ОСОБА_1 зняв і таємно викрав грошових коштів, які належали ОСОБА_3 на загальну суму 3 900 гривень, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, 22 грудня 2009 року приблизно 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого проживання, а саме в квартирі АДРЕСА_2 маючи злочинний умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, підійшов до дверей балкону, та впевнившись, що за його діями ніхто сторонній не спостерігає, через незачинені двері балкону, проник у кімнату свого вітчима ОСОБА_3, доступу до якої він не мав.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_1, підійшов до шафи, де з однієї із полиць таємно повторно викрав зарядний пристрій до автомобільних акумуляторів марки “DSAMANS”-114" вартістю 240 гривень, що належав ОСОБА_3 Викравши зарядний пристрій, ОСОБА_1 покинув кімнату свого вітчима. У подальшому ОСОБА_1 реалізував вищевказаний зарядний пристрій, а отриманими грошима розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 240 гривень.
Крім того, 16 лютого 2010 року приблизно об 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого проживання, а саме в квартирі АДРЕСА_2 маючи злочинний умисел на таємне повторне викрадення чужого майна, підійшов до дверей кімнати свого брата ОСОБА_4, які були відчинені, та впевнившись, що за його діями ніхто сторонній не спостерігає, без подолання перешкод проник у кімнату, доступу до якої він не мав.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_1, підійшов до шафи, де з однієї із її полиць повторно таємно викрав перфоратор марки “Бош” вартістю 450 гривень, що належав ОСОБА_3 Викравши перфоратор, ОСОБА_1 покинув кімнату свого брата. У подальшому ОСОБА_1 реалізував вищевказаний перфоратор, а отриманими грошима розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 450 гривень.
Допитаний підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю щиро покаявся та пояснив, що в момент учинення інкримінованого злочину він проживав у трикімнатній квартирі разом із братом, матір'ю та вітчимом. Жив він у окремій кімнаті. Кімнати брата і матері з вітчимом закривались на замок і доступу до них він не мав. Його кімната не була обладнана замком. У липні 2009 року в нього було скрутне матеріальне становище, а тому він вирішив викрасти речі з дому та продати їх. Скориставшись тим, що до кімнати, де проживав вітчим з матір'ю можна проникнути через незачинені двері балкону він у такий спосіб проник до їх кімнати та викрав з неї банківську карточку вітчима та зняв з неї 3 900 гривень, які витратив на власні потреби. У грудні 2009 року та у лютому 2010 року він як через незачинені двері балкону, так і через незачинені двері кімнати брата, проник до кімнат вітчима і свого брата та викрав з них зарядний пристрій до акумулятора та перфоратор і продав їх, а гроші витрати на власні потреби. Всі ці викрадені речі належали його вітчиму.
Відповідно до частини 3 ст.299 КПК України та ст.301-1 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Таким чином суд вважає встановленим, що своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаними з проникненням у житло, вчиненими повторно, ОСОБА_1 учинив злочин, передбачений ч. 3 ст.185 КК України.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу винного, який судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, офіційно не працював, перебуває на обліку у лікаря нарколога, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, та обставину, що пом'якшує його покарання - щире каяття, яка передбачена п.1 ч.1 ст.66 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі. Беручи до уваги особу підсудного суд вважає, що перевиховання та виправлення ОСОБА_1, без ізоляції від суспільства не можливі. Суд не знаходить підстав для застосування до підсудного положень ст.ст.69, 75 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_1, учинив інкримінований йому злочин до постановлення вироку Деснянського районного суду м. Києва від 10 серпня 2010 року суд вважає за необхідне застосувати при призначенні йому остаточного покарання положення ч.4 ст. 70 КК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, з урахуванням вироку Деснянського районного суду м. Києва від 10 серпня 2010 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - взяття під варту.
Строк покарання ОСОБА_1 рахувати з часу фактичного затримання по цій справі, тобто з 13 вересня 2010 року, зарахувавши до нього, строк, який ОСОБА_1, відбув та який йому було зараховано по вироку Деснянського районного суду м. Києва від 10.08.2010 року, а саме період із 5 березня 2009 року по 31 березня 2009 року та період із 4 березня 2010 року по 13 вересня 2010 року.
Речові докази: перфоратор, який знаходився на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 повернути спадкоємцю останнього, роздруківку з банку “Хрещатик” зберігати в матеріалах кримінальної справи.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою у той же строк з моменту отримання його копії.
Суддя Отвіновський П. Л.