2-А-286/11
25.01.2011
Суддя Подільського районного суду міста Києва Васильченко О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання відмови неправомірною, зобов'язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до УПФУ в Подільському районі м. Києва про визнання відмови неправомірною, зобов'язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач відноситься до першої категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в УПФУ в Подільському районі м. Києва та отримує доплату за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Однак, зазначена доплата відповідачем здійснюється у значно меншому розмірі ніж це передбачено ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС».
Ухвалою суду від 10.12.2010 р. позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 03.03.2010 р. по 31.05.2010 р. залишено без розгляду.
З письмових заперечень представника відповідача вбачається, що проти задоволення позову він заперечує та вказує на те, що позов не підлягає задоволенню, оскільки підстав для виплати позивачеві додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в інших, ніж в тих, які були виплачені, розмірах немає. (а.с. 15-16).
Суд, керуючись вимогами ч. 2 ст. 183-2 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних в справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в Подільському районі м. Києва та отримує пенсію по інвалідності (ІІ група).
Позивач являється потерпілим від Чорнобильської катастрофи першої категорії, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 22.12.1994 року Держадміністрацією м. Києва (а.с. 3).
Як вбачається з матеріалів справи додаткова пенсія позивачеві призначена відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про державний бюджет України на 2008р.», які передбачають, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, для інвалідів 2 групи становить 20% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивач звернувся до УПФУ в Подільському районі м. Києва з заявою про перерахунок додаткової пенсії у відповідності до вимог ст.ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але листом від 03.09.10 р. відповідач відмовив у даному перерахунку (а.с. 5).
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Згідно Постанови КМУ №654 від 16.07.08 р. Кабінет Міністрів України постановив установити починаючи з 01.07.08 р. доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії досягли таких розмірів: в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986р. із зони відчуження, інвалідів 2 групи - 820 грн.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суд вважає, що при вирішення даного спору підлягає застосуванню ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.07р. текст ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в такій редакції: особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам 2 групи - 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, частина 3 та 4 ст.54 змінена чотирма частинами такого змісту: у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986р. по 2 групі інвалідності - 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22.05.08р. за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата щодо відповідальності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Враховуючи те, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08р., яке має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції, внесення змін до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано неконституційними, а також визначено позицію Конституційного Суду, яка полягає в тому, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це призводить до обмеження прав і свобод людини і громадянина, суд вважає, що вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача зробити перерахунок і виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 01.06.10 р., з урахуванням проведених виплат, підлягають задоволенню.
З тих же підстав підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання відмови відповідача в проведенні перерахунку та виплаті недоплаченої додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, неправомірною.
При цьому, слід також зазначити, що згідно вимог ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31.10.06 р. у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність підвищується розмір додаткової пенсії, визначений відповідно до ст. 50 цього Закону.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 48, 50, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 р., керуючись ст.ст. 99, 158-163, 183-2, 186 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати відмову Управління пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, щодо проведення перерахунку та виплати недоплаченої додаткової пенсії ОСОБА_1 як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, неправомірною.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Подільському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 як особі, котра постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 2 групи, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі, передбаченому ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що складає щомісяця 75% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність починаючи з 01 червня 2010 р., з урахуванням раніше проведених виплат.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі прийняття постанови у провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Подільський районний суд м. Києва.
Суддя Васильченко О. В.