Справа № 2-а-614/11
06 квітня 2011 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючий - суддя Кирилюк І. В. ,
при секретарі - Адерейко Т. В.,
за участю:
позивача:ОСОБА_1,
відповідача:не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сержанта міліції ІДПС полку ДПС в м. Києві Сапожника Михайла Володимировича про скасування постанови, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Сержанта міліції ІДПС полку ДПС в м. Києві Сапожника Михайла Володимировича (далі - відповідач, Сержант міліції Сапожник М.В.), в якому просить скасувати постанову серії АА1 № 146222 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності у діях позивача складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскільки ним не порушено ПДР України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2011 року відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Сержанта міліції ІДПС полку ДПС в м. Києві Сапожника Михайла Володимировича про скасування постанови та справу призначено до судового розгляду на 06.04.2011 року.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з викладених в позовній заяві підстав та просив їх задовольнити: скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 14.03.2011 року серії АА1 № 125240 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності у діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Відповідач - суб'єкт владних повноважень, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи в порядку ст.ст. 35, 38 Кодексу адміністративного судочинства України, повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
За таких обставин, суд визнав за можливе провести розгляд справи у відсутність відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 14.03.2011 року Сержантом міліції Сапожником М.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АІ1 № 334801 на підставі якого прийнято постанову про адміністративне правопорушення серії АА1 № 125240 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення штрафу в розмірі 425,00 грн.
Як зазначено в постанові про адміністративне правопорушення ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ЗИЛ», державний номер НОМЕР_1, виїхав на перехрестя вулиць Столичне шосе та проспект Науки у м. Києві за яким утворився затор, що змусило водія зупинитись на перехресті, чим останній створив перешкоду для руху інших транспортних засобів та порушив п. 16.4 ПДР України.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п. 16.4 Правил дорожнього руху, забороняється виїжджати на будь-яке перехрестя, у тому числі при сигналі світлофора, що дозволяє рух, якщо утворився затор, який змусить водія зупинитися на перехресті, що створить перешкоду для руху інших транспортних засобів і пішоходів.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення та наданих в судовому засіданні, він виїхав на перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора та рухався в сторону залізничного переїзду і лише перед самим переїздом побачив, що там утворився затор. При цьому, його автомобіль перекрив лише 1 полосу дорожнього руху.
Згідно п. 16.8 Правил дорожнього руху України, водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.
Отже, ОСОБА_1 діяв в межах чинного законодавства.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як визначено у п. 16.8 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої Наказом МВС від 27.03.2009 року № 111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2009 року за № 576/16592 (далі - Інструкція), при порушенні ПДР (за винятком розділів 8 (крім сигналу регулювальника), 10 - 18, 26, 27 та пункту 28.1 розділу 28) водіями транспортних засобів працівником підрозділу ДПС складається рапорт, у якому зазначаються місце, час, марка транспортного засобу, його колір, номерний знак, обставини скоєного порушення ПДР та стаття Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачена відповідальність за його вчинення. Рапорт надсилається до відділу (відділення) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах за місцем реєстрації такого транспортного засобу. У таких випадках можливе використання спеціальних технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до п. 20.1 Інструкції, технічні засоби для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах застосовуються згідно з інструкціями та методичними рекомендаціями про порядок їх використання.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення від 14.03.2011 року серії АА1 № 125240 відповідач не надав.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування постанови про адміністративне правопорушення від 14.03.2011 року серії АА1 № 125240 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, позивач також просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності у діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Згідно п. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Відтак, вказані вимоги позивача про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є неналежним способом захисту, отже, не підлягають задоволенню.
При цьому, суд роз'яснює, що процедура закриття провадження у справі передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме, ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 2 ст. 122, ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, Інструкцією з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, ст.ст. 2, 71, 105, 158-163, 167, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сержанта міліції ІДПС полку ДПС в м. Києві Сапожника Михайла Володимировича про скасування постанови - задовольнити частково.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення від 14.03.2011 року серії АА1 № 125240 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Кирилюк