13.04.2011 15:46:59
Справа № 1-312/11
13.04.2011 Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Смик С. І.
секретаряОрловій М.І.
за участі прокурораМенчиця С.Є.
та захисників - адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Київської області смт. Гостомель, українця, громадянина України, не одружений, освіта базова загальна середня, не працюючого, студента 3-го курсу ВП НУБіП України «Немішаєвський агротехнічний коледж», зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця Київської області, смт. Гостомель, українця, громадянина України, освіта базова вища, не одруженого, працюючий ЗАТ СБК с. Озера Бородянського району оператор пульту керування, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2, проживаючого за адресою АДРЕСА_3, раніше не судимого
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця Київської області, смт. Гостомель, українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, не одруженого, не працюючого, студента 1-го курсу НАУ податкової служби України, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_4, раніше не судимого
в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України , -
ОСОБА_4, 27.11.2010, приблизно о 17.00 год., перебуваючи у смт. Гостомель, Київської області, з метою відкритого викрадення чужого майна, вступив у попередню змову з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 В цей же день, з вказаною метою, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, приблизно о 20.00 год., прибули до Міського парку, розташованого поряд із стадіоном ім. В. Лобановського, по вул. Грушевського, 3 в м. Києві, де стали підшукувати серед перехожих людей, яких можливо пограбувати. Вони звернули свою увагу на раніше незнайомих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що сиділи на лавці у вказаному парку. Реалізуючи свій злочинний умисел, з метою відкритого викрадення їх майна, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, діючи спільно та узгоджено між собою, підійшли ззаду до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Після цього, ОСОБА_4, з метою подолання волі ОСОБА_7 до опору, обхопив останнього однією рукою за шию, а іншою, почав наносити удари в область голови, завдавши останньому фізичного болю. В цей час, ОСОБА_6, в свою чергу, ззаду обхопив ОСОБА_8 руками за тулуб, щоб той не міг пручатися, а ОСОБА_5, натягнув на очі останньому його шапку. Після чого, ОСОБА_6, продовжував утримувати ОСОБА_8, а ОСОБА_5, почав наносити кулаками удари в область голови останнього, завдавши йому фізичного болю. В цей час, ОСОБА_4, ударами в область голови, звалив ОСОБА_7 з краю лавки, після чого, скориставшись безпорадністю останнього, почав тягнути сумку «Adidas», що висіла у нього на плечі, і хоча ОСОБА_7 намагався не відпускати її, але ОСОБА_4 вдалося її вирвати з рук. Застосувавши насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, і подолавши його опір, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою між собою, відкрито викрали чуже майно, що належить ОСОБА_7, а саме: сумку «Adidas», вартістю 200 гривень, в якій знаходились, мобільний телефон марки Samsung, вартістю 200 гривень, з сім-карткою мобільного оператора «Ді-джус», вартістю 25 гривень, на рахунку якої було 2 гривні, фотоапарат марки «Canon», вартістю 2000 гривень, чохол для слухового апарату марки «Phonak», вартістю 150 гривень, мапу м. Києва, вартістю 10 гривень, а всього загальною вартістю 2587 гривень, після чого, з місця вчинення злочину з викраденим зникли.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 винними себе в інкримінованому йому діянні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та підтвердив фактичні обставини справи відповідно до пред'явленого обвинувачення, зазначивши, що дійсно, разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6, перебуваючи у Міському парку в м. Києві, 27.11.2010, приблизно о 20.00 год., побачили двох раніше невідомих їм хлопців, якими виявилися ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Вказані хлопці сиділи на лавці. В них з ними виник словесний конфлікт, в процесі якого він, разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_6, побили двох вищевказаних хлопців та після цього він відібрав у ОСОБА_7 його сумку «Adidas». Після чого вони утрьох побігли. Зупинившись через деякий час вони розділили викрадене майно, що знаходилося у сумці. Викрадену сумку із написом «Adidas» він викинув, ОСОБА_6 взяв собі фотоапарат «Canon», а ОСОБА_5 взяв собі мобільний телефон, що належить ОСОБА_7
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 винними себе в інкримінованому йому діянні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та підтвердив фактичні обставини справи відповідно до пред'явленого обвинувачення та обставини викладені в судовому засіданні ОСОБА_4 зазначивши, що дійсно разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_6, перебуваючи у Міському парку в м. Києві, 27.11.2010, приблизно о 20.00 год., побачили двох раніше невідомих їм хлопців, якими виявилися ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Вказані хлопці сиділи на лавці. В них з ними виник словесний конфлікт, в процесі якого він, разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_6, побили двох вищевказаних хлопців. ОСОБА_4 бив ОСОБА_7, а він разом з ОСОБА_6 били другого хлопця - ОСОБА_8 Після того як ОСОБА_4 побив ОСОБА_7, він вирвав у нього його сумку «Adidas» та побіг. Він разом з ОСОБА_6 побігли за ним. Зупинившись вони утрьох розділили викрадене майно, що знаходилося у сумці. Йому ОСОБА_4 віддав мобільний телефон потерпілого, ОСОБА_6 фотоапарат «Canon», сумку потерпілого викинули.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 винними себе в інкримінованому йому діянні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та підтвердив фактичні обставини справи відповідно до пред'явленого обвинувачення та обставини, викладені в судовому засіданні ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зазначивши, що дійсно разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_4, перебуваючи у Міському парку в м. Києві, 27.11.2010, приблизно о 20.00 год., вчинив розбійний напад на потерпілих з метою пограбування та заволодіння майном потерпілого ОСОБА_7 із застосуванням фізичного насильства до потерпілих. Він отримав фотоапарат «Canon», ОСОБА_5 мобільний телефон потерпілого, сумку потерпілого викинули.
В судовому засідання визнано недоцільним дослідження інших доказів по справі, у відповідності до ч. 3 ст. 299,301-1 КПК України, а саме показів потерпілих, свідків та письмових доказів, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності позиції підсудних.
Таким чином, суд доходить висновку, що винуватість підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в скоєнні злочину знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.
Умисні дії підсудного ОСОБА_4, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна ( грабіж) , поєднаними з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, суд кваліфікує за ч.2 ст.186 КК України.
Умисні дії підсудного ОСОБА_5, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна ( грабіж) , поєднаними з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, суд кваліфікує за ч.2 ст.186 КК України.
Умисні дії підсудного ОСОБА_6, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна ( грабіж) , поєднаними з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, суд кваліфікує за ч.2 ст.186 КК України.
При призначенні міри покарання підсудним , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України , враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину , те що скоєний злочин відносяться до категорії тяжких злочинів , а також особи підсудних , які вину свою в скоєному визнали повністю, ОСОБА_5 працює, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 навчаються , позитивно характеризуються за місцем проживання та навчання, а також вік підсудних, те що вони раніше не судимі, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалися, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебувають, їх роль та ставлення до вчиненого.
У відповідності до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_4 - є щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
У відповідності до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_5 - є щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
У відповідності до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_6 - є щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку та вчинення злочину неповнолітнім.
У відповідності до ст. 67 КК України обставин , що обтяжує покарання підсудним ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судом не встановлено.
Разом з тим, суд вважає за необхідне, в силу ч.4 ст.67 КК України, виключити з обвинувачення в якості обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, оскільки вона є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.
За таких обставин та враховуючи думку потерпілих суд вважає, що підсудним ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі з урахуванням положення ст. 69-1 КК України та застосувати до підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ст.75 КК України та до підсудного ОСОБА_6 ст. 104 КК України, звільнивши підсудних від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та виконанням покладених на них обов'язків, оскільки зазначене покарання буде необхідним та достатнім для їх виправлення та перевиховання, яке можливе без ізоляції підсудних від суспільства.
Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до ст. 81 КПК України.
Керуючись ст. ст. 323,324 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням , з іспитовим строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та навчання , періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.
ОСОБА_5 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням , з іспитовим строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.
ОСОБА_6 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 104 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням , з іспитовим строком на1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та навчання.
Строк відбування покарання засудженим ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обраховувати з 13 квітня 2011 року.
Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без зміни - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Речові докази по справі:
- сім-картка мобільного оператора «МТС» із персональним номером НОМЕР_1, яка зберігається при матеріалах справи - залишити при матеріалах кримінальної справи ( т.1,а.с 35-а)
- мобільний телефон марки «Samsung GT-E108i» із IMEI НОМЕР_2;
- фотоапарат марки «Canon Image Stabilizer AiAf, Power Shot A2000 IS», № 7036310257, які передані на зберігання законному власнику ОСОБА_7 повернути останньому за належністю.(т.1,а.с. 39,45).
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва, через районний суд, протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя С. І. Смик