Справа № 1-249/2011
попереднього розгляду
"03" лютого 2011 р.
Днiпровський районний суд м.Києва у складі: головуючого судді Марченко М.В., при секретарі Жир С.О., за участю прокурора Пірогової О.І., провівши в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва попередній розгляд кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки АДРЕСА_1 громадянки України, не працюючої, розлученої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрованої там же, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ст.296ч.3 КК України,-
встановив:
Кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.296ч.3 КК України надійшла до Дніпровського районного суду м.Києва з обвинувальним висновком затвердженим заступником прокурора Дніпровського району м.Києва.
Прокурор в судовому засіданні при попередньому розгляд справи просить призначити вказану кримінальну справу до судового розгляду і викликати в судове засідання осіб, які зазначені в списку долученому до обвинувального висновку, вважаючи, що по справі дотримані всі вимоги, передбачені ст.237 КПК України.
Обвинувачена ОСОБА_1 утримується в Київському СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань, будь-яких клопотань від останньої про участь в судовому засіданні при попередньому розгляді справі на адресу суду не надходило, відсутність обвинуваченої не перешкоджає попередньому розгляду справи.
Адвокат ОСОБА_2, будучи повідомленою належним чином про день, час та місце попереднього розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, неявка останньої не перешкоджає попередньому розгляду справи.
Вивчивши матеріали кримінальної справи, обговоривши питання про повернення справи прокурору в порядку ст.249-1 КПК України для усунення виявлених порушень, вислухавши думку прокурора, який заперечив проти повернення справи прокурору, суд приходить до висновку, що справа не підлягає призначенню до розгляду в судовому засіданні з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.237 КПК України справа не може бути призначена до судового розгляду, якщо під час провадження дізнання або досудового слідства були допущені порушення кримінально-процесуального закону України, тобто порушення, що перешкодили або могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу, встановити істину в справі, а також забезпечити права і законні інтереси учасників процесу, винести законне, обгрунтоване рішення по справі.
Крім того, положеннями ст.237 КПК України встановлено, що при попередньому розгляді справи серед питань, які підлягають з'ясуванню, суд в тому числі повинен перевірити чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог Кримінально-процесуального закону України.
Із матеріалів кримінальної справи, змісту обвинувального висновку та даних постанови про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченої вбачається, що органом досудового слідства неконкретно пред'явлено обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.296ч.3 КК України.
Так, згідно пред'явленого обвинувачення ОСОБА_3обвинувачується в тому, що вона 12 вересня 2010 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, знаходячись біля будинку №41-б по вулиці Алма-Атинській у м.Києві, перебуваючи при цьому у стані алкогольного сп'яніння, вчинила грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, пов'язане з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії.
Однак, із змісту обвинувального висновку та постанови про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченої за ст.296ч.3 КК України вбачається, що в пред'явленому обвинуваченні містяться суперечності між формулюванням обвинувачення та юридичною кваліфікацією дій ОСОБА_1, а саме орган досудового слідства, даючи юридичну оцінку діям ОСОБА_1, при кваліфікації дій останньої зазначив, що хуліганські дії ОСОБА_1 були пов'язані з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії, однак, поряд з цим в змісті пред'явленого обвинувачення так і не зазначено, які саме дії вчинила ОСОБА_1, що були пов'язані з опором вказаним громадянам, в тому числі не зазначено хто саме з громадян припиняв хуліганські дії ОСОБА_1 та, які саме дії вчиняв для припинення хуліганських дій останньої.
Крім того, із змісту обвинувального висновку вбачається, що слідчий, при викладенні в обвинувальному висновку доказів, що підтверджують обвинувачення та доказів, отриманих в результаті перевірки доводів обвинуваченої на свій захист, лише послався на джерела доказів, при цьому не навів їх короткий зміст.
Відповідно до роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 30 травня 2008 року «Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції»під викладенням в обвинувальному висновку доказів, що підтверджують обвинувачення, та доказів, отриманих у результаті перевірки доводів обвинувачених на свій захист, розуміється посилання не тільки на джерела доказів, але й наведення короткого їх змісту, оскільки за вимогами ст.65 КПК України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд установлюють наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Невідповідність обвинувального висновку вимогам КПК України є обставиною, що згідно зі ст.237 КПК України перешкоджає призначенню справи до судового розгляду.
Відповідно до вимог кримінально-процесуального закону України, зокрема встановлених ст.223 КПК України, обвинувальний висновок -це процесуальний документ про закінчення досудового слідства, в якому підводяться підсумки розслідування в справі і формулюється обвинувачення, на підставі якого кримінальна справа щодо обвинуваченого направляється до суду і визначається коло обставин, що підлягають дослідженню в судовому засіданні. Обвинувальний висновок є необхідним також для того, щоб обвинувачений міг підготуватися для захисту в суді, він повинен бути чітким, логічним, переконливим та мотивованим.
Неконкретність пред'явленого обвинувачення позбавляє суд можливості прийняти законне рішення у справі.
Відповідно до роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 30 травня 2008 року «Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції», суттєвими порушеннями при складанні обвинувального висновку, слід вважати такі порушення вимог ст.223, 224 КПК України, зокрема неконкретність пред'явленого обвинувачення, які перешкоджають обвинуваченому здійснювати свій захист та прийняти суду законне рішення, що є підставою для повернення справи прокурору в порядку ст.249-1 КПК України з попереднього розгляду справи для усунення виявлених порушень.
Поряд з цим, також із матеріалів кримінальної справи вбачається, що органом досудового слідства була поверхово встановлена особа обвинуваченої ОСОБА_1 Зокрема остання, при затриманні повідомила, що має прізвище ОСОБА_3, однак орган досудового слідства, встановивши, що обвинувачена змінила своє прізвище з «ОСОБА_3»на «ОСОБА_3», не вжив заходи до належного встановлення особи обвинуваченої, при цьому в матеріалах кримінальної справи міститься вимога ДІТ МВС України лише щодо ОСОБА_1, спеціальна ж перевірка на причетність ОСОБА_3 до вчинення злочинів слідчим взагалі не проводилась, в тому числі не витребовувались інші характеризуючі особу дані відносно останньої, що має істотне значення для розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 237, 240, 249-1 КПК України,-
постановив:
Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ст.296ч.3 КК України повернути прокурору Дніпровського району м.Києва для усунення виявлених порушень, зазначених в мотивувальній частині даної постанови.
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1 у вигляді взяття під варту з утриманням в Київському СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань залишити без зміни.
Постанова про повернення справи прокурору оскарженню не підлягає, на неї може бути внесено подання прокурором.
Суддя: