Справа № 1-271/2011
іменем України
"31" січня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Марченко М.В.,
при секретарі: Жир С.О.,
за участю прокурора: Перепелиці Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Боровий Верхнекамського району Кіровської області Російської Федерації, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
- у вчиненні злочину, передбаченого ст.185ч.1 КК України,-
встановив:
ОСОБА_1 23 липня 2010 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, знаходячись в кафе «Фортон», що розташоване в парку культури та відпочинку «Аврора»у м.Києві, працюючи при цьому у вказаному кафе офіціантом, з метою вчинення таємного викрадення чужого майна, підійшов до одного зі столиків на літньому майданчику кафе «Фортон»та, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав чуже майно, що належало ОСОБА_2, а саме: мобільний телефон «Нокіа 5800», (ІМЕІ НОМЕР_1), з картою пам'яті на 8ГБ та сім-картою оператора мобільного зв'язку «МТС», загальною вартістю 3500 гривень.
Після цього, ОСОБА_1, зберігаючи при собі викрадений мобільний телефон, продовжував обслуговувати відвідувачів кафе та в подальшому викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Своїми злочини діями ОСОБА_1 завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 3500 гривень.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав, вищезазначені обставини підтвердив та детально послідовно пояснив, що дійсно 23 липня 2010 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин, він, знаходячись в кафе «Фортон», що розташоване в парку культури та відпочинку «Аврора» у м.Києві, працюючи при цьому у вказаному кафе офіціантом, з метою вчинення крадіжки, підійшов до одного зі столиків на літньому майданчику кафе «Фортон»та, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав зі столу мобільний телефон «Нокіа 5800», який як з'ясувалось в подальшому належав потерпілій ОСОБА_2 Після цього, зберігаючи при собі, викрадений мобільний телефон, він продовжував працювати та обслуговувати відвідувачів кафе. В подальшому, викраденим мобільним телефоном він користувався приблизно три тижні, після чого продав його на ринку «Караваєві Дачі»у м.Києві, а виручені від продажу гроші витратив на власні потреби.
Cвою винність ОСОБА_1 визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, а також зазначив, що з доказами зібраними по справі згоден, в тому числі з показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідків по справі, переліком та вартістю викраденого майна, а також з іншими доказами зібраними по справі, збов'язався відшкодувати потерпілій ОСОБА_2 завдану матеріальну шкоду.
Крім того, в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що свою вину визнав повністю, виявив бажання, щоб докази, що стосуються фактичних обставин справи не досліджувались судом.
Дані підсудним ОСОБА_1 показання не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості та добровільності.
За таких обставин, відповідно до вимог ст.299 КПК України, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Винність ОСОБА_1, крім його визнавальних показань, підтверджується, також, сукупністю зібраних по справі досудовим слідством доказів, на дослідженні яких підсудний не наполягав, оскільки не оспорював фактичні обставини справи.
Таким чином, на підставі наведеного, суд робить висновок про доведеність винності ОСОБА_1 в пред'явленому йому обвинуваченні.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ст.185ч.1 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна /крадіжка/.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу підсудного, який не працює, за місцем реєстрації характеризується позитивно, вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся, раніше не судимий, зобов'язався в судовому засіданні відшкодувати потерпілій заподіяну матеріальну шкоду (а.с.62-68).
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1, суд визнає щире каяття підсудного.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено.
З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, обставин справи, вищезазначених даних про особу підсудного, який за місцем реєстрації характеризується позитивно, раніше не судимий, вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, тобто без відбування покарання.
Поряд з цим, обираючи вид покарання з числа, передбачених за вчинений злочин, суд враховує, що ОСОБА_1 не працює, вчинив корисливий злочин, не відшкодував завдану злочином шкоду, а тому вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України, оскільки менш суворий вид покарання, виходячи з сукупності зазначених судом обставин, буде недостатній для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Речових доказів та судових витрат по справі немає.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2, заявлений нею в ході досудового слідства на відшкодування завданої їй злочином матеріальної шкоди на загальну суму 3500 гривень, підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки знайшов своє підтвердження в судовому засіданні та повністю визнаний підсудним ОСОБА_1 (18-19).
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-
засудив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185ч.1 КК України і призначити йому покарання за цей злочин у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку у вигляді 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме повідомляти про зміну місця проживання кримінально-виконавчу інспекцію, періодично з'являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 3500 гривень на користь ОСОБА_2 на відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди (18-19).
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м.Києва протягом 15 діб через Дніпровський районний суд м.Києва.
Суддя: