Справа № 2-1082/11
іменем України
"24" березня 2011 р.Дніпровський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Шевченко Н.М.,
при секретарі Кириловій Г.В.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2, мотивуючи тим, що з 16 серпня 1986 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбу, від шлюбу мають двох повнолітніх дітей -ОСОБА_3, 1987 року народження, ОСОБА_4, 1988 року народження, спільне життя з відповідачем не склалось у зв'язку з тим, що під час спільного подружнього життя виявилась несумісність їх характерів, виникають розбіжності в інтересах, внаслідок чого погіршились взаємовідносини, постійно виникають сварки, сторони не підтримують сімейно-шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть, вважає, що примирення з приводу збереження шлюбу неможливе, а тому просить розірвати шлюб.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, пояснила, що сім'я в них фактично не існує, наміру поновлювати сімейно-шлюбні відносини не має, відповідач зловживає алкогольними напоями, ображає її, а тому просить розірвати шлюб.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав, підтримав обставини, викладені в позовній заяві, пояснив, що сімейно-шлюбні стосунки з позивачкою не підтримує, не заперечує проти розірвання шлюбу.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.
Відповідно до ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як убачається з матеріалів справи та пояснень сторін в судовому засіданні, позивачка та відповідач перебувають в зареєстрованому шлюбі з 16 серпня 1986 року, від шлюбу мають двох повнолітніх дітей -ОСОБА_3, 1987 року народження, ОСОБА_4, 1988 року народження, сімейно-шлюбні відносини не підтримують, спільного господарства не ведуть, не мають наміру поновлювати сімейно-шлюбні відносини, мають обопільне бажання розірвати шлюб, за обставин що склалися поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони бажання не мають.
Згідно з ст.ст. 21, 24 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що причини, з яких позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливим, оскільки тривалий час сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, тому позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Позивачка не просить суд стягнути з відповідача судовий збір та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а тому суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, діючи в межах позовних вимог на підставі ст. 11 ЦПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 21, 24, 110, 112, 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 88, 174, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, зареєстрований Білорічицькою сільською радою Прилуцького району Чернігівської області, 16 серпня 1986 року (актовий запис № 13) - розірвати.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.