Справа № 1-361/2011
іменем України
"06" квітня 2011 р.
Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Федюка О.О., при секретарі Гусаченко О.В., з участю прокурора Григоренко Л.Ю., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого в АДРЕСА_3, раніше не судимого,
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з незакінченою вищою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_2, проживаючого в АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,
ОСОБА_3 та ОСОБА_5 03 грудня 2010 року близько 18 години 45 хвилин, увійшли до салону маршрутного таксі №503, яке рухалось від зупинки громадського транспорту «Дарницький універмаг»в напрямку станції метро «Лівобережна»в м. Києві.
В цей час, ОСОБА_3 знаходячись в салоні вказаного маршрутного таксі, помітив в кишені куртки в яку був одягнутий ОСОБА_6 мобільні телефони, які належали останньому та вирішив їх викрасти.
Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном, ОСОБА_3 впевнившись, що за його злочинними діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, проник до кишені куртки в яку був одягнутий ОСОБА_6, звідки таємно викрав майно останнього, а саме: мобільний телефон „Нокіа 1202” вартістю 380 грн., в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора „МТС” вартістю 50 грн., на рахунку якої були грошові кошти в сумі 35 грн. та мобільний телефон „Нокіа Е-51” вартістю 1400 грн., в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора „Лайф” вартістю 50 грн., на рахунку якої були грошові кошти в сумі 60 грн. В цей момент, ОСОБА_6 звернув увагу на вміст кишені своєї куртки, виявив відсутність своїх телефонів допускаючи, що їх міг викрасти ОСОБА_3, який знаходився поруч.
ОСОБА_3 діючи непомітно для потерпілого та оточуючих, з метою довести свої злочинні наміри до кінця, передав викрадені у ОСОБА_6 мобільні телефони ОСОБА_5, який стояв позаду нього. ОСОБА_5 усвідомивши, що ОСОБА_3 викрав вказані мобільні телефони, таким чином вступив у злочинну змову з останнім, взяв їх та почав утримувати при собі.
Після чого, ОСОБА_5 утримуючи викрадене у ОСОБА_6 майно, вийшов з маршрутного таксі на зупинці громадського транспорту «вул. Тампере», зник з місця вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд. ОСОБА_3 при спробі зникнути з місця вчинення злочину був затриманий працівниками міліції та доставлений до Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 винним себе визнав повністю та показав, що дійсно 03 грудня 2010 року близько 18 години 40 хвилин, він разом зі своїм товаришем ОСОБА_5, зібралися їхати на Русанівський масив. Приблизно о 18 годині 45 хвилин, він разом з ОСОБА_5 сіли до маршрутного таксі №503, яке рухалося в напрямку станції метро «Лівобережна». Коли вони зайшли до салону маршрутного таксі, то побачили велику кількість пасажирів. Коли маршрутне таксі проїхало одну зупинку, то у чоловіка який стояв поруч, він побачив в кишені куртки мобільний телефон, та вирішив його викрасти. З цією метою, він рукою поліз до кишені ОСОБА_6 та відчув, що там знаходиться два мобільні телефони. Діставши мобільні телефони, він за спиною передав їх ОСОБА_5, який стояв по заду нього. В той час, коли він передавав ОСОБА_5 викрадені телефоні, ОСОБА_6, почав перевіряти кишені своєї куртки та виявив відсутність мобільних телефонів. В цей час маршрутка під'їхала до зупинку "вул. Тампере". Коли двері відчинились, ОСОБА_5 вийшов з маршрутки та побіг в напрямку жилих будинків. Він також хотів вийти з маршрутки, але ОСОБА_6 схопив його за верхній одяг та почав тримати. В подальшому ОСОБА_6 викликав працівників міліції, які його затримали та доставила до Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 винним себе визнав повністю та показав, що дійсно 03 грудня 2010 року близько 18 години 40 хвилин, він разом зі своїм товаришем ОСОБА_3, зібралися їхати на Русанівський масив. Приблизно о 18 годині 45 хвилин, він разом з ОСОБА_3 сіли до салону маршрутного таксі № 503, яке рухалося в напрямку станції метро «Лівобережна». Коли вони зайшли до салону маршрутного таксі, то побачили велику кількість пасажирів. Він стояв на сходинці маршрутного таксі, а перед ним стояв ОСОБА_3 Коли вони проїхали одну зупинку, ОСОБА_3 передав йому два мобільні телефони, а він в свою чергу усвідомивши що ОСОБА_3 їх викрав, взяв телефони та поклав їх до кишені куртки. Коли маршрутне таксі, зупинилося на зупинці "вул. Тампере", він вийшов з маршрутного такси та побіг у двори будинків. В подальшому, він заклав один із викрадених телефонів у ломбард, який знаходився біля ринку. Через декілька годин йому зателефонували на мобільний телефон працівники міліції, та наказали прийти до Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, що він і зробив. З пред'явленим обвинуваченням згоден його не оспорює.
Покази ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудними змісту обставин злочину, добровільності та істинності їх позиції.
Інші докази по справі в судовому засіданні не досліджувались в порядку, передбаченому ст. 299 КПК України.
Суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.
Кваліфікація дій ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.185 КК України є правильною.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_3 суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який раніше злочини не скоював, не працює, характеризуються посередньо.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_5 суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який раніше скоював злочин судимість за який погашена, не працює, характеризуються посередньо.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_5, є щире каяття у вчиненні злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.
Відповідно до ч.2 ст.66 КК України, суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 наявність на утриманні малолітньої дитини.
Обставин, які обтяжують покарання підсудних, суд не вбачає.
Враховуючи наявність обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а також те, що потерпілий ОСОБА_6 не має матеріальних претензій до підсудних, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 та ОСОБА_5 покарання у виді арешту, яке буде достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) місяців арешту.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 03 грудня 2010 року.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) місяців арешту.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з 03 грудня 2010 року.
Звільнити ОСОБА_3 з під варти в залі суду у зв'язку з відбуттям строку покарання.
Звільнити ОСОБА_5 з під варти в залі суду у зв'язку з відбуттям строку покарання.
До набрання вироком законної сили, міру запобіжного заходу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у вигляді утримання під вартою -змінити на підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Речовий доказ по справі -мобільні телефони „Нокіа Е-51”-залишити у володінні ОСОБА_7
Речовий доказ по справі -квитанцію «Чесний ломбард»-зберігати при матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.
Суддя: