"12" березня 2008 р.
Справа № 6/188-4579
16 год. 26 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Ранецькій Л.А.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт Сервіс" вул. Гайова, 44, м. Тернопіль, 46008
до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, Тернопіль,46000
про скасування податкового повідомлення -рішення.
За участю представників сторін:
позивача: Лоза В.М.,
відповідача: Ткач І.Я.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт Сервіс" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про, з врахуванням змін позовних вимог від 18 лютого 2008 року, скасування податкового повідомлення-рішення №0000761703/0/28690 від 17 квітня 2007 року яким позивачу визначено податкове зобов'язання в сумі 15597,27 грн. по податку з доходів найманих працівників у т.ч. 5199,09 грн. за основним платежем та 10398,18 грн. за штрафними санкціями.
Свої вимоги, підтримані в судовому засіданні його представником, позивач мотивував безпідставністю донарахування податковим органом ТОВ "Нечипорук Транспорт Сервіс" податку з доходів фізичних осіб вказуючи при цьому на відсутність з боку товариства порушень норм податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини.
У запереченнях на позов та згідно з поясненнями представника податкової служби, відповідач позову не визнав, посилаючись на законність та обґрунтованість винесеного рішення.
Судове засідання призначене вперше на 05 грудня 2007 року неодноразово відкладалось та оголошувалась перерва, в останнє на 12 березня 2008 року.
Судом здійснено фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду», для створення архівної копії фонограми надано компакт-диск CD-R, серійний номер СІС 01-58293.
Учасникам судового процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51, 130 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
- з 30 січня 2007 року по 30 березня 2007 року, з перервами в роботі, посадовими особами податкової інспекції проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Нечипорук Транспорт Сервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2005 року по 30 вересня 2006 року.
За результатами перевірки, 30 березня 2007 року складено Акт № 3093/23-430/32386922, в якому, серед іншого, податковим органом зроблено висновок про порушення товариством вимог п.п.8.1.1,8.1.2 п.8.1 ст.8, п.п. «а»19.2 п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 22 травня 2003 року (далі -Закон №889-IV), що полягало у недотриманні порядку утримання податку із доходів фізичних осіб при здійсненні виплат особам, що не перебували із податковим агентом у трудових відносинах.
Перевіркою та наданими сторонами доказами встановлено, що ТОВ "Нечипорук Транспорт Сервіс" укладено з Красовським Б.А., Красовським А.Б., Міськівим О.М., Друком П.І., Квасницею П.С., Віхастим І.Ф., Валентієм В.П., Поліщуком В.М., Забіякою Б.Й., договори про виконання робіт, за умовами яких Виконавець (фізична особа) виконує завдання (вантажні автоперевезення) згідно заявок а Замовник (ТОВ "Нечипорук Транспорт Сервіс") дає Виконавцю завдання та оплачує його у вигляді компенсації витрат за кожен здійснений рейс. Іншого порядку проведення оплати наданих послуг по перевезенню вантажів договорами не передбачено. При цьому, виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємстві Замовника, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, та інші види державного соціального страхування.
За вказаними цивільно-правовими угодами, у період що перевірявся, суб'єкт господарювання, виплатив переліченим особам з каси підприємства кошти на загальну суму 39993 грн., без нарахування та сплати до бюджету 5199,09 грн. податку із доходів фізичних осіб.
На підставі Акта перевірки, Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000761703/0/28690 від 17 квітня 2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання, в т.ч. що стосується спірних правовідносин в частині 15597,27 грн. по податку з доходів найманих працівників, з яких 5199,09 грн. за основним платежем та 10398,18 грн. за штрафними санкціями.
Вказане вище податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем із застосуванням процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в порядку визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону № 2181.
Рішеннями Тернопільської ОДПІ №45401/7/25-011 від 27 червня 2007 року та ДПА України №11174/6/25-0315 від 07 листопада 2007 року в задоволенні скарг ТОВ "Нечипорук Транспорт Сервіс" в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 15597,27 грн. по податку з доходів найманих працівників, відмовлено.
У цій частині позивач просить скасувати прийняте відповідачем рішення в судовому порядку.
В своїх доводах позивач, серед іншого, зазначив, що:
- особи, яким виплачувались добові, хоч і не були працівниками підприємства, проте перебували з ним у трудових відносинах;
- суми виплачені виконавцям по договорах про виконання робіт є витратами на відрядження, які податком з доходів найманих працівників не оподатковуються;
- відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вказані суми товариством віднесено до валових витрат як витрати на відрядження і порушень щодо такого віднесення при перевірці податковим органом не встановлено.
Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.11,70,71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
При цьому, згідно з ч.2 ст.71 КАС України та приналежно до даного спору, обов'язок доведення правомірності своїх рішень та дій покладається на податковий орган.
Крім того, за вимогами ст.ст.6,19 Конституції України, п.1ч.3ст.2,ч.1 ст.9 КАС України рішення (дії) суб'єкта владних повноважень (в даному випадку відповідача) повинні прийматись (вчинятись) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до приписів згаданих норм Конституції та КАС України, доведеним контролюючим органом і не спростованим належним чином позивачем є факт порушення останнім положень п.п.8.1.1,8.1.2 п.8.1 ст.8, п.п. «а»19.2 п. 19.2 ст. 19 Закону №889-IV.
Так, згідно з приписами Закону №889-IV, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.
Об'єктом оподаткування відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону №889-IV є загальний місячний оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи, перелік яких наведено у п.4.2 ст. 4 цього Закону, зокрема:
- доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (п.п.4.2.1.п.4.2 ст.4 Закону№889-IV);
- дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), (п.п. 4.2.9. п.4.2 ст.4 Закону№889-IV).
Додаткові блага, згідно з визначенням даним у п.1.1 ст. 1 Закону №889-IV, це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).
За змістом п.1.15 ст.1, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.17.2 ст. 17 Закону №889-IV, особою яка нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку є податковий агент і незалежно від його організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Згідно з п.п.4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону №889-IV до складу оподатковуваного доходу не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт.
У відповідності до ст. 121 Кодексу законів про працю України, котрий регулює трудові відносини всіх працівників, гарантії і компенсації при службових відрядженнях мають виключно наймані працівники підприємств, установ, організацій.
Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 13 березня 1998 року N 59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. за N 218/2658, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).
Однак, в порушення приписів перелічених норм, позивач, як податковий агент, здійснив оплату наданих послуг, передбачених договорами про виконання робіт у вигляді компенсації витрат за кожен здійснений рейс без нарахування, утримання та сплати податку з доходів найманих працівників до бюджету.
При цьому, не заслуговує на увагу посилання позивача на те, що спірні суми є витратами на відрядження, оскільки особи які надавали послуги по перевезенню не були працівниками підприємства - позивача (не знаходились з ним в трудових відносинах), не мали у нього постійного місця роботи.
Укладені між підприємством і фізичними особами договори про виконання робіт за своїм правовим характером і змістом є цивільними а не трудовим.
За таких обставин, з наведених у позові мотивів, неправомірного визначення суми податкового зобов'язання в сумі 15597,27 грн. по податку з доходів найманих працівників у т.ч. 5199,09 грн. за основним платежем та 10398,18 грн. за штрафними санкціями податковим повідомленням-рішенням №0000761703/0/28690 від 17 квітня 2007 року не вбачається, а вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Згідно з ст.ст. 87,89,94 КАС України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2, 3, 7-17, 70 -72, 87, 89, 94, 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 17 березня 2008 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя І.П. Шумський