02 жовтня 2006 р.
№ 32/40
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О. В. -головуючого
Полянського А. Г.
Фролової Г. М.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельно-виробничий центр №1308»
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 року
у справі
№ 32/40 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
Прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі виконкому Дніпропетровської міської ради
до
Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельно-виробничий центр №1308»
про
стягнення 36416,35 грн.
встановив:
Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 “Про державне мито» державне мито, яке справляється із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до Держаного бюджету України на рахунки, що відкриті в управліннях Державного казначейства за місцем знаходження господарських судів. Таким чином, державне мито, із касаційних скарг у справах, які розглядаються у Вищому господарському суді України повинно бути перераховане наступним чином:
Одержувач: ВДК у Печерському районі;
Ідентифікаційний код: 26077922;
Банк одержувача: управління Державного казначейства в м. Києві;
МФО: 820019;
Розрахунковий рахунок №31116095600007;
Код економічної класифікації доходів: 22090200 “Державне мито, не віднесене до інших категорій»;
Символ звітності банку (095)
Додана до касаційної скарги квитанція про сплату держмита не може слугувати доказом сплати державного мита у встановленому порядку, оскільки одержувач платежу зазначений невірно.
Враховуючи викладене, відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельно-виробничий центр №1308» не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу, а прокурор внести касаційне подання в загальному порядку.
На підставі викладеного та керуючись статтями 45-47, 86, 111, пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельно-виробничий центр №1308» на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.06.2006 року у справі № 32/40 господарського суду Дніпропетровської області повернути скаржнику без розгляду.
Головуючий О. Муравйов
Судді : А. Полянський
Г. Фролова