01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.10.2007 № 22/255
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів: Пашкіної С.А.
Калатай Н.Ф.
при секретарі:
За участю представників:
Позивача - не з'явився;
Від відповідача - Гринь В.Д. (довір. б/н від 15.10.07);
Люберацька Т.М. (довір. б/н від 15.10.07);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "777 Григор"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.09.2007
у справі № 22/255 (Трофименко Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.К. Київ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "777 Григор"
про стягнення 1932,71 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2007р. у справі №22/255 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.К.Київ» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «777 Григор» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.К. Київ» - 1 888 грн. 79 коп. основного боргу, 6 грн. 15 коп. пені за прострочку платежу, 37 грн. 77 коп. процентів за користування грошовими коштами, 102 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що на виконання договору №890-к , укладеного 08 лютого 2006р. між ТОВ «А.В.К. Київ» та ТОВ «777 Григор» позивач поставив відповідачу товар. Відповідач в порушення умов договору оплату товару не здійснив і станом на день пред'явлення позову та розгляду справи заборгованість відповідача становить 1888,79 грн. Оскільки відповідач припустився прострочки платежу з нього підлягає стягненню сума пені та 2% за користування грошовими коштами.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2007р.
В апеляційній скарзі відповідач вказує про те, що дійсно підприємство має заборгованість позивача в розмірі 1888грн. 79 коп., але ця заборгованість виникла не з вини підприємства відповідача, а з вини третіх осіб, які захопили площі магазину, що орендувало підприємство - відповідач. В захопленому магазині знаходились майнові цінності, товарні цінності та документи. Представники ТОВ «Тана ЛТД», покупці спірного приміщення, спровокували захоплення приміщення та майна, що знаходилось в магазині, що підтверджується відповідними документами прокуратури м. Києва та прокуратури м. Києва.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача, колегія суддів встановила наступне.
08 лютого 2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю А.В.К. Київ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «777 Григор» було укладено договір №890-к.
Пунктом 1.1 договору визначено, що постачальник (позивач) зобов'язується передати у встановлений даним договором строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується без затримки прийняти товар та оплатити його у строк, розмірі, порядку та на умовах даного договору.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 888 грн. 79 коп., що підтверджується видатковими накладними №РНк-009740 від 22.02.2006р. на суму 399 грн. 88 коп., №РНк-011940 від 07.03.2006р. на суму 722 грн. 08 коп., №РНк-013172 від 15.03.2006р. на суму 227 грн. 21 коп., №РНк - 014069 від 22 березня 2006р. на суму 155 грн. 40 коп.., №РНк - 015217 від 29 березня 2006р. на суму 384 грн. 22 коп., що наявні в матеріалах справи. Відповідно до ч. 1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за цього певну грошову суму.
Із аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що основною і визначальною ознакою договору купівлі-продажу є перехід майна у власність покупця, а отже доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що заборгованість виникла не з вини підприємства відповідача, а з вини третіх осіб, які захопили площі магазину, що орендувало підприємство не можуть бути прийняти колегією суддів.
Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач оплату товару не здійснив і станом на день пред'явлення позову та розгляду справи заборгованість становить 1888 грн. 79 коп.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1888 грн. 79 коп. підлягають задоволенню.
Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач зобов'язаний сплатити неустойку(пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Вказані положення договору законодавчо визначені ч.3 ст. 549 відповідно до якої пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Оскільки відповідач припустився прострочки платежу з нього підлягає стягненню пеня, відповідно до розрахунку позивача , в сумі 6 грн. 15 коп.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Пунктом 3.4 договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати позивач має право вимагати від відповідача оплату товару та 2% від неоплаченої суми за користування грошовими коштами позивача з дня переходу права власності на неоплачений товар на підставі ч.3 ст. 692 ЦК України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що вимоги позивача в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами в сумі 37 грн.77коп. підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права , відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2007р. у справі № 22/255 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «777 Григор» - без задоволення.
2.Матеріали справи № 22/255 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Капацин Н.В.
Судді Пашкіна С.А.
Калатай Н.Ф.
17.10.07 (відправлено)