01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.11.2007 № 2/413
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коваленка В.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача - Верхолаз М.М. (дов. від 29.12.2006 р. № 19);
відповідача - Іванченко І.А. (дов. від 01.10.2007 р. № 223);
Троценко М.С. (дов. від 01.10.2007 р. № 222);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітінвест"
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.08.2007
у справі № 2/413
за позовом Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітінвест"
про стягнення 202042,22 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.08.2007 року у справі № 2/413 за позовом Державного підприємства “Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» (далі - позивач, ДП “НКХФ ім.. О.Довженка») до Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітінвест» (далі - відповідач, ТОВ “Елітінвест») про стягнення 202 042 ,22 грн. позов задоволено частково. Так, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітінвест» на користь Державного підприємства “Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» 142 578,50 грн. пені, 44 270,79 грн. індексу інфляції, 15 216,36 грн. - три проценти річних, 2 020,42 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Елітінвест» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та припинити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Так, по-перше, суд неправомірно застосував до спірних правовідносин п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України внаслідок чого неправомірно стягнув з відповідача пеню в розмірі 142 578,50 грн. По-друге, суд неправомірно стягнув з відповідача штрафні санкції за період з 23.11.2005 по 25.05.2006 року, хоча строк позовної давності слід обчислювати щодо кожного дня прострочення виконання зобов'язання за попередні шість місяців з дня подання позову, а рішенням у справі № 47/75 з відповідача було стягнуто штрафні санкції за період з 10.08.2005 року по 22.11.2005 року, тобто з моменту прострочення виконання зобов'язання і до дня подання позову. По-третє, суд неправомірно стягнув з відповідача пеню в розмірі 142 578,50 грн. за період з 23.11.2005 року по 25.05.2006 року, керуючись тим, що рішення господарського суду у справі № 47/75 було прийнято 25.05.2006 року, не звернувши увагу на те, що дане рішення набрало законної сили лише 19.10.2006 року, а наказ на його виконання був виданий 22.11.2006 року. Крім того, після набрання рішенням законної сили, відповідач сплатив всі суми, зазначені в наказі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2007 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітінвест» було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 00 хв. 15.10.2007 року.
Державне підприємство “Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» надало письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому спростовує наведені в ній доводи та просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітінвест» без задоволення, а спірне рішення від 14.08.2007 року - без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2007 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, та у зв'язку з частковим задоволенням його письмового клопотання, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 15 год. 40 хв. 12.11.2007 року.
12.11.2007 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники позивача та відповідача. В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених в ній підстав та просив скасувати оскаржуване рішення і відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив та просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітінвест» без задоволення, а спірне рішення від 14.08.2007 року - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень (відзиву) на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2002 року ДП “НКХФ ім.. О.Довженка» (Замовник) уклало генеральний договір № 1 “Про участь в будівництві та інвестуванні багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним автопаркінгом по вул.. Молдавська» з ТОВ “Елітінвест» (Інвестор-Генеральний підрядчик) та Акціонерним комерційним банком “Росток Банк» (Банк), згідно умов якого Замовник, Інвестор-Генеральний підрядчик та Банк зобов'язались об'єднати свої зусилля з метою будівництва 108-ми квартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним автопаркінгом по вул.. Молдавській шляхом залучення коштів від фізичних та юридичних осіб та кредитів банків.
29.09.2003 року ДП “НКХФ ім.. О.Довженка», ТОВ “Елітінвест» та Акціонерний комерційний банк “Росток Банк» уклали додаткову угоду до генерального договору № 1 “Про участь в будівництві та інвестуванні багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним автопаркінгом по вул.. Молдавській» від 15.08.2002 року, згідно умов якої, відповідач, зокрема, зобов'язався не пізніше 01.12.2003 року передати позивачу жилі приміщення, загальною площею 1 609,49 кв. м (12,5% від загальної площі житла).
02.08.2005 року ТОВ “Елітінвест» та ДП “НКХФ ім.. О.Довженка» уклали додаткову угоду до генерального договору № 1 від 15.08.2002 року “Про участь в будівництві та інвестуванні багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним автопаркінгом по вул.. Молдавська», згідно умов якої відповідач визнав за собою основний борг за договором у розмірі 1 606 154,16 грн. та сторони встановили графік погашення цієї заборгованості.
Оскільки позивач взяті на себе зобов'язання згідно договору та додатків до нього виконав у повному обсязі, а відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, то керуючись п.4 додаткової угоди від 02.08.2005 р., яким визначено, що за порушення виконання умов цієї додаткової угоди сторони несуть відповідальність визначену чинним законодавством, позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.05.2006 р. по справі № 47/75 позовні вимоги ДП “НКХФ ім.. О.Довженка» були задоволені частково та стягнуто з відповідача суму основного боргу в розмірі 1 006 154,16 грн., пеня в розмірі 48 590,78 грн., штраф в розмірі 77 430,79 грн., 3% річних - 3 993,76 грн., інфляційні втрати - 9 455,39 грн., а також 5 472,30 грн. витрат по сплаті державного мита та 25,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2006 р. рішення господарського суду м. Києва від 25.05.2006 р. у справі № 47/75 змінено: стягнуто з ТОВ “Елітінвест» на користь ДП “НКХФ ім.. О.Довженка» основного боргу в розмірі 1 006 154,16 гри., пені - 48 590,78 грн., 3% річних - 3 993,76 гри., інфляційних втрат - 9 455,39 грн., а також 10 681,94 грн. витрат по сплаті державного мита та 117,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.
Після набрання рішенням законної сили, відповідач добровільно перерахував позивачу всі суми, зазначені в наказі господарського суду м. Києва від 22.11.2007 р., виданого на виконання рішення від 25.05.2006 року у справі № 47/75., що підтверджується платіжними дорученнями від 20.12.2006 р. № 425., від 18.01.2007 р. № 1, від 20.02.2007 р № 4 та від 20.02.2007 р. № 5, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Оскільки при подачі позову у справі № 47/75 позовні вимоги ДП “НКХФ ім.. О.Довженка» в частині розрахунку пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних були заявлені станом на 22.11.2005 року, а рішення по справі № 47/75 прийнято лише 25.05.2006 року, то розмір пені, інфляційних втрат та 3 % річних збільшився, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача додатково пеню, інфляційні втрати та 3% річних, які виникли за період з 22.11.2005 р. по 25.05.2006 р., тобто до моменту винесення рішення по справі № 47/75.
Частиною 2 ст. 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 47/75 було встановлено, що ТОВ “Елітінвест» прострочило перед позивачем виконання зобов'язання по Генеральному договору № 1 від 15.08.2002 року та додатковій угоді № 1 від 29.09.2003 р. до даного генерального договору.
Як визначено ч. 1 ст.. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України, встановлено порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З аналізу наведеної норми слідує, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання обмежено у часі, і як наслідок, нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду від 25.05.2006 року у справі № 47/75 з відповідача було стягнуто на користь позивача пеню в розмірі 48 590,78 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 142 578,50 грн.
Разом з тим, ч. 2 ст.. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з розрахунку позивача сума індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання становить 44 270, 79 грн., а сума 3% річних - 15 216,36 грн. (1 006 154,16 грн. (сума основного боргу):100%:365днів*3%*184дні), отже в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції ДП “НКХФ ім.. О.Довженка» довело свої позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних, а тому вони підлягають задоволенню в цій частині.
Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи, однак невірно застосував норми матеріального права, що призвело до зміни рішення по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітінвест» задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 14.08.2007 року по справі № 2/413 за позовом Державного підприємства “Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітінвест» про стягнення 202 042,22 грн. змінити.
3. Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
4. “Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітінвест» (03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 11, р/р 2600030106601 в ТВБВ “Ростокінвест», р/р 260090267801 в АБ “Брокбізнесбанк», МФО 322692, код 30722183) на користь Державного підприємства “Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» (03057, м. Київ, пр. Перемоги, 44, р/р 26005030176121 в Радянському відділенні КМФ АКБ “Укрсоцбанк», МФО 322012, ЄДРПОУ 02404380) 44 270,79 грн. індексу інфляції, 15 216,36 грн. - три проценти річних, 887,31 грн. державного мита та 34,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»
5. В іншій частині апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Елітінвест» залишити без задоволення, а рішення - без змін.
6. Зобов'язати господарський суд м. Києва видати відповідний наказ.
7. Справу № 2/413 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді
15.11.07 (відправлено)