29.11.07р.
Справа № 1/322-07
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі структурної одиниці Апостолівського району електричних мереж, м.Апостолове,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіас 2000", м.Дніпропетровськ,
про врегулювання розбіжностей по додатковим угодам № 37, № 38 від 26.03.07 р. до договору про постачання електричної енергії № 647 від 01.02.2002 р.
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Монастирьов В.В. - дов. б/н від 17.01.07 р.
Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі структурної одиниці Апостолівського району електричних мереж (надалі -позивач) звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить врегулювати неврегульовані розбіжності по додатковим угодам № 37, № 38 від 26.03.07 р. до договору про постачання електричної енергії № 647 від 01.02.2002р., укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіас 2000" (надалі - відповідач).
Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що відсутні підстави для зміни договору у судовому порядку, передбачені ст. 652 Цивільного кодексу України.
Позивач явку представника в судове засідання, призначене на 29.11.2007р. не забезпечив. На адресу суду надійшло клопотання від позивача про розгляд справи без участі його представника.
За згодою представника відповідача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення, згідно зі ст.85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
01.02.2002р. між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії № 647 від (далі Договір), відповідно до якого позивач зобов'язується постачати відповідачеві електроенергію, а останній зобов'язується вносити плату за споживання активної електричної енергії у вигляді передоплати виключно коштами, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з обумовленою ціною (тарифом).
Для приведення договірних відносин між сторонами у відповідність до вимог діючого законодавства Позивач запропонував Відповідачу внести зміни до чинного Договору, шляхом укладення до нього Додаткових угод № 37 та №38 від 26.03.2007р. (далі Додаткові угоди).
У проекті додаткової угоди № 37 позивач пропонував змінити п. 2.9., 4.2., Договору та п. 2.10. доповнити, на підставі постанови національної комісії регулювання електроенергетики України від 01.09.2005. № 763 "Про внесення змін до типового договору купівлі-продажу електричної енергії між ліцензіатом з оптового постачання електричної енергії ДП "Енергоринок" та ліцензіатом з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕ від 01.06.2001. № 597.
У проекті додаткової угоди № 38 позивач пропонував внести зміни в Договорі на підставі змін в ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та змін внесених постановою КМУ від 16.06.2005. № 473 в Порядок постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою від 24 березня 1999 р. N 441., котрим регулюється постачання електричної енергії Автономній Республіці Крим, областям, містам Києву та Севастополю (далі - регіони) та споживачам.
Але протоколи розбіжностей до Додаткових угод Відповідачем на адресу Позивача в строки, передбачені ст. 188 Господарського кодексу України, направлені не були.
Таким чином, станом на 29.11.2007р. розбіжності щодо Додаткової угоди до Договору залишилися між сторонами неврегульованими.
Оцінюючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Приписами ч.4 ст.188 Господарського кодексу України надано право заінтересованій стороні передати спір на вирішення суду у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу.
Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
У зв'язку з тим, що законодавством не передбачено обов'язкового внесення змін у договори у разі зміни підзаконних актів, та, відповідно до Правил користування електричною енергією (у діючій редакції) - договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України, суд вважає, що відсутні підстави для укладення сторонами додаткових угод.
Окрім того, пунктом 1.6 Правил передбачено, що договір укладається на основі типового договору, а п. 1.13, - що укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.
Пунктом 5.5. Правил передбачено серед істотних умов договору порядок та строки проведення розрахунків, але не вказується якими саме вони повинні бути.
Згідно п.6.1 Правил, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються відповідно до умов договору, а у п.6.6 вказується, що як правило, це здійснюється у формі попередньої оплати. Тобто інші форми оплати є можливими. А у 5 абзаці цього ж пункту вказується, що початок та тривалість розрахункового та/або планового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем.
Що стосується типового договору про постачання електричної енергії (додаток 3 до Правил), то його п.п.2.2.3 сформульований так: "2.3.3. Оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії". А у розділі 7 (Облік електричної енергії та порядок розрахунків) також існує тільки відсилання до додатку "Порядок розрахунків", який має бути узгоджений сторонами.
Отже, підзаконні акти не встановлюють в імперативній формі порядку розрахунків за електричну енергію.
Порядок розрахунків був встановлений сторонами у договорі № 647, до того ж за пропозицією позивача.
Таким чином, позивачем не наведено жодних обставин, які істотно змінилися з часу укладення договору, та є підставою для внесення змін в договір.
З огляду на викладене, з врахуванням всіх встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 179,188 Господарського кодексу України, ст. 652 Цивільного кодексу України господарський суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання.
Суддя
І.А. Рудь
Рішення підписано 21.01.2008р.