01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.09.2007 № 13/20
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коваленка В.М.
суддів: Вербицької О.В.
Гарник Л.Л.
при секретарі: Семеняк Т.В.
За участю представників:
від позивача -Миговський М.Л. (довіреність б/н від 02.07.2007р.);
від відповідача - Євтушенко М.С. (довіреність б/н від 21.07.2007р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Баядєра"
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.04.2007
у справі № 13/20 (Євдокимов О.В.)
за позовом Приватне підприємство "Баядєра"
до Закрите акціонерне товариство "Оболонь"
про стягнення 7275,51 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.04.2007р. у справі № 13/20 у задоволенні позову Приватного підприємства «Баядера» до Закритого акціонерного товариства «Оболонь» про стягнення 7 275,51 грн. відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство «Баядера» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Скарга мотивована невідповідністю викладених в рішенні висновків обставинам справи, неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права. Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд при постановленні оскарженого рішення не врахував ту обставину, що на підставі статей 641, 642, 692 Цивільного кодексу України згідно накладної від 10.10.2005р. № 12729 про передачу Приватним підприємством «Баядера» тари на суму 40 051,00 грн. у Закритого акціонерного товариства «Оболонь» виникла заборгованість у розмірі вартості придбаної за договором купівлі-продажу тари. Викладену обставину скаржник розглядає як підставу вважати, що Приватне підприємство «Баядера» повернуло Закритому акціонерному товариству «Оболонь» отриману раніше заставну тару вартістю 34 279,00 грн., а також додатково здійснило поставку тари вартістю 5 771,11 грн. Крім того, Приватне підприємство «Баядера» помилково перерахувало Закритому акціонерному товариству «Оболонь» 1 504,40 грн. згідно квитанції від 12.10.2005р. № 34а.
Закрите акціонерне товариство «Оболонь» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Приватного підприємства «Баядера» висловився за задоволення апеляційної скарги, представник Закритого акціонерного товариства «Оболонь» - за її відхилення.
Заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приватним підприємством «Баядера» (далі по тексту - позивач) пред'явлено позов до Закритого акціонерного товариства «Оболонь» (далі по тексту - відповідач) про стягнення на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 7 275,51 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході виконання зобов'язань за укладеним сторонами договором купівлі-продажу продукції від 01.03.2005р. № 28/16 й додаткових угод до нього згідно накладної на повернення заставної тари від 10.10.2005р. № 12729 відповідач отримав від позивача тару вартістю 40 051,00 грн. Акт звірки взаємних розрахунків сторін свідчить про наявність у позивача заборгованості за зворотну тару в сумі 66 589,80 грн.; з цього ж акту вбачається здійснення позивачем надлишкової оплати товару в сумі 32 309,91 грн. Враховуючи положення пункту 12 договору купівлі-продажу продукції від 01.03.2005р. № 28/16, згідно якого продавець наділений правом зняти з індивідуального цифрового коду покупця кошти в розмірі заставної вартості неповернутої в строк тари, заборгованість позивача складала 34 279,89 грн. Отже, вартість надмірно переданої відповідачу заставної тари - 5 771,11 грн. До того ж, позивач зазначає, що оплата товару в сумі 1 504,40 грн. згідно квитанції від 12.10.2005р. № 34а здійснена ним помилково.
Залишаючи без задоволення позов Приватного підприємства «Баядера», місцевий господарський суд, посилаючись на норми статей 662, 692 Цивільного кодексу України, встановив що сторони перебувають у договірних відносинах. Зокрема, 01.03.2005р. сторони у справі уклали договір купівлі-продажу продукції № 28/16 (далі по тексту - договір купівлі-продажу) (том 1 а.с. 6-9). Предметом регулювання договору в редакції додатково укладених до нього угод (том 1 а.с. 10-13) стали відносини з приводу продажу відповідачем позивачу напоїв (безалкогольних, слабоалкогольних) та мінеральної води.
Під час дії договору купівлі-продажу позивач згідно накладної на повернення заставної тари від 10.10.2005р. № 12729 передав відповідачу тару загальною вартістю 40 051,00 грн. (том 1 а.с. 19).
Наявна в матеріаліх справи квитанція від 12.10.2005р. № 34а свідчить про перерахування позивачем відповідачу грошових коштів в сумі 1 504,40 грн. з призначенням платежу: «ТОВАР» (том 1 а.с. 28).
В контексті викладеного, враховуючи умови укладеного сторонами договору купівлі-продажу, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що надана позивачем накладна від 10.10.2005р. № 12729 не може розглядатися як належний доказ передачі зворотної тари відповідачу при відсутності товарно-транспортної накладної на перевезення. Крім того, суд першої інстанції визнав необґрунтованим твердження позивача про помилкове перерахування коштів згідно квитанції від 12.10.2005р. № 34а з огляду на ту обставину, що квитанція не містить відомостей про документ, на підставі якого перераховані кошти.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно положень Господарського кодексу України підставами виникнення господарських зобов'язань, зокрема, є господарський договір (частина 1 статті 174); за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265); до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265).
Згідно положень Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692); якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього кодексу (частина 1 статі 693).
Зазначена норма конкретизується положеннями пункту 2 розділу ІІІ договору купівлі-продажу, згідно якого сторони погодили, що відвантаження продукції проводиться на підставі попередньої оплати після зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Виходячи з умов договору купівлі-продажу, враховуючи ту обставину, що сторони не погоджували надання покупцю товарного кредиту, колегія суддів вважає, що перерахування позивачем коштів відповідачу за товар згідно квитанції від 12.10.2005р. № 34а цілком узгоджується з умовами укладеного сторонами договору купівлі-продажу навіть при наявності у продавця невиконаних зобов'язань з поставки товару.
Та обставина, що накладну на повернення заставної тари від 10.10.2005р. № 12729 обидві сторони вважають доказом існування між ними окремого зобов'язання, вчиненого поза умов договору купівлі-продажу продукції від 01.03.2005р. № 28/16, обумовлює наявність у позивача права вимоги виконання відповідачем передбаченого частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України обов'язку оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
То ж, враховуючи фактичні обставини справи місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до спірних відносин сторін положень статті 1212 Цивільного кодексу України, частиною 1 якої встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Зобов'язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів позадоговірних зобов'язань, які регулюються положеннями глави 83 ЦК України. Обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте чи збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.
Викладене повною мірою стосується відносин сторін, які склалися навколо обставин поставки відповідачу тари згідно накладної від 10.10.2005р. № 12729 та коштів згідно квитанції від 12.10.2005р. № 34а в якості попередньої оплати згідно умов договору купівлі-продажу продукції від 01.03.2005р. № 28/16.
Зазначене обумовлює помилковість правової позиції позивача та свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується зі скаржником щодо необґрунтованості висновку місцевого господарського суду про проведення сторонами взаємозаліку і з цього приводу зазначає наступне.
В силу положень частини 3 статті 203 Господарського кодексу України зарахування зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування, здійснюється за заявою однієї з сторін.
Наявні матеріали справи не містять доказів звернення сторін з заявою про зарахування зустрічних вимог. Наявний в матеріалах справи акт звірення взаємних розрахунків сторін таким доказом не є, оскільки на підставі статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в якості підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій розглядаються первинні документи.
Між тим, означена помилка не впливає на якість дослідження доказів та висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Решта доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, правильності позиції суду першої інстанції не спростовують і тому їх належить залишити поза увагою.
На таких підставах судова колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду постановлено при повному з'ясуванні всіх обставин справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення Господарського суду м Києва від 24.04.2007р. у справі № 13/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Баядера» - без задоволення.
Справу № 13/20 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Постанову підписано 21.09.2007р.
Головуючий суддя Коваленко В.М.
Судді Вербицька О.В.
Гарник Л.Л.
21.09.07 (відправлено)