01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
25.07.2007 № 05-5-42/8280
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Малетича М.М.
Пашкіної С.А.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача - не зявився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 19.06.2007
у справі № 05-5-42/8280 (Паламар П.І.)
за позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Державне акціонерне товариство "Черноморнафтогаз"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про визнання договору недійсним
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 05-5-42/8280 від 19.06.2007 позовну заяву Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» повернуто без розгляду на підставі п.п.4, 10 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд її скасувати як таку, що винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права та без дослідження всіх обставин справи.
В апеляційній скарзі позивач вказує про те, що його позовна заява не містить майнових вимог, тому ним правомірно сплачено державне мито за подання позовної заяви немайнового характеру. Наявність відмітки про зарахування коштів до державного бюджету є обов'язковою лише щодо платіжного доручення про сплату державного мита, тому надане позивачем платіжне доручення є достатнім доказом сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. 24.07.07 від відповідача надійшло повідомлення телеграфом про розгляд справи без участі його представника.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.
У справі заявлено позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу від 31.06.06 №2014-ПГ2006-06/06-476.
Згідно пунктів 4, 10 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України підставою для повернення позовної заяви без розгляду є неподання доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
ТОВ “ІНГРАН», подаючи позовну заяву, приклало до неї платіжне доручення №2722 від 08.06.07 у підтвердження факту сплати державного мита за подання позовної заяви в сумі 85 грн., а також платіжне доручення №2723 від 08.06.07 про сплату 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд виходив з того, що державне мито сплачене позивачем не у встановленому розмірі, оскільки з позовної вимоги про визнання угоди недійсною його розмір визначається виходячи із вартості відшукуваного майна або оспорюваної суми, а не за правилами визначення розміру державного мита для вимог немайнового характеру. Платіжне доручення про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу також не є належним доказом відповідної оплати, так як не містить на зворотному боці відмітки банку про зарахування коштів до державного бюджету.
З такими висновками колегія суддів погодитись не може у зв'язку з наступним.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги “Газ України» НАК “Нафтогаз України» не є майновими, оскільки не містять вимог про відшкодування вартості майна чи повернення грошових коштів, сплачених за спірним договором.
Отже, в даному випадку відповідачем правомірно сплачено державне мито за подання позовної заяви немайнового характеру в розмірі, встановленому п.п б п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".
Пунктом 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 №15) передбачена обов'язкова наявність відмітки посадових осіб банку про зарахування коштів до Державного бюджету України на платіжному дорученні про сплату державного мита.
Аналогічної вимоги стосовно платіжного доручення про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу чинне законодавство не містить.
Відповідно до ст.65 Господарського процесуального кодексу України суддя вчиняє в необхідних випадках дії по підготовці справи до розгляду, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Тому суд першої інстанції, у випадку сумніву сплати та зарахування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, повинен був витребувати від позивача відповідні додаткові докази.
Таким чином, колегія суддів вважає додані позивачем платіжні доручення належними доказами сплати державного мита у встановленому розмірі та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
За таких обставин ухвала Господарського суду міста Києва по даній справі підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.101-106 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів , -
1.Задовольнити апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України».
2.Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва № 05-5-42/8280 від 19.06.2007.
3. Матеріали позовної заяви повернути до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Малетич М.М.
Пашкіна С.А.
26.07.07 (відправлено)