28 вересня 2006 р.
№ 43/103
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
Дерепи В.І.
Грека Б.М.
суддів :
Стратієнко Л.В.
за участю повноважних представників :
позивача
відповідача
Шевченко Н.В.
розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства “Східна Україна»
на р і ш е н н я (у х в а л у )
від 25 травня 2006 року господарського суду Донецької області
та п о с т а н о в у
від 29 червня 2006 року Донецького апеляційного господарського суду
у справі за позовом
Приватного підприємства “Східна Україна»
до
Державного відкритого акціонерного товариства ЦЗФ “Дзержинська»
про
стягнення 149833,55 грн,
У березні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення 149833,55 грн., посилаючись на те, що останній не виконує своїх зобов'язань за договором № 58 від 4.05.98 р. та угоди від 14.11.2002 р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25 травня 2006 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення скасувати, як прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити за необґрунтованістю вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верхов ного Суду України, викладених у пп.1.6 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, ви рішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних право відносин, а за їх відсутності -на підставі за кону, що регулює подібні відносини, або вихо дячи із загальних засад законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, виснов ки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказа ми, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які ма ють значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхи ляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в задоволенні позову на цих підставах, крім випадків, коли позов не доведений.
Судові рішення попередніх інстанцій, прийняті в даній справі, за своїм змістом не відповідають цим вимогам.
Так, судами не було належним чином з'ясовано фактичні дії сторін, пов'язані з виконанням умов договору підряду № 58 від 4.05.1998 р. , а звідси не були встановлені обставини, які стали підставою для укладення угоди про припинення зобов'язань від 14.11.2002 року.
Суди з достовірністю не з'ясували та не перевірили взаємопов'язаність зобов'язань за зазначеною угодою та виконання зобов'язань за договором № 58.
Не з'ясовано судами також питання списання відповідачем кредиторської заборгованості позивача за надані послуги та отримані матеріали і взаємозв'язок зазначеного списання з виконанням зобов'язань за договором № 58 та угодою про припинення зобов'язань від 14.12.2002 року.
Висновки апеляційної інстанції в тому, що позивач не надав доказів на укладення інших договорів або невиконання інших послуг та робіт, не надані докази в підтвердження існування заборгованості в сумі 104807 грн. 04 коп. за відповідачем та за якими актами, суд вважає необґрунтованими, оскільки судами обох інстанцій належно не виконані вимоги статей 38 та 65 Господарського процесуального кодексу України.
Окрім того, в порушення вимог ч.2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України суди розглянули справу за наявності в матеріалах справи ксерокопій документів, засвідчених позивачем, тобто заінтересованою стороною і з матеріалів справи не вбачається , що суди витребовували, чи оглядали оригінали договору № 58, угоди про припинення зобов'язань та листа про списання заборгованості в судовому засіданні, хоч частина текстів, зазначених документів є нечитабельною.
За вказаних обставин, суд вважає, що рішення господарського суду та постанова апеляційної інстанції як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене, більш повно та всебічно з'ясувати обставини справи, суть позовних вимог і заперечень, їх обґрунтованість, зібраним доказам дати правову оцінку і відповідно до вимог закону вирішити спір.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Рішення господарського суду Донецької області від 25 травня 2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року скасувати, частково задовольнивши касаційну скаргу.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.
Головуючий, суддя Дерепа В.І.
С у д д і Стратієнко Л.В.
Грек Б.М.
тє