01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.09.2007 № 22/455-26/287
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Вербицької О.В.
Коваленка В.М.
при секретарі: Семеняк Т.В.
За участю представників:
в судовому засіданні 23.07.2007р.:
від позивача -Федоренко Ю.М. (довіреність від 22.01.2007р. № 192);
від відповідача:не з'явився
в судовому засіданні 03.09.2007р.:
від позивача:Ткачук Н.Ф. (довіреність від 16.08.2007р. № 2286/1);
від відповідача - Тельна О.В. (довіреність б/н від 10.08.2007р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.04.2007
у справі № 22/455-26/287 (Пінчук В.І.)
за позовом Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна ТАКА-Сервіс"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 35000 доларів США
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2007р. у справі № 22/455-26/287 позовні вимоги Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна ТАКА-Сервіс» про стягнення 35 000,00 доларів США залишені без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін, порушенням норм процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд постановив рішення всупереч положень частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки залишив поза своєю увагою рішення Печерського районного суду міста Києва від 28.02.2006р. у справі № 2-428, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Україна ТАКА-Сервіс» відмовлено у задоволенні позовних вимог до Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» про визнання розірваним договору поруки. Крім того, мотивуючи апеляційну скаргу тією обставиною, що листом від 03.06.2005р. № 1339 відповідач був повідомлений про відсутність згоди позивача на розірвання договору поруки, скаржник зауважив на тій обставині, що розірвання договору поруки не відбулося, оскільки при таких обставинах відповідач повинен був передати спір про розірвання договору до суду на підставі статей 11, 188 Господарського кодексу України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна ТАКА-Сервіс» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представники Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» висловилися за задоволення апеляційної скарги, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна ТАКА-Сервіс» просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Акціонерним комерційним банком «Східно-Європейський банк» (далі по тексту - позивач) пред'явлено позов про стягнення 35 000,00 доларів США з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна ТАКА-Сервіс» (далі по тексту - відповідач).
Позовні вимоги мотивовані тим, що в забезпечення виконання позичальником - фізичною особою Шейхолмолокі Хамідом зобов'язань за договором про надання кредиту Акціонерним комерційним банком «Східно-Європейський банк», Шейхолмолокі Хамідом та Товариством з обмеженою відповідальністю«Україна ТАКА-Сервіс» укладено договір поруки, згідно умов якого останнє зобов'язалося відповідати перед банком у сумі, що дорівнює 35 000,00 доларів США. Позичальник не виконав зобов'язань за угодою про надання кредиту, а тому поручитель як солідарний боржник має сплатити відповідну заборгованість.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.09.2005р. у справі № 22/455 позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2005р. назване рішення змінене, з відповідача стягнуто 24 536,33 доларів США.
За наслідками перегляду вказаних судових рішень в касаційному порядку Вищий господарський суд України прийняв постанову від 29.03.2006р., якою їх скасував, а справу передав на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Постанова мотивована тим, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджувались ті обставини, що:
- згідно тверджень скаржника додаткові угоди № 17, 18, 19, якими внесені зміни до укладеного позивачем з Шейхолмолокі Хамідом договору про надання кредиту від 17.01.2003р. № 08/2003, укладалися без згоди поручителя;
- позивач без погодження відповідача вивіз зі складу, на якому зберігалося заставлене майно, частину майна, а також надав дозвіл ТОВ «Дека», у якого на зберіганні знаходилося заставлене майно, на відпуск цього майна зі складу;
- поручитель листом від 01.04.2005р. № 55 звернув увагу кредитора на порушення ним умов договору поруки, а листом від 27.05.2005р. за № 97 повідомив про те, що на підставі пункту 4.4. договору у зв'язку з порушенням позивачем умов договору від 03.06.2004р. вважає договір розірваним в односторонньому порядку.
Під час нового розгляду справи відповідною заявою (т. 3 а. с. 119-120) позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути 35 000,00 доларів США, в тому числі 20 381,14 доларів США заборгованості по кредиту, 6 964,73 доларів США боргу по відсоткам, 7 654,14 доларів США штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2007р. у справі № 22/455-26/287 відмовлено у задоволенні позову Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна ТАКА-Сервіс» про стягнення 35 000,00 доларів США.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» в їх остаточній редакції, місцевий господарський суд встановив, що 17.01.2003р. був укладений договір № 08/2003 (далі по тексту - кредитний договір) (т. 1 а.с. 8-9), предметом регулювання якого з урахуванням змін, внесених наступними дев'ятнадцятьма додатковими угодами, стали відносини з приводу надання Акціонерним комерційним банком «Східно-Європейський банк» кредиту фізичній особі Шейхолмолокі Хаміду, за яким банк встановив клієнту кредитний ліміт по платіжній картці у вигляді відкличної кредитної лінії на поповнення пластикової картки в сумі, яка не перевищує 71 001 доларів США у строк з 17.01.2003р. до 17.03.2005р. із сплатою 20 % річних.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором:
- прийнято заставу товарів на складі згідно договору застави від 17.01.2003р. № 05/2003 (пункт 2.1 договору);
- сторонами і боржником укладений договір поруки від 03.06.2004р. (далі по тексту- договір поруки), відповідно до умов якого відповідач як поручитель зобов'язався відповідати перед позивачем за невиконання боржником взятих на себе за кредитним договором зобов'язань з повернення кредиту в сумі 35 000,00 доларів США та оплати неустойки і відсотків за користування кредитом (т. 1 а.с. 39).
Станом на дату розгляду справи судом першої інстанції боржник не повернув позивачу отриманий кредит у сумі 20 381,14 доларів США, не оплатив відсотки за користуванням ним у сумі 6 964,73 доларів США та пеню в сумі 7 654,14 доларів США. Викладена обставина підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з банківського реєстру про рух коштів (т. 1 а.с. 38, т. 2 а.с. 23-27), розрахунком позовних вимог (т. 3 а.с. 124, 125) та не заперечується сторонами, спір з цього приводу між ними відсутній.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується позивачем в апеляційній скарзі (т. 4 а.с. 9) після укладення з відповідачем договору поруки від 03.06.2004р. зі складу, на якому зберігалося заставлене майно (текстильні вироби (шарфи) в кількості 20 000 штук, автомобіль БМВ 316, автомобіль БМВ 520, родзинки «Солтана» - 200 кг, «Голден» - 390 кг), без погодження з поручителем було вивезено частину цього майна.
Згідно листів Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» від 11.10.2004р. № 2677, від 04.08.2004р. № 2049, від 09.06.2004р. № 1472 (т. 1 а.с. 50-52) останній надав дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю «Дека», у якого на складі знаходилось заставлене майно, на відпуск зі складу частини цього майна.
Крім того, після укладення договору поруки позивачем і фізичною особою Шейхолмолокі Хамід без погодження з відповідачем були укладені додаткові угоди до кредитного договору, а саме № 17 від 18.01.2005р. (т. 1 а.с. 25), № 18 від 28.01.2005р. (т. 1 а.с. 26), № 19 від 17.02.2005р. (т. 1 а.с. 27).
Листом від 27.05.2005р. № 97 (т. 1 а.с. 111) Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна ТАКА-Сервіс» повідомило Акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк» про одностороннє розірвання договору поруки від 03.06.2004р. у зв'язку із неодноразовими порушеннями умов цього договору Адресантом.
В контексті викладеного, а також враховуючи ту обставину, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30.01.2007р. у справі № 2-124/97 з фізичної особи Шейхолмолокі Хаміда на користь Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» стягнуто 185 536,63 грн. на підставі кредитного договору від 17.01.2003р. № 08/2003, місцевий господарський суд дійшов висновку про припинення зобов'язання поруки відповідача на підставі частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 названого кодексу до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно положень Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина 1 статті 553); у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1 статті 554); у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо; кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників (частини 1, 2 статті 543); порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (частина 1 статті 559).
Враховуючи наведені норми чинного законодавства й фактичні обставини справи, наявні підстави вважати, що відповідач втратив право вимоги від відповідача виконання зобов'язань за договором поруки від 03.06.2004р. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до умов договору поруки сторони дійшли згоди про те, що поручитель не відповідає перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, якщо до останнього були внесені зміни без письмової згоди на те поручителя (пункт 4.3); поручитель має право розірвати цей договір в односторонньому порядку у разі порушення кредитором пунктів 5.4 та 5.5.цього договору (пункт 4.4); кредитор не має права змінювати умови кредитного договору без письмової згоди поручителя (пункт 5.3); кредитор після отримання коштів за товар або майно, направляє їх на цільове погашення кредиту та повністю звільняє зі складу повну кількість товару та майна, за які надійшли кошти (пункт 5.4); боржник зобов'язаний здійснювати вивезення заставленого майна зі складу виключно лише за умови письмового погодження такого вивозу з кредитором та поручителем (пункт 5.5).
За наслідками аналізу наведених положень договору, колегія суддів дійшла висновку про те, що:
- відповідач звільнений від обов'язку відповідати перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, оскільки позивач порушив встановлений пунктом 5.3 обов'язок змінювати умови кредитного договору за умови письмової згоди поручителя;
- відповідач обґрунтовано розірвав договір доручення в односторонньому порядку на підставі пункту 4.4, враховуючи порушення позивачем визначеного пунктами 5.4, 5.5 договору порядку звільнення зі складу заставленого майна без згоди поручителя.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28.02.2006р. у справі № 2-428 Товариству з обмеженою відповідальністю «Україна ТАКА-Сервіс» було відмовлено у задоволенні позовних вимог до Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» про визнання розірваним договору поруки, належить залишити поза увагою, оскільки за основу зазначеного рішення взяті висновки, викладені в рішенні господарського суду міста Києва від 14.09.2005р. та постанові Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2005р. у справі № 22/455, які в подальшому були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2006р.
Твердження скаржника про те, що розірвання договору поруки не мало місця з огляду на ту обставину, що листом від 03.06.2005р. № 1339 кредитор повідомив відповідача про відсутність його згоди на розірвання договору поруки, спростовується нормою частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України та такої ж спрямованості положенням пункту 4.4 договору поруки.
Крім того, та обставина, що позивач як кредитор звернувся в судовому порядку до боржника з вимогою про стягнення боргу в повному обсязі, колегією суддів на підставі частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України розглядається як підстава вважати, що кредитор тим самим визначив особу, відповідальну за виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного чи оспореного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб'єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.
При таких обставинах, коли позовні вимоги заявлено без надання переконливих та достатніх доказів, слід визнати підставним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.
То ж, враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду доходить висновку про те, що рішення місцевого господарського суду постановлено при повному з'ясуванні обставин справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
Рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2007р. у справі № 22/455-26/287 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк» - без задоволення.
Справу № 13/785 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Постанова підписана 07.09.2007р.
Головуючий суддя Гарник Л.Л.
Судді Вербицька О.В.
Коваленко В.М.
07.09.07 (відправлено)