01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.07.2007 № 05-5-17/7182
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коваленка В.М.
суддів: Вербицької О.В.
Гарник Л.Л.
при секретарі: Семеняк Т.В.
За участю представників:
від позивача - Куделя Д.Ю. (дов. від 20.07.2007 р., б/н);
від відповідача - Боженко Д.Є. (дов. від 13.10.2006 р. № 436);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Текко плюс»
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 01.06.2007
у справі № 05-5-17/7182 (Кролевець О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Текко плюс»
до Голосіївської районної у м. Києві ради
про визнання недійсними договорів
Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.06.2007 р. по справі № 05-5-17/7182 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Текко плюс» (далі - позивач, ТОВ “Текко плюс») до Голосіївської районної у м. Києві ради (далі - відповідач, Рада) про визнання недійсними договорів повернуто позивачеві без розгляду.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Текко плюс», не погоджуючись з прийняттям судом такої ухвали у справі, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить розглянути справу по суті викладених вимог у позовній заяві.
В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при прийняті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме, суд дійшов невірного висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Текко плюс» помилково об'єднано вимоги та не надано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 09.07.2007 року Київський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Текко плюс» до провадження та призначив її розгляд на 23.07.2007 року.
Голосіївська районна у м. Києві рада надала письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому спростовує наведені в ній доводи та просить відмовити ТОВ “Текко плюс» в задоволені апеляційної скарги.
В судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники позивача та відповідача. Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмового відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно ст. 106 ГПК України, ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.06.2007 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Текко плюс» до Голосіївської районної у м. Києві ради про визнання недійсними договорів повернуто без розгляду на підставі пунктів 10 ст. 63 ГПК України.
Повертаючи позовні матеріали ТОВ “Текко плюс», господарський суд м. Києва обґрунтував свою ухвалу тим, що позивачем в одній позовній заяві об'єднано дві вимоги до одного відповідача, сумісний розгляд яких перешкоджатиме з'ясуванню прав та взаємовідносин сторін, і може утруднити вирішення спору; а також, не надано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення - оплата здійснена на користь іншого одержувача ніж того вимагає законодавство.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Згідно ч. 1 ст..58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Як вбачається з позовної заяви, ТОВ “Текко плюс» звернулось з позовом про визнання недійсними договорів, а саме, договору № 2/04/2006 тимчасового користування для розташування рекламного засобу від 03.04.2006 року та договору № 3/04/2006 тимчасового користування місцем для розташування рекламного засобу від 03.04.2006 року.
Зазначені договори не пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, можуть бути розглянуті в різних позовних провадженнях, а сумісний розгляд цих вимог утруднить вирішення спору.
Відповідно до п. 5 ст.. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви ТОВ “Текко плюс» з доданими до неї документами без розгляду відповідає обставинам справи та нормам діючого законодавства.
Крім того, місцевий господарський суд зазначає, що ТОВ “Текко плюс» не надано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Згідно 3-1 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Як визначено ст.. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Відповідно до Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 (далі - Порядок), розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ становить 118,00 грн.
Як зазначено в п. 36 ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік» джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2007 рік у частині доходів є надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах.
Згідно листа Державного казначейства України від 15.03.2007 року № 3.4-04/770-3264 “Про зарахування платежів до бюджету у 2007 році» та листа Управління Державного казначейства у Шевченківському районі від 17.04.2007 року № 04-08/745 змінено реквізити для сплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Відповідно до п. 10 ст.. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Текко плюс» сплатило витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь іншого одержувача, що також є підставою для повернення позовної заяви з доданими до неї документами ТОВ “Текко плюс» без розгляду, відповідно до п. 10 ст. 63 ГПК України.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, щодо повернення позовної заяви ТОВ “Текко плюс» без розгляду.
Таким чином, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування ухвали по справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101 - 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
1. Ухвалу господарського суду м. Києва від 01.06.2007 року по справі № 05-5-17/7182 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Текко плюс» до Голосіївської районної у м. Києві ради про визнання недійсними договорів залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Текко плюс» - без задоволення.
2. Справу № 05-5-17/7182 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Коваленко В.М.
Судді Вербицька О.В.
Гарник Л.Л.
27.07.07 (відправлено)