01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.08.2007 № 26/146
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Пашкіної С.А.
Калатай Н.Ф.
при секретарі: Дзюбі О.В.
За участю представників:
від позивача - Пономаренко О.В. (дов. № 23-4157 від 28.03.2007) ; від відповідача - Кампо С.В. (дов. № 3 юр від 09.01.2007);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Шліфверст"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.06.2007
у справі № 26/146 (Пінчук В.І.)
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Шліфверст"
до Спільне Українсько-Російське підприємство "Стан-Комплект"
про стягнення 98252,23 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2007 у справі №26/146 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “СП “СТАН - Комплект» на користь Відкритого акціонерного товариства “Шліфверст» 28000,00 грн. боргу, 2521,21 грн. збитків від інфляції, 534,00грн. 3% річних, 305,27 грн. державного мита та 37,30 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідачем не виконано повністю своїх зобов'язань за договором № 2006/04-054 від 07.04.2006 та додаткової угоди до нього № 1 від 28.04.2006 стосовно оплати товару позивача відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), що є підставою для стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство “Шліфверст» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2007 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми процессуального права, а саме ст.ст 4-3, 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Також позивач наполягає на тому, що місцевим господарським судом не було враховано, що позивачу не було відомо про існування та зміст додаткової угоди № 1 від 28.04.2006 до договору № 2006/04-054 від 07.04.2006, а також, що вищезазначена додаткова угода підписана неуповноваженою особою Дятлом М.М, а тому має бути визнана недійсною.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги призначено на 13.08.2007.
У зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін, в порядку приписів статті 77 ГПК України розгляд апеляційної скарги було відкладено на 20.08.2007.
Представники сторін в судове засідання 20.08.2007 з'явилися. Позивач підтримав доводи, які були викладені в апеляційній скарзі та просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а відповідач заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі, з тих самих підстав, що і відзиві на позовну заяву.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Спільним українське - російським підприємством “Стан -Комплект» (покупцем) та Відкритим акціонерним товариством “Шліфверст (продавцем) був укладений договір № 2006/04-054 від 07.04.2006 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити станок круглошліфувальний ЗД4230.
Сторони погодили, що ціна устаткування складає 287 604, 00 грн.(п. 2.1 Договору).
Згідно п.2.2 Договору покупець (відповідач) зобов'язався здійснити передоплату в розмірі 200 000, 00 грн., кінцева оплата буде здійснена протягом місяця з дати доставки станка шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця.
Позивачем було здійснено відвантаження відповідачу станка круглошліфувального ЗД4230 на суму 287 604, 00 грн., що підтверджено товарно - транспортною накладною 02 АБА від 11.04.2006 та довіреностю ЯКБ № 478422 від 11.04.2006.
Відповідно умов Договору відповідачем було здійснено передоплату у розмірі 200 000, 00 грн.
На день подачі позовної заяви до Господарського суду м. Києва Товариство з обмеженою відповідальністю “СП “СТАН - Комплект» за поставлений товар з Відкритим акціонерним товариством “Шліфверст» повністю не розрахувалося.
В свою чергу позивачем заявлені позовні вимоги у вигляді основного боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар у розмірі 87604, 00 грн., збитків від інфляції у розмірі 7888, 13 грн. та 3% річних у розмірі 1670, 47 грн.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГПК України, іншими законами або договором.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.2.1 додаткової угоди № 1 від 28.04.2006 до договору № 2006/04-054 від 07.04.2006 (далі - Додаткова угода), підписаної сторонами та скріпленої печатками, ціна устаткування, що поставляється по даному договору складає 228 000, 00 грн.
Судовою колегією критично оцінюються посилання позивача на те, що Додаткова угода є недійсною, оскільки підписана неуповноваженою особою з боку позивача, адже позивач не звертався з окремим позовом до суду про визнання додаткової угоди № 1 від 28.04.2006 до договору № 2006/04-054 від 07.04.2006 недійсною.
Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України, обставини позову які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними способами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зважаючи на вищезазначене судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те що позовні вимоги позивача мають бути задоволені частково в сумі 28 000, 00 грн., а тому штрафні санкції нараховані, виходячи з задоволеного позову суми.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2007 по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Шліфверст» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2007 у справі № 26/146 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Шліфверст» до Товариства з обмеженою відповідальністю “СП “СТАН - Комплект» без змін.
2. Матеріали справи № 26/146 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Пашкіна С.А.
Калатай Н.Ф.
22.08.07 (відправлено)