01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.07.2007 № 13/454
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів: Смірнової Л.Г.
Пашкіної С.А.
при секретарі: Кулачок О.А.
За участю представників:
Позивача - Василенко Б.М. (довір. б/н від 09.01.07);Від відповідача - Гуменюк А.В. (довір. б/н від 01.09.06);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж-Т"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.05.2007
у справі № 13/454
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛ-транс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж-Т"
про стягнення 5970,00 грн
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2007 у справі № 13/454 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛ-Транс» задоволено повністю. З Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсаж-Т» стягнуто з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛ-Транс» суму заборгованості у розмірі 5970,00 грн., державне мито у розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що між сторонами було укладено договір №11, відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом відповідно до заявок відповідача, а останній зобов'язався оплатити послуги позивача за рахунок замовника. Виконуючи умови договору та заявки відповідача від 24.03.06р. позивач перевіз вантаж. Відповідач з позивачем в установлений термін не розрахувався, заборгованість відповідача перед позивачем на день подання позовної заяви становила 5970,00 грн. В зв'язку з тим, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в строк встановлений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, сума заборгованості була стягнута на користь позивача.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2007р. по даній справі, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що судом прийнято за основу правовідносини між ТОВ «ВЕЛ-Транс» та ТОВ «Форсаж-Т» заявку від 24.03.2006р., яка нібито була направлена останнім факсимільним зв'язком позивачу. Однак суд не врахував при прийнятті рішення наявність факсокопій договору № 24/03 від 24.03.06р. між підприємством RETRO GmbH та ТОВ «Вел-Транс», згідно якого і була здійснена оплата за виконане позивачем перевезення.
ТОВ «Форсаж-Т» подавало клопотання №10 від 14.05.2007р. про витребування від ТОВ «ВЕЛ-Транс» письмових пояснень щодо співпраці з RETRO GmbH. Дане клопотання суддею розглянуто не було та письмових пояснень від ТОВ «ВЕЛ-Транс» судом отримано не було.
ТОВ «Форсаж-Т» зробило запит до RETRO GmbH, щодо співпраці та оплати коштів ТОВ «ВЕЛ-Транс» на який було отримано відповідь, де підприємство RETRO GmbH вказує, що оплата ТОВ «ВЕЛ-Транс» була здійснена на основі підписаного між фірмами RETRO GmbH і ТОВ «ВЕЛ-Транс» договору та заявкою.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форсаж-Т» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вел-Транс» 15.11.2004р. було укладено договір №111 на транспортно-експедиційне обслуговування. Відповідно до п.1.1 договору перевізник (позивач) зобов'язується здійснити перевезення автомобільним транспортом із пунктів відправлення в пункти призначення вантажів замовника по заявкам експедитора (відповідача), а експедитор зобов'язується оплатити послуги позивача за рахунок замовника.
Зобов'язанням відповідача, відповідно до розділу 2 спірного договору є передача позивачу оригіналу або факс-копії заявки на виконання перевезення вантажів.
Умовами договору №111 сторони погодили порядок розрахунків та домовилися, що розмір оплати за транспортні послуги встановлюється сторонами у заявках де також визначається порядок та строки розрахунку відповідача з позивачем.
Пунктом 3.3 договору визначено, що позивач надає відповідачу по пошті (кур'єром, представником) оригінали товарно-транспортних накладних ( СMR) після здійснення перевезення.
Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач направив позивачу по факсу заявку від 24.03.06р. на перевезення вантажу по маршруту Україна - Німеччина, відповідно до якої та умов договору позивач зобов'язався доставити вантаж до місця призначення вказаного в п.6 та п.7 заявки : м. Берлін, Гроссвееренштрассе, 186-192. Узгоджений строк доставки вантажу до місця призначення - 03.04.2006р. Фрахтова сума, відповідно до п.12 заявки становить 980 Євро (5970,00 грн.).
На виконання умов договору та заявки від 24.03.2006р. позивач перевіз вантаж, що підтверджується копією Міжнародної товарно-транспортної накладної СMR А №669073 (а.с.8).
Відповідач зобов'язувався сплатити позивачу протягом п'яти банківських днів з моменту отримання від позивача оригіналу документів, направлених останнім відповідачу 25.05.06р., а саме: оригінал Міжнародної товарно-транспортної накладної СMR А №669073, рахунок №36/а від 04.04.06р. та акт виконаних робіт №36/а від 04.04.06р., що підтверджується фіскальним чеком від 25.05.06р. та описом вкладення у цінний лист.
Вказані документи відповідач отримав 29.05.06р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.14). Однак у термін п'яти банківських днів відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги.
Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Статтею 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Частина 2 ст.929 Цивільного кодексу України встановлює, що положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Згідно до положень ст.931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Сторони по справі домовилися , щодо вартості наданих послуг, як по сумі так і по строку оплати цих послуг.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином, в той час як відповідач виконати свої зобов'язання за договором відмовляється.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Не заслуговують на увагу доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом не взято до уваги фасковий лист-відповідь від 17.01.2007р., щодо співпраці та оплати коштів ТОВ «ВЕЛ - Транс», а прийняв до розгляду факсокопію заявки від ТОВ «Форсаж-Т», оскільки сторони у п.2.1.2 договору передбачили можливість передачі заявки по факсу.
На підтвердження своїх доводів про те, що позивач виконав перевезення по договору №24/03 від 24.03.06р., який був укладений між позивачем та RETRO GmbH, а тому сплачувати повинно за перевезення RETRO GmbH, відповідач надав копію листа компанії RETRO GmbH, у якому остання вказує про те, що сплатила позивачу 530 євро на підставі наступних документів: договору №24/03 від 24.03.06, заявки №6 від 24.03.06р. та СMR А №669073 від 29.03.06р. Оригінали вказаних документів суд першої інстанції зобов'язував надати як компанію RETRO GmbH так і відповідача.
Відповідно до ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Оригінали вказаних документів не були надані, як до суду першої інстанції так і до Київського апеляційного господарського суду.
Крім того, позивач заперечує факт існування господарських відносин між ним та компанією RETRO GmbH.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав суду документів, які б підтверджували його заперечення.
Таким чином, твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що оплата здійсненного ТОВ «ВЕЛ-Транс» перевезення була проведена на основі підписаного між підприємством RETRO GmbH та позивачем договору та заявкою, згідно СMR А №669073, до уваги колегією суддів не приймається.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2007р. по даній справі відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2007 у справі № 13/454 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Форсаж-Т» - без задоволення.
2.Матеріали справи № 13/454 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Капацин Н.В.
Судді Смірнова Л.Г.
Пашкіна С.А.
20.07.07 (відправлено)