01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
25.06.2007 № 30/109
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Решоткіній Т.О.
За участю представників:
від позивача - Прохоренко К.А.- дов. від 26.03.07 № 98/018;
відповідача1: не з'явились, звернулись з клопотанням від 07.06.07 № 90, в якому просять розглянути справу без їх участі;
відповідача2: Костишена В.Л. - дов. від 14.12.06 № 130;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.05.2007
у справі № 30/109 (Ващенко Т.М.)
за позовом Закритого акціонерного товариства "Транспортник"
до Державного комунального підприємства "Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації"
Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
про визнання права власності та зобов"язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного комунального підприємства Чернігівське районне Бюро технічної інвентаризації та Регіонального відділення Фонду державного майна України в м. Києві про внесення змін до договору купівлі-продажу №124 від 30.06.1994, визнання права власності на нерухоме майно будинків бази відпочинку «Десна», що знаходяться в Чернігівській області, Чернігівському районі, с. Ладінка, зобов'язання зареєструвати право власності на нерухоме майно: будинки бази відпочинку «Десна», що знаходяться за адресою Чернігівська область, Чернігівський район, с. Ладінка, та надати витяг з реєстру прав власності.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.05.2007 позовні вимоги задоволені повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулось з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заявник вважає, що Господарським судом міста Києва не прийнято до уваги Постанову Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 «Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів приватизації», а також наказ ФДМ України від 22.07.98 №1450 «Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно».
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
30.06.1994 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в м. Києві (Продавець) та Організацією Орендарів Київського автотранспортного підприємства 13001 (Покупець), правонаступником якого є позивач, укладено договір №124 купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу Київського автотранспортного підприємства 13001 (надалі Договір).
Згідно п.1.1. Договору Продавець продав, а Покупець купив відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі, державне майно цілісного майнового комплексу Київського автотранспортного підприємства 13001, яке знаходиться за адресою: 254119 м. Київ-119, вул.Дегтярівська, 25а, на земельній ділянці площею 8, 27 га, яка надана в постійне користування. Майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування, споруди, будівлі та інше майно згідно із Протоколом інвентаризації.
В Протоколі інвентаризації, який є невід'ємним додатком до Договору передбачено, що до складу нерухомого майна цілісного майнового комплексу Київського автотранспортного підприємства 13001 входять будиночки бази відпочинку «Десна», розташовані за адресою: Чернігівська обл., Чернігівський район, с. Ладінка.
У відповідності до Переліку нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу, до складу нерухомого майна, яке набуто у власність Організації Орендарів Київського автотранспортного підприємства 13001 на підставі Договору також входить спірне майно будиночків бази відпочинку «Десна» (лист відповідача-2 №3003/2393 від 16.05.2000).
Листом № 492/018 від 25.12.2006 позивач звертався до Регіонального відділення Фонду Державного майна України в м. Києві з пропозицією внесення змін до Договору, зокрема, конкретизацію в п.1.1. договору відомостей щодо нерухомого майна будиночків бази відпочинку «Десна», що розташоване в Чернігівській області, Чернігівському районі, с. Ладінка, як частини цілісного майнового комплексу Київського автотранспортного підприємства 13001.
Листом №30-07/113 від 12.01.2007 відповідачем-2 було відмовлено позивачеві у внесенні змін до Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2007 листом №16/036 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою щодо здійснення реєстрації права власності на належне йому нерухоме майно: будинки бази відпочинку «Десна» та отримання витягу з Реєстру прав власності.
Посилаючись на п.3.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно Чернігівським районним БТІ було відмовлено у реєстрації права власності на нерухомість та надання витягу з реєстру прав власності ЗАТ «Транспортник» (лист від 31.01.2007№2).
Відповідно до ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна» при приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.
Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції правомірно зазначено, що договір купівлі-продажу №124 від 30.06.94 було укладено у відповідності з вимогами на той час законодавства, позивач є законним добросовісним набувачем нерухомого майна Київського автотранспортного підприємства 13001, повний перелік якого надано в протоколі інвентаризації, що є додатком до договору.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, відповідно до яких позивач набув право власності на нерухоме майно будинків бази відпочинку «Десна», що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 2,43 га, шляхом укладення Договору купівлі-продажу №124 від 30.06.1994.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як свідчать матеріали справи, відповідачами належних доказів відмови у визнанні права власності на спірне нерухоме майно відповідно до Договору купівлі-продажу №124 від 30.06.1994 року та здійснення реєстрації права власності на спірне нерухоме майно не надано.
Колегія суддів не може прийняти до уваги заперечення відповідача 2 про те, що незастосування до укладеного договору купівлі-продажу Методики оцінки вартості об'єктів приватизації впливає на виникнення права власності. На час укладення договору купівлі-продажу спірного майна, зазначений договір містив всі основні умови договору купівлі-продажу, в тому числі і оцінку вартості майна: п.1.3. договору зазначає, що оцінка майна затверджена розпорядженням регіонального ФДМ України.
Також, не може бути підставою для скасування рішення суду посилання заявника на наказ ФДМ України від 22.07.98 №1450 «Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно», оскільки в даному нормативно-правовому акті визначається, що на вимогу юридичних осіб державний орган приватизації видає їм Перелік нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу.
Згідно ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Матеріали справи свідчать, що позивачем було додержано вищезазначений порядок.
Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 147 Господарського кодексу України, право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього кодексу.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.
Під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції також знайшов своє підтвердження висновок суду першої інстанції про те, що позивачем строк звернення до суду за захистом порушеного права не пропущений, оскільки про оспорення його права власності на спірне нерухоме майно позивач дізнався лише у 2007 році ( з моменту відмови у державній реєстрації).
Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.07 у справі № 30/109 відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, доводи, на яких ґрунтується апеляційна скарга не є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.07 у справі № 30/109 залишити без змін, а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву - без задоволення.
2. Матеріали справи № 30/109 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
27.06.07 (відправлено)