01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.09.2007 № 24/106-8/28
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів: Калатай Н.Ф.
Пашкіної С.А.
при секретарі:
За участю представників:
Позивача - Рибка В.В. (довір. №056/2-3 від 10.01.07);
Від відповідача - Лагода О.А. (довір. №1230-НЮ від 22.09.06);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського комунального виробничого підприємства "Міськпаливо"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.05.2007
у справі № 24/106-8/28
за позовом Київського комунального виробничого підприємство "Міськпаливо"
до Державного територіального галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"
Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕБ»
про стягнення 4123,36 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2007р. у справі №24/106-8/28 у позові Київського комунального виробничого підприємства «Міськпаливо» до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕБ» про стягнення 4123,36 грн. відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що факт отримання перевізником ДТГО «Південно-Західна залізниця» від відправника ТОВ «ФЕБ» для перевезення 69 тонн вугілля є встановленими рішенням Господарського суду міста Києва у справі №6/762. Шість місяців - наданий законодавством строк на звернення до суду за захистом своїх прав до залізниці сплив.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2007 по даній справі, прийняти нове рішення.
В апеляційній скарзі позивач вказує про те, що саме ст..258 ЦК України передбачає застосування спеціального строку позовної давності в один рік до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.06р. по справі №24/106 у позові було відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.06р. у справі №24/106 рішення Господарського суду м. Києва змінено частково. В позові до ДТГО «Південно-західна залізниця» позовні вимоги залишено без розгляду. В позові до ТОВ «ФЕБ» відмовлено. В решті рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2006р. у справі №24/106 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.06р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.06р. та рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.06р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справі присвоєно номер 24/106-8/28.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін , колегія суддів встановила наступне.
06.07.2005р. між КМВП «Міськпаливо» та ТОВ «Енергокомплект» укладено договір №01-06/у від 06.07.05р.
На виконання вказаного договору ТОВ «Енергокомплект» поставило
КМВП «Міськпаливо» 69 тонн вугілля марки АМ, згідно залізничної накладної №52201780 від 08.07.05р. з відміткою станції відправлення Антрацит Донецької залізниці, відправник - ТОВ «ФЕБ», а перевізник - ДТГО «Південно-західна залізниця».
На проміжній станції ім.Т.Г.Шевченка при зважуванні встановлено недостачу вугілля, про що складено комерційний акт БО 653774/25/15 від 11.07.05р.Недостача складає 12495 кг відповідно до кількості вугілля прийнятого до перевезення і зазначеного у залізничній накладній 52201780 від 08.07.05р. В акті вказано, що вагон прибув у технічно справному вагоні, що зліва по ходу потяга є поглиблення на довжині 1,2,3,4,5,6,7 люків по ширині 1500 мм, углиб 700 мм. Дюки і двері щільно зачинені.
На станції Київ-Петрівка комісією за участю повноважного представника продавця та представника не зацікавленої організації підтверджено наявність недостачі вугілля в кількості 12495 кг, про що складено акт від 13.07.05р.
На підставі ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 6/762 від 01.02.06р. встановлено, що станція Антрацит Донецької залізниці прийняла для перевезення 69 тонн вугілля.
Відповідно до ч.2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Передавши перевізнику вугілля у комплектності 69 тонн ТОВ «ФЕБ» відповідальність за збереження вантажу поклало на перевізника - залізницю, тому вимоги до відповідача 2 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.265 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів.
Частиною 1 ст.258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність : скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до п.5 ст.307 Господарського кодексу України Умови перевезення умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно ст.136 Статуту залізниць України, позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється терміном відповідного пункту ст.134 Статуту залізниць України, відповідно до якого претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначені терміни обчислюються: з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк позовної давності необхідно обчислювати з 13.07.05р. - дата видачі вантажу вантажоодержувачу на станції Київ-Петрівка. Позивач звернувся з позовною заявою до ДТГО «Південно-західна залізниця» 17.02.2006р., тобто поза межами стоку , наданого законодавством на звернення до суду за захистом своїх прав до залізниці.
В пункту 2.13 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» від 29.05.2002р. №04-5/601 зазначено, що для подання позовів до залізниці згідно із ст. 136 Статуту встановлено шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст.134 «Статуту».
Не заслуговують на увагу доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що суд фактично визнавши обгрунтованість позовних вимог до відповідача 1 необґрунтовано відмовив в позові повністю, застосувавши строк позовної давності в шість місяців, оскільки наслідки спливу строку позовної давності встановлені статтею 267 ЦК України:
1. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
В матеріалах справи наявна заява відповідача 1 (а.с.158-159) про застосування позовної давності, а позивачем не надано доказів про поважність причин пропуску строку позовної давності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2007р. по даній справі відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2007р.у справі № 24/106-8/28 залишити без змін, а апеляційну скаргу Київського комунального виробничого підприємства «Міськпаливо» - без задоволення.
2.Матеріали справи № 24/106-8/28 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Капацин Н.В.
Судді Калатай Н.Ф.
Пашкіна С.А.
06.09.07 (відправлено)