01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.06.2007 № 3/160
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Алданової С.О.
при секретарі: О.В.Вінницька
За участю представників:
прокурора не з'явився
від позивача не з'явились
від відповідача 1.не з'явились, 2. Сомойленко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Кабель-Інвест"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.03.2007
у справі № 3/160 (Хілінська В.В.)
за позовом Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради
до 1.Святошинська районна у м.Києві Рада
2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Кабель-Інвест"
про визнання договору оренди недійсним та повернення земельної ділянки
Київський природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Київської міської ради було подано позов про визнання недійсним договору (зареєстровано за № 13) оренди земельної ділянки площею 5,5 кв.м., яка розташована по вул. Тулузи, 3-б у м. Києві, укладеного 29.03.2006 між Святошинською районною у місті Києві радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кабель-Інвест» для експлуатації та обслуговування вхідної групи до магазину електротехнічних товарів “ТД “КПД» строком на 3 роки та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Кабель-Інвест» звільнити земельну ділянку площею 5,5 кв.м., яка розташована по вул. Тулузи, 3-б у м. Києві від будівель та споруд і повернути її Київській міській раді.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2007 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Кабель-Інвест» (відповідач-2) звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким в позові відмовити. Відповідач-2 вважає, що рішення прийняте без повного з'ясування обставин, що мають суттєве значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Відповідно ст. 75 ГПК України, апеляційний господарський суд, вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, прокурора та відповідача-1 за наявними матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Апеляційна інстанція переглядає справу відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, прийшов до наступного.
Київська міська рада рішенням № 164/885 від 08.06.2000 «Про передачу окремих повноважень районним в м. Києві радам з питань регулювання земельних відносин» (далі - рішення) вирішила передати районним в м. Києві радам повноваження щодо надання в оренду земельних ділянок, обмеживши їх компетенцію межами земельних ділянок, що можуть надаватись в оренду для тимчасового розміщення малих архітектурних форм.
Отже, районні в місті Києві ради уповноважені надавати земельні ділянки в оренду під розміщення стаціонарних та пересувних малих архітектурних форм (вичерпний перелік яких передбачений в п. 1.1 рішення) площею до 42 кв.м., а для розміщення сезонних майданчиків без права будь-якої забудови площею до 100 кв.м. біля закладів громадського харчування.
29.03.2006 року між Святошинською районною в місті Києві радою (відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Кабель-Інвест» (відповідач-2) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого відповідач-1 надає, а відповідач-2 приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 5,50 кв.м., в тому числі за рахунок міських земель наданих у власність чи користування (зареєстрований у книзі договорів на право тимчасового користування землею в Святошинській районній адміністрації міста Києва за № 13 від 29.03.2006).
Пунктом 1.2. договору земельна ділянка надана в оренду на три роки для експлуатації та обслуговування вхідної групи до магазину електротехнічних товарів “ТД “КПБД» по вул. Тулузи, 3-Б міста Києва.
Згідно п. 3.2 рішення передбачено, що плату за оренду таких земельних ділянок у розмірі не менше 5 відсотків грошової оцінки земельної ділянки на рік.
В договорі оренди земельної ділянки між відповідачами в супереч п. 3.2 рішення визначено розмір орендної плати 1,5 відсотки грошової оцінки землі, а в супереч п. 1.1 рішення зазначено, що земельна ділянка передається для експлуатації та обслуговування вхідної групи, а не її тимчасового розміщення.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про оренду землі» містить перелік істотних умов договору оренди землі, зокрема ними є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
В оспорюваному договорі оренди землі не визначено наступні істотні умови: строки сплати орендної плати, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, не визначено сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини. Також, в договорі не зазначено про такі невід'ємні частини договору оренди землі, як приймання-передачі об'єкта оренди.
Відповідно до ст. 14 Закону України “Про оренду землі» типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Отже зазначений договір оренди землі по формі не відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220, що суперечить п. 1.4 рішення Київської міської ради № 164/885 від 08.06.2000.
Підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 202 ЦК України, закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди відповідно до ст. 638 ЦК України.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір оренди земельної ділянки укладений між відповідачами (зареєстровано за № 13 від 29.03.2006), був укладений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним.
Відносно в частині позовних вимог про звільнення земельної ділянки відповідачем-2 суд апеляційної інстанції погодиться не може за таких обставин, що судом першої інстанції не було враховано обставини, що вищезазначена ділянка є частиною ділянки, яка вже знаходиться в спільному землекористуванні відповідача-2 та КП “Житло-сервіс», громадянами Татеосян Е.В., Саканян К.А., що підтверджується технічним звітом по встановленню зовнішніх меж спільного землекористування.
Отже визнання договору оренди від 29.03.2006 року не може бути підставою припинення права користування земельною ділянкою відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2007 у справі № 3/160 підлягає зміні.
Відповідно до викладеного та керуючись ст. 101, п. 4 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кабель-Інвест» задовольнити частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2007 у справі № 3/160 змінити.
В частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Кабель-Інвест» звільнити земельну ділянку площею 5,5 кв.м., яка розташована по вул. Тулузи, 3-б у м. Києві від будівель та споруд і повернення її Київській міській раді відмовити. В іншій частині без змін.
Матеріали справи № 3/160 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Алданова С.О.