01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.06.2007 № 21/140
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів: Барицької Т.Л.
Ропій Л.М.
при секретарі: Дегтярюк Л.О.
За участю представників:
від позивача - повідомлений, але не з'явився;
від відповідача - Гайдучек О.Ю. (довіреність б/н від 15.05.2007)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкур Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.03.2007
у справі № 21/140 (Шевченко Е.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акзо Нобель Декорейтів Коатінгс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкур Україна"
про стягнення 42 128,01 грн.
Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від16.06.2007 відповідно до ст. ст. 69, 99 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги продовжений.
Рішенням Господарського суду м.Києва від13.03.2007 у справі №21/140 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю »Конкур Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю »Акзо Нобель Декорейтів Коатінгс» 39 000,00 грн. боргу, 359,01 грн. 3% річних, 2 769,00 грн. інфляційних витрат, 421,28 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, оскільки вважає, що при прийнятті рішення господарським судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права. При цьому заявник вказує на те, що рішення прийнято господарським судом першої інстанції за відсутності сторони, яка не була належним чином повідомлена про час та місце засідання суду, чим було порушено право сторони брати участь в судовому засіданні, передбачене ст. 22 ГПК України. Крім того, відповідач вказує на те, що договір № 383 був укладений сторонами 10.11.2005, а 39 000,00 грн. перераховані 09.11.2005 згідно із рахунком-фактурою № 183 від 09.11.2005. Тобто, зобов'язання сплатити 39 000,00 грн. виникли до укладення договору № 383 від 10.11.2005. Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Договором № 383 від 10.11.2005 не передбачено поширення його умов на зобов'язання відповідача за рахунком-фактурою № 183 від 09.11.2005.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду першої інстанції зашити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, позивач вказує на те, що наказом Голови Вищого господарського суду № 75 від 10.12.2002 затверджено Інструкцію з діловодства в господарських судах України. У п. 3.5.11. Інструкції зазначено, що перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Ухвала про порушення провадження у справі від 10.02.2007 відповідає вимогам п. 3.5.11. Інструкції, що свідчить про те, що господарським судом першої інстанції повідомлено відповідача про час та місце засідання суду та не порушено ст. 22 ГПК України. Крім того, позивач вважає, що відповідач, стверджуючи, що зобов'язання сплатити 39 000,00 грн. виникли не на підставі договору № 383 від 10.11.2005, а згідно із рахунком-фактурою № 183 від 09.11.2005, намагається уникнути відповідальності та не бажає повертати кошти, сплачені йому позивачем на підставі вказаного договору за роботи, до виконання яких він так і не приступив. Також, позивач зазначає, що грошові кошти в сумі 39 000,00 грн. сплачувались ним саме на виконання договору № 383 від 10.11.2005, які позивач 11.11.2005 перерахував відповідачу, а в призначення платежу платіжного доручення № 1133 від 10.11.2005 зазначив підставою рахунок-фактуру № 183 від 09.11.2005, не звернувши увагу на дату його виписки.
Позивач у судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від 05.06.2007 про відкладення розгляду справи з відміткою про відправку документа, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представника відповідача, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.
Позивач подав до господарського суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 39 000,00 грн., перерахованих позивачем за платіжним дорученням № 1133 від 10.11.2005, 3% річних у сумі 359,01 грн., 2769,00 грн. інфляційних витрат.
10.11.2005 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 383 на виготовлення та монтаж об'єкту зовнішньої реклами підрядних робіт (далі - договір), відповідно до якого відповідач, як виконавець, зобов'язався здійснити пошук, аналіз, погодження в міських та районних організаціях місця встановлення об'єктів зовнішньої реклами (окремий стоячий щит), здійснити всі необхідні для їх монтажу розрахунки, виготовити деталі конструкції, здійснити монтаж, на умовах, вказаних в договорі, здійснити повну передачу позивачу документації і прав на вказаний об'єкт зовнішньої реклами, а позивач, як замовник, зобов'язався оплатити роботу відповідача, відповідно до умов даного договору (п. п. 1.1., 1.2.).
Відповідно до п. 2.1. договору загальна сума договору складає 39 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 500,00 грн.
Згідно з п. 2.2. договору розрахунки здійснюються шляхом перерахування позивачем на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів, в розмірі 100% передоплати, не пізніше 5 днів після підписання сторонами доповнення до даного договору, яке є невід'ємною його частиною, і згідно із рахунками-фактурами відповідача.
Позивач в позовній заяві вказував на те, що ним на виконання умов договору 11.11.2005 на рахунок відповідача за платіжним дорученням № 1133 від 10.11.2005 було перераховано 39 000,00 грн. передплати, як передбачено п. 2.2. договору.
Відповідач, оскаржуючи рішення господарського суду першої інстанції, зазначав, що 39 000,00 грн. були перераховані позивачем за виготовлення та монтаж об'єкту зовнішньої реклами згідно з рахунком-фактурою № СФ-0000183 від 09.11.2005, тобто до укладення сторонами договору, а відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
З метою з'ясування всіх обставин справи апеляційний господарський суд ухвалами від 17.05.2007 та від 05.06.2007 зобов'язав позивача надати письмові пояснення стосовно перерахування грошових коштів в сумі 39 000,00 грн. відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000183 від 09.11.2005, а відповідача - письмові пояснення та докази виконання робіт за договором № 383 від 10.11.2005 на суму 39 000,00 грн., а також щодо виконання та передачі робіт зазначених в рахунку-фактурі № СФ-0000183 від 09.11.2005 на суму 39 000,00 грн.
На виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду позивач зазначив, що саме на виконання договору, яким передбачалась попередня оплата, 11.11.2005 перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 39 000,00 грн., а в призначенні платежу в платіжному дорученні № 1133 від 10.11.2005 зазначив підставою рахунок-фактуру № СФ-0000183 від 09.11.2005, не звернувши уваги на дату його виписки.
Відповідач у свою чергу на виконання вимог ухвали суду витребуваних документів не надав.
Проаналізувавши умови договору та наявні в матеріалах справи документи, апеляційний господарський суд вважає, що вказані в рахунку-фактурі № СФ-0000183 від 09.11.2005 види робіт відповідають видам робіт, вказаним сторонами в договорі.
Докази про те, що відповідач виконав роботи, зазначені в рахунку-фактурі, в матеріалах справи відсутні, не надав їх відповідач і під час розгляду апеляційної скарги. Крім того, відповідач також не надав доказів про виконання робіт за договором № 383 від 10.11.2005 на суму 39 000,00 грн. В матеріалах справи відсутні й інші угоди, які були укладені сторонами на суму 39 000,00 грн., про їх існування сторони суду не зазначали. Перерахування грошових коштів в розмірі 39 000,00 грн. за платіжним дорученням № 1133 від 10.11.2005 здійснювалось позивачем 11.11.2005, тобто, після укладення договору, яким була передбачена попередня оплата згідно з рахунком-фактурою відповідача.
З огляду на викладене апеляційний господарський суд приходить до висновку, що перерахування зазначених грошових коштів здійснювалось позивачем та приймалось відповідачем відповідно до умов договору № 383 від 10.11.2005 (п. 2.2), у зв'язку з чим не заслуговують на увагу посилання відповідача на частину 7 статті 180 ГК України.
Відповідно до п 3.1. договору відповідач зобов'язаний здійснити необхідні роботи протягом 150 днів з моменту отримання передплати і підписати з уповноваженою особою позивача акти приймання-передачі.
Як свідчать матеріали справи та не заперечує відповідач, передбачені договором роботи виконані останнім не були.
Згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за замовленням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Позивач 22.09.2006 направив відповідачу листа за № 73/06, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 276991, з вимогою здійснити необхідні роботи відповідно до договору або повернути перераховані грошові кошти в якості передплати в розмірі 39 000,00 грн.
Відповідач відповіді на вказаний лист позивача не надіслав, передбачені договором роботи не виконав та не повернув позивачу грошові кошти в розмірі 39 000,00 грн.
Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Пунктом 1 ст. 615 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Позивач 05.10.2006 направив відповідачу листа за № 78/06, в якому повідомив про розірвання договору з 05.10.2006 та вимагав, зокрема, сплатити 39 000,00 грн. передоплати. Отримання відповідачем 06.10.2006 вказаного листа підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 285974.
Відповідь відповідача на зазначений лист в матеріалах справи відсутня.
Таким чином, відповідно до ст. 849 ЦК України позивач відмовився від договору. У разі односторонньої відмови від зобов'язання, воно припиняється.
Отже, оскільки позивач перерахував за договором передплату, а відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим позивач змушений був відмовитись від договору, останній вправі вимагати від відповідача відшкодування збитків у розмірі здійсненої передплати.
Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, позивач відмовився від договору, то апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 39 000,00 грн., а також 359,01 грн. 3% річних та 2 769,00 грн. збитків від інфляції.
Щодо тверджень відповідача в апеляційній скарзі про те, що господарським судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки рішення прийнято господарським судом першої інстанції за відсутності сторони, яка не була належним чином повідомлена про час та місце засідання суду, чим було порушено право сторони брати участь в судовому засіданні, передбачене ст. 22 ГПК України, апеляційний господарський суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення; підставою для скасування чи зміни рішення є порушення норм процесуального права, яке полягає у тому, що справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Як вбачається з матеріалів справи сторони повідомлялись про час і місце слухання справи належним чином, що підтверджується відмітками канцелярії Господарського суду м. Києва, здійсненими на зворотному боці ухвали від 10.02.2007 про порушення провадження у справі згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75; вказана ухвала надсилалась відповідачу за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві.
Із позовної заяви вбачається, що позивач зазначив адресу відповідача: 04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 57, к. 11. Відповідач, оскаржуючи рішення господарського суду першої інстанції, в апеляційній скарзі зазначив цю ж адресу: 04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 57, к. 11.
Відповідно до п. 3.6 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 »Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Враховуючи викладене, немає підстав визнати доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційний господарський суд вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
1.Рішення Господарського суду м.Києва від13.03.2007 у справі №21/140 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 21/140 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Губенко Н.М.
Судді Барицька Т.Л.
Ропій Л.М.