01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.03.2007 № 7/609
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Пінчук А.П.
За участю представників:
позивача -Шевченко Т.А. (дов. від 03.01.07 №30);
відповідача -Чала І.М. (дов. від 30.08.06 №08-03-14/167-06),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної акціонерної страхової компанії “Оранта» в особі підрозділу Білгород-Дністровське районне відділення Національної акціонерної страхової компанії “Оранта»
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.11.2006
у справі № 7/609 (Якименко М.М.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"
до Національної акціонерної страхової компанії “Оранта» в особі підрозділу Білгород-Дністровське районне відділення Національної акціонерної страхової компанії “Оранта»
про стягнення 13296,90 грн.
Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Одесаобленерго» в особі Білгород-Дністровського району електричних мереж (далі-позивач) звернулось до Національної акціонерної страхової компанії “Оранта» в особі підрозділу Білгород-Дністровське районне відділення Національної акціонерної страхової компанії “Оранта» (далі-відповідач) з позовом про стягнення 10640,5 грн. за перевищення договірних величин електроспоживання за договором від 27.12.01 №252 та 2656,4 грн. заборгованості за недовраховану електричну енергію згідно акта від 22.10.02 №009439.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.06 позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10640,5 грн. боргу, 106,4 грн. державного мита та 94,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.
Повернуто позивачу з державного бюджету України державне мито в сумі 6,77 грн. як зайво сплачене.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволення позову з підстав неправильного застосування та порушення норм матеріального і процесуального права, прийняти нове рішення.
Скарга мотивована тим, що висновки суду є безпідставними, оскільки зроблені без врахування наданих відповідачем доказів сплати спожитої електроенергії.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх безпідставними і просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
27.12.01 між позивачем та відповідачем, було укладено договір про постачання електричної енергії №252, відповідно до якого позивач зобов'язався постачати електроенергію у відповідності з умовами договору, а відповідач зобов'язався своєчасно проводити оплату за використану електроенергію та виконувати інші умови договору.
Пунктом 3.5.2.2 договору передбачено, що в разі перевищення вартості фактичного споживання понад оплачену вартість кінцевий розрахунок за електроенергію здійснюється за показами лічильників згідно звіту за мінусом оплаченої вартості виключно в грошовому вигляді на розподільчий рахунок позивача протягом 5 днів з моменту виставлення рахунку. В разі перевищення суми оплати понад вартість фактично спожитої електроенергії залишок сплаченої суми зараховується в оплату споживання наступного періоду.
Згідно п. 8.7 договору він укладається на строк до 31.12.02, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Відповідно до п. 3 додатку від 27.02.04 №1 до договору за підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електричної енергії коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електроенергії, як в сторону збільшення так і в сторону зменшення граничних величин і доводиться письмовим повідомленням споживачу в односторонньому порядку на протязі місяця після вручення йому рахунку для сплати за спожиту електричну енергію. Це повідомлення є невід'ємною частиною договору і підлягає обов'язковому виконанню споживачем.
Згідно ч.5 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Статтею 27 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що санкції, передбачені частинами четвертою і п'ятою ст.26 застосовується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.99 №441 (далі-Порядок), в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, за підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було заявлено електроспоживання: в квітні 2004 року на рівні 1 тис. кВт. год., в грудні 2004 року на рівні 4 тис. кВт. год., в січні 2005 на рівні 7 тис. кВт. год., в березні 2005 року на рівні 6 тис. кВт. год., в травні та липні 2005 року на рівні 1 тис. кВт. год.
Фактично відповідачем було спожито електроенергії: в квітні 2004 року 4561 кВт.год. в грудні 2005 року 4920 кВт.год., у січні 2005 року 4500 кВт.год., в березні 2005 року 6886 кВт.год., в травні 2005 року 2317 кВт.год., у липні 2005 року 1914 кВт.год.
Надіслані позивачем на виконання п.3.5.2.2 договору рахунки-фактури на оплату фактично спожитої електроенергії за вказані періоди відповідачем вчасно та в повному обсязі оплачені не були.
У зв'язку з цим відповідачу було скориговано договірну величину електроспоживання до оплаченого рівня і виставлено рахунок від 14.05.04 №252 за перевищення договірних величин споживання в квітні 2004 року на суму 4117,67 грн., рахунок від 27.01.05 №252/1 на суму 771,46 грн. за перевищення договірних величин споживання в грудні 2004 року, рахунок від 22.02.05 №252/1 на суму 260,37 грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії в січні 2005 року, рахунок від 19.04.05 №252/1 на суму 3208,15 грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії в березні 2005 року, рахунок №252/1 від 21.06.05 на суму 2199,30 грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії в травні 2005 року, рахунок від 18.08.05 №252/1 на суму 83,55 грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії в липні 2005 року.
Однак, виставлені рахунки відповідачем оплачені не були, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за перевищення договірних величин споживання електроенергії за квітень, грудень 2004 року, січень, березень, травень, липень 2005 року в сумі 10640,50 грн.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення 10640,50 грн. за перевищення договірних величин електроспоживання обґрунтовані, та підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині стягнення суми недоврахованої електричної енергії на суму 2656,40 грн. згідно акту від 22.10.02 №009439 правомірно визнані судом такими, що задоволенню не підлягають з підстав пропущення позивачем встановленого ст.72 Цивільного кодексу Української РСР строку позовної давності. Поважних причин пропуску такого строку позивачем не наведено.
Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, обґрунтовано визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню та прийняв відповідне рішення.
Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, тому не дають підстав для скасування судового рішення.
За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.06 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського від 20.11.06 у справі №7/609 залишити без змін, а апеляційну скаргу Національної акціонерної страхової компанії “Оранта» в особі підрозділу Білгород-Дністровське районне відділення Національної акціонерної страхової компанії “Оранта» - без задоволення.
2. Матеріали справи №7/609 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
30.03.07 (відправлено)