01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.04.2007 № 36/405
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Решоткіній Т.О.
За участю представників сторін:
позивача - Горденок Я.В. (дов. від 27.03.06 №1-4д);
відповідача 1 -Морачов О.В. (дов. від 25.01.07 №14.02/04),
третьої особи 1: не з'явився;
третьої особи 2: Слюсар В.В. (дов. від 02.03.07),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров"я України
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.12.2006
у справі № 36/405 (Трофименко Т.Ю.)
за позовом Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами
до Міністерство охорони здоров"я України
треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Державне мале підприємство "Полімед" Міністерства охорони здоров"яУкраїни;
2. ДП "Державний фармакологічний центр" МОЗ України
про стягнення 213998,44 грн.,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.06 позов задоволений повністю. Стягнуто з Міністерства охорони здоров'я України (далі-відповідач) на користь Державного видавництва “Преса України» Державного управління справами (далі-позивач) 213998,44 грн. збитків, 2139,98 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Скарга мотивована тим, що висновки суду є помилковими, оскільки судом не з'ясовано момент фактичної передачі спірних приміщень відповідачу, тобто час, з якого відповідач почав їх використовувати. Заявлені позовні вимоги не є збитками, так як позивачем не доведено можливості укладення договору оренди спірних приміщень з іншими особами.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.07 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне мале підприємство “Полімед» Міністерства охорони здоров'я України та Державне підприємство “Державний фармакологічний центр» Міністерства охорони здоров'я України.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими, безпідставними. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Третя особа 1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що не використовувала спірне приміщення у господарській діяльності та не мала договірних відносин з позивачем.
Представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив. Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Від відповідача надійшло клопотання від 14.03.07 про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №45/31 за позовом Міністерства охорони здоров'я України до Державного видавництва “Преса України» Державного управління справами про визнання недійсним договору від 19.05.05 №122/05, який є однією з підстав для стягнення коштів у даній справі. Колегія суддів залишає клопотання без задоволення, оскільки вказаний договір є договором оренди, який може бути визнаний недійсним лише на майбутнє. А у справі №36/405 предметом спору є стягнення фактичних збитків за період з травня 2005 року по липень 2006 року.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
19.05.05 між позивачем та відповідачем був укладений договір №122/05 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в користування нежитлові приміщення загальною площею 2064 кв.м., розміщені у виробничо-журнальному комплексі типографії № 2 (стара частина) за адресою: місто Київ, вул. А.Барбюса, 51/2. Строк дії договору встановлений сторонами з 19.05.05 по 30.12.09 (п.10.1 договору).
Відповідно до п.1 ст.12 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Статтею 765 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) встановлено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Як вбачається зі змісту вищевказаного договору, його текст був погоджений та підписаний сторонами саме 19.05.05. Таким чином, зобов'язання сторін по цьому договору виникли 19.05.05.
Правові наслідки непередання майна наймачеві встановлені ст.766 ЦК України, а саме, наймач має право: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Те, що відповідач фактично приступив до користування спірними приміщеннями, підтверджується листами останнього від 26.09.05 № 1.01/381 та від 14.02.06 №5.12-777/А, в яких зазначено, що відповідно до договору від 19.05.05 №122/5 відповідач отримав у строкове платне користування нежитлові приміщення по вул. Анрі Барбюса, 51/2.
Передача відповідачу у користування орендованого приміщення також підтверджується укладеним 17.08.05 між відповідачем і третьою особою 2 договором суборенди № 17/08-05.
У пункті 1.2 договору суборенди зазначено, що майно, яке передається відповідачем в суборенду, знаходиться в його користуванні у відповідності до договору оренди від 19.05.05 №122/05 між Державним видавництвом “Преса України» Державного управління справами та Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідач за актом від 18.08.05 прийому-передачі нежитлового приміщення за адресою: місто Київ, вул. Анрі Барбюса, 51/2 передав третій особі 2 частину орендованого приміщення.
В матеріалах справи відсутні докази пред'явлення відповідачем до позивача претензій, пов'язаних із затримкою передачі майна за договором оренди.
Зазначеним вище підтверджується те, що відповідач фактично приступив до використання спірного приміщення з моменту підписання договору оренди, тобто з 19.05.05.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про невстановлення моменту, з якого почалось фактичне використання відповідачем спірних приміщень.
Відповідно до наказу Фонду Державного майна України від 22.08.00 №1765 “Щодо роз'яснень і рекомендацій до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна» витрати на утримання орендованого майна не входять до орендної плати і повинні окремо компенсуватись орендарем орендодавцю.
19.05.05 позивачем та відповідачем було укладено договір № 122-ке/05, згідно з яким відповідач зобов'язався сплачувати позивачу витрати по забезпеченню приміщення комунальними послугами, експлуатаційні витрати та витрати по оплаті податку на землю. Договір укладено на період з 19.05.05 по 30.12.09 (п.10.1 договору).
Згідно п.3.3 цього договору відповідач зобов'язується сплачувати позивачу в повному обсязі вартість комунальних послуг та експлуатаційних витрат і відшкодовувати витрати по сплаті податку на землю до моменту повернення приміщення за актом прийому-передачі. Невикористання відповідачем приміщення протягом строку дії цього договору, так само як і залишення приміщення відповідачем без належного оформлення його передачі не звільняє відповідача від обов'язку у строки, встановлені цим договором, сплачувати позивачу в повному обсязі вартість наданих комунальних послуг, експлуатаційних витрат та відшкодовувати витрати по сплаті податку на землю.
Орендоване відповідачем приміщення є частиною єдиної будівлі (виробничо-журнального комплексу), яка обладнана єдиними енергетичними, тепловими, водопровідними, каналізаційними мережами і послуги (електропостачання, гаряче та холодне водопостачання, теплова енергія, водовідведення, експлуатаційні витрати по утриманню будівлі, прибудинкової території, місць загального користування), витрати на утримання та по сплаті податку на землю надаються централізовано для всієї будівлі.
Розрахунок витрат позивача здійснено шляхом визначення (з урахуванням умов договору від 22.05.05 №122-ке/05) суми витрат на утримання і забезпечення комунальними послугами переданої в оренду відповідачу частини будівлі. Ця сума визначається шляхом зменшення загальної вартості витрат по утриманню будівлі на суму витрат на утримання і забезпечення комунальними послугами переданої в оренду відповідачу частини будівлі.
Відповідно до п. 12. Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 N 630 (далі - Правила) у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показниками пропорційно опалюваній площі квартири (будинку садибного типу), тобто через одиницю площі будівлі.
Позивач при розрахунку позовних вимог про відшкодування витрат на опалення та гаряче водопостачання приміщення визначав згідно будинкових засобів обліку теплової енергії загальний обсяг використаної по підрозділу Типографія №2 теплової енергії, кількість теплової енергії, яка припадає на одинцю площі будівлі, за яку було прийнято 1 кв. м. опалюваної площі. Відповідно, заявлені до стягнення витрати на опалення орендованого відповідачем приміщення визначались шляхом множення отриманого результату на площу приміщення та на затверджений Київською міською державною адміністрацією тариф на послуги теплопостачання.
Відповідно до п. 21 Правил у разі відсутності у приміщенні та на вводах у будинок засобів обліку води плата за надані послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення справляється з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.
У зв'язку з тим, що кількість працюючих осіб у орендованому приміщенні протягом кожного місяця позивачу не надавалась, то при обчисленні витрат на забезпечення приміщення холодним водопостачанням і водовідведенням позивач виходив з норм робочої площі на одну особу та норм витрачання води за зміну однією особою згідно СНІП та визначав обсяг холодної води, що припадає на кв.м площі.
Згідно п. 7.25 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.98 №28 у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (незалежно від причин) обсяг спожитої електричної енергії за період понад місяць розраховується за потужністю струмоприймачів та потенціальне можливою кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку.
Враховуючи наявність загальних для всієї будівлі витрат на забезпечення приміщення електроенергією позивач виходив з показів вхідних засобів обліку та визначав витрати на забезпечення приміщення електроенергією пропорційно площі орендованого відповідачем приміщення в порядку, встановленому Правилами користування електричною енергією.
Заявляючи вимоги до відшкодування витрат по оплаті податку на землю позивач виходив з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.
Статтею 797 ЦК України визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
До стягнення заявлено відшкодування витрат, які позивач поніс у зв'язку із оплатою податку на землю за частину земельної ділянки, на якій знаходиться приміщення.
Зазначені витрати обчислені у відповідності до ставок, встановлених ст. 7 Закону України “Про плату за землю», виходячи з довідки про грошову оцінку вартості земельної ділянки, з урахуванням річних коефіцієнтів індексу інфляції та коефіцієнтів, затверджених рішенням Київської міської Ради від 27.04.00 №104/825 “Про затвердження грошової оцінки земель м. Києва».
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 13 Закону “Про оренду державного та комунального майна» орендовані приміщення, частини будівель, споруд та інше окреме індивідуально визначене майно залишаються на балансі підприємства (орендодавця, балансоутримувача).
Таким чином, витрати по утриманню і сплаті податків, якими обкладається передане в оренду нерухоме майно, несе орендодавець (балансоутримувач) і відповідно ставки податків, яким обкладається майно, нараховуються виходячи зі статусу орендодавця (балансоутримувача), а не орендаря.
Статтею 12 Закону України “Про плату за землю», якою встановлено порядок застосування пільг щодо сплати податку на землю, не встановлено, що орендодавець (балансоутримувач) нерухомого майна повинен зменшити у відповідному податковому періоді розмір плати за землю пропорційно розміру приміщення, переданого в оренду особі, що має пільги по сплаті податку на землю.
Викладеним спростовуються доводи відповідача в апеляційній скарзі про звільнення його від оплати податку на землю.
Умовами договору від 22.05.05 №122-ке/05 передбачено, що відповідач зобов'язується протягом строку дії договору здійснювати відшкодування експлуатаційних витрат за ставкою 4,80 грн. (без ПДВ) за 1 кв.м. орендованої площі.
Таким чином, вартість експлуатаційних витрат у позовній заяві обчислена шляхом множення ставки експлуатаційних витрат на загальну площу орендованого приміщення з начисленням ПДВ та індексу інфляції відповідно до п. 2.2 договору.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач за власні кошти згідно умов договору № 122-ке/05 утримував орендоване відповідачем приміщення та поніс збитки, оскільки відповідач не виконував своїх зобов'язань та не відшкодовував йому вищенаведені витрати.
Згідно ст.224 Господарського кодексу України (далі-ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідачу рахунки по сплаті вартості комунальних послуг, експлуатаційних витрат та витрат по сплаті податку на землю на загальну суму 213 998,44 грн. за період з травня 2005 року по липень 2006 року, які останнім оплачені не були.
Судом першої інстанції мотивовано не прийняті до уваги посилання відповідача на те, що він не отримував від позивача рахунки та акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Факт отримання відповідачем таких рахунків та актів підтверджується листом третьої особи 2 від 24.03.06 №512-51/АК, на зворотній стороні якого міститься підпис представника відповідача Бєлого А.В. про отримання вказаних в ньому документів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність позовних вимог про стягнення 213998,44 гри. збитків у зв'язку з утриманням спірних приміщень.
При цьому судом береться до уваги те, що третя особа 2 оплатила позивачу частину витрат на утримання приміщення пропорційно площі, яка фактично ним займалась.
Відповідно до статті 528 ЦК України позивачем було прийнято від третьої особи часткове виконання зобов'язання щодо відшкодування витрат по утриманню приміщення і на цю суму заборгованість за договором №122-ке/05 була зменшена.
Оскільки доводи позивача відповідачем не спростовані, як не наданий і контррозрахунок заявленої суми збитків, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, мотивовано визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню та прийняв відповідне рішення.
Посилання відповідача на те, що заявлені позивачем до стягнення суми не є збитками не ґрунтуються на чинному законодавстві.
За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.06 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.06 у справі №з36/405 залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України - без задоволення.
2. Матеріали справи №36/405 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
24.04.07 (відправлено)