Рішення від 15.04.2011 по справі 2-75/11

Справа № 2-75/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2011 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого: Ставнійчука В.С.

при секретарі Усатій Т.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної злочином, -

ВСТАНОВИВ:

1 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2, мотивуючи свої вимоги тим, що 17 серпня 2010 року біля 21 год. 40 хв. позивач проганяв попасом свою корову біля тину будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1, коли з вищезазначеного будинку вибіг відповідач і штовхнув рукою в плече позивача, після чого останній впав на землю та вдарився об бордюр, внаслідок чого отримав ушкодження у вигляді закритого перелому 8-го ребра зліва, які висновком судово-медичної експертизи № 225 від 19 листопада 2010 року по ступеню тяжкості віднесені до середніх тілесних ушкоджень, що призвели до довготривалого розладу здоров'я більше як 21 добу, а також тілесні ушкодження у вигляді синця лівого кульшового суглобу, які цим же висновком судово медичної експертизи по ступеню тяжкості віднесенні до легких тілесних ушкоджень. По даному факту була порушена кримінальна справа щодо ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 128 КК України і вироком Томашпільського районного суду від 27 грудня 2010 року засуджено і призначено покарання виді 150 (сто п'ятдесяти) годин громадських робіт.

У результаті отримання тілесних ушкоджень позивач поніс матеріальну шкоду, яка становить 162 грн., які він витратив на ліки, і моральну шкоду, яку він оцінює в 5000 грн.. Відповідач в добровільному порядку не бажає відшкодувати майнову і моральну шкоду, тому позивач був змушений звернутися до суду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав, посилаючись на ті ж обставини, що і в позовній заяві. Моральна шкода, яка заподіяна з вини відповідача полягає у моральних переживаннях в зв»язку з ушкодженням здоров»я, порушенні нормальних життєвих стосунків, необхідністю лікування і розмір компенсації на її відшкодування позивач визначає в сумі 5000 грн.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, суду пояснив, що оскільки злочин вчинений з необережності, з приводу отриманих тілесних ушкоджень позивач лікування не проходив, надана в обгрунтування позову в частині заявлених вимог щодо матеріальної шкоди довідка Томашпільського РТМО не може бути належним доказом, так як не завірена печаткою, чеки лікарських чи аптечних установ на придбання ліків останнім суду не надано, а відтак відсутні й підстави в задоволенні вимог про стягнення моральної й матеріальної шкоди як не забезпечених доказами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи , суд уважає позов обгрунтованим , який підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 3 ст.10 ЦПК передбачено , що кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом .

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі .

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що грунтується на всебічному , повному , об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів .Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість , достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів в їх сукупності.

Судом встановлено, що 17 серпня 2010 року біля 21 год. 40 хв. позивач проганяв свою корову біля тину будинку позивача, який розташований по АДРЕСА_1. З приводу неналежного догляду за коровою з боку позивача, між сторонами виникла суперечка в ході якої відповідач штовхнув рукою в плече позивача, від чого останній впав на землю та вдарився об бордюр, отримавши при цьому ушкодження у вигляді закритого перелому 8-го ребра зліва, які висновком судово-медичної експертизи № 225 від 19 листопада 2010 року по ступеню тяжкості віднесені до середніх тілесних ушкоджень, що призвели до довготривалого розладу здоров'я більше як 21 добу, а також тілесні ушкодження у вигляді синця лівого кульшового суглобу, які цим же висновком судово медичної експертизи по ступеню тяжкості віднесенні до легких тілесних ушкоджень.

По даному факту щодо ОСОБА_2 прокурором Вінницької області було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 128 КК України і вироком Томашпільського райсуду від 27 грудня 2010 року ОСОБА_2 було засуджено до покарання у виді 150 годин громадських робіт.

При цьому суд не погоджується з твердженнями відповідача, що у справі відсутні підстави для його цивільно-правової відповідальності, так як злочин вчинено з необережності, а також позивачем не надано суду доказів про проходження лікування з приводу отриманих тілесних ушкоджень, а тому в діях відповідача відсутня вина, а відтак і підстави для відшкодування шкоди заподіяної ушкодженням здоров»я.

Спірні правовідносини між сторонами випливають з кримінальної справи у якій ОСОБА_2 пред»явлено обвинувачення у вчиненні злочину відповідальність за який передбачена ст. 128 КК України. Кримінальна справа з обвинувальним висновком була направлена до суду і вироком останнього ОСОБА_2 засуджено до 150 годин громадських робіт.

На відміну від кримінального законодавства цивільне законодавство не поділяє умисел на прямий і непрямий. Умисел у розумінні цивільного законодавства означає, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій, передбачала їх негативні наслідки і бажала або свідомо допускала настання шкоди.

Такі наслідки протиправних дій відповідача встановлені показаннями позивача, вироком Томашпільського районного суду від 27 грудня 2010 року про засудження ОСОБА_2 до громадських робіт, довідкою Томашпільського РТМО від 09.03.2011 р. №235 про звернення позивача 18.08.2010 р. за наданням медичної допомоги з приводу перелому 8-го ребра, забою лівого стегна, крововиливу в зв»язку з чим було призначено амбулаторне лікування.

За положеннями ст. ст. 1166, 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою .

Ураховуючи, що вирок Томашпільського районного суду від 27 грудня 2010 року має преюдиціальне значення для вирішення даного спору, доводи позивача про відшкодування моральної шкоди є законними й частково обгрунтованими.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди , яку заподіяно позивачу ушкодженням здоров»я, що призвело до моральних страждань, порушенні звичних життєвих стосунків, необхідністю лікування та, виходячи з принципу розумності і достатності, матеріального становища сім»ї відповідача, на утриманні якого знаходиться двоє неповнолітніх дітей, середньомісячний заробіток останнього з врахуванням сплати присуджених судом аліментів складає 1158 грн., суд дійшов висновку про визначення розміру цього відшкодування у сумі 3000 грн., а не 5000 грн. як про це зазначено у позові.

З огляду положень ст.ст. 57, 58 ЦПК України стосовно стягнення матеріальної шкоди, то суд не визнає належним і допустимим доказом про понесення позивачем витрат на лікування в сумі 162 грн. лише по довідці Томашпільського РТМО від 09.03.2011 р. №235, що не містить ні печатки, ні ознак фінансового документу, а тому в задоволенні позову в цій частині заявлених вимог, як незабезпечених доказами, слід відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК стороні на користь якої ухвалено рішення , суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином з ОСОБА_2 в доход держави належить до стягнення 150 грн. державного мита (3000 х 5%=150) та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного і керуючись ст. 1166, 1167 ЦК України , ст.10, 11, 88, 60 , 212-215 ЦПК України , суд , -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн. компенсації на відшкодування моральної шкоди.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 150 грн. державного мита та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня проголошення, до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд.

Суддя:В. С. Ставнійчук