Справа № 2-о-6/11
"11" квітня 2011 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого: Ставнійчука В.С.
при секретарі Усатій Т.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,-
В С Т А Н О В И В: :
У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, яку уточнив до початку судового розгляду справи по суті, мотивуючи свої вимоги тим, що в період з 12 квітня 1985 року по 7 липня 1991 року він працював на посадах муляра, стропальника, маляра в Томашпільському міжколгоспбуді (правонаступник Томашпільська МПМК-17) об»єднання Вінницяоблагробуд.
В період з 3 травня по грудень 1987 року включно працював в складі відрядженої бригади Томашпільської МПМК-17 в с. Жовтневе Бородянського району та с. Яхни Фастівського району Київської області на будівництві житла для населення відселеного із зон відчуження внаслідок Чорнобильської катастрофи. Оскільки його діяльність була пов»язана з перебуванням в населених пунктах за межами зони відчуження більше трьох місяців протягом 1986-1987 років на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов»язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями, тому просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт такої роботи в період з 3 травня 1987 року по грудень 1987 року, оскільки архівні документи, що підтверджують цей факт в архівах Томашпільської МПМК-17 не збереглися.
В судовому засіданні представник заінтересованої особи, управління праці і соціального захисту населення Томашпільської райдержадміністрації Островська Т.В., заяву не визнала, надавши суду письмові заперечення про це, з яких убачається, що відповідно до архівних документів в період з 12 квітня 1985 року по 7 липня 1991 року він працював на посаді старшого інспектора по кадрах Томашпільської МПМК-17, не відряджався в зони відчуження або в населені пункти поза межами зони відчуження на роботи з особливо шкідливими умовами праці
(за радіаційним фактором), пов»язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Свідок ОСОБА_3, колишній начальник Томашпільської МПМК-17, суду пояснив, що в період 1986-1987 років він займав вищевказану посаду і в цей період як сам заявник, так і інші працівники МПМК-17 не відряджалися на роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зони відчуження або в населені пункти за межами зони відчуження, де би були задіяні на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором). Дійсно їхні працівники були відряджені для будівництва житла для населення евакуйованого із зони відчуження, але ці роботи проводилися в с. Жовтневе Попільнянського району Житомирської області, а не с. Жовтневе Бородянського району Київської області, як про це стверджує заявник, а також в с. Яхни Фастівського району Київської області. Однак ці населені пункти не віднесені до зон радіоекологічного забруднення, так як житло не могло для евакуйованих будуватися у таких зонах. Звідки заявник взяв такі архівні довідки, які не відповідають дійсності, свідку невідомо. Крім того, заявник працював на посаді старшого інспектора по кадрах і не виконував роботи муляра, стропальника чи маляра.
Заслухавши пояснення заявника, представника заінтересованої особи, свідка ОСОБА_3, суд уважає заяву необгрунтованою, яка не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як установлено судом, встановлення факту роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС має для заявника юридичне значення, оскільки пов»язане з визнанням його в подальшому особою потерпілою від Чорнобильської катастрофи у відповідності до п.5 ч.1 ст. 11 Закону України від 28.02.1991 р. №796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно якої особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов»язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На обгрунтування заяви ОСОБА_1 зіслався на довідку за №1/213 від 14.10.2008 р. видану «Вінницяоблагробуд» про те, що він дійсно виконував будівельні роботи (муляр, стропальник та маляр) по будівництву приватних будівель для мешканців відчужених із зон радіаційного вибуху Чорнобильської АЕС в с. Жовтневе Бородянського району в період з 03.05.1987 р. по грудень 1987 року включно та наказ №46 від 17.06.1986 р. по Томашпільській МПМК-17 про направлення на роботу для будівництва садиб для населення відчужених із зони радіаційного вибуху Чорнобильської АЕС робітників, ІТР і службовців Томашпільської МПМК-17.
Разом з тим, як убачається з наказу № 204 від 17.06.1986 р. по «Вінницькому облагробуду» працівники останнього відряджались для виконання вищевказаних робіт в населені пункти Яхни, Дорогинка, Томашівка Фастівського району, Калинівка - Васильківського району Київської області, які не віднесені до зон посиленого радіоекологічного контролю. Крім того, з показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_3, колишнього начальника Томапільської МПМК-17, встановлено, що працівники підприємства, в т.ч. і ОСОБА_1 протягом 1986-1987 років не відряджались на роботи в зони відчуження чи населені пункти поза межами зон відчуження для виконання робіт з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов»язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Дійсно, працівниками підприємства здійснювалося будівництво житла для населення відселеного із зон відчуження в с. Жовтневе Попільнянського району Житомирської області, а не с. Жовтневе Бородянського району Київської області. Село Жовтневе Попільнянського району не віднесене до будь-яких із зон постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС.
Відповідно до архівної довідки №102 від 15.03.2011 р. встановлено, що ОСОБА_1 по особових рахунках Томашпільського міжколгоспбуду (Томашпільська МПМК-17) за період 1985-1991 років за посадою рахується як старший інспектор по кадрах.
З огляду на вищенаведене, враховуючи, що ОСОБА_1 не надано суду доказів, які б стверджували факт його роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, надані ним суду докази в обгрунтування заяви, не підтверджуються, а навпаки, спростовуються архівними відомостями, що дає суду підстави для відмови у задоволенні заяви.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 має статус інваліда П групи Радянської Армії і Військово-Морського Флоту, а тому відповідно до п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» він підлягає звільненню від сплати останнього.
Керуючись ст. 234, 235, 256, 257, 259 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 3 травня по грудень 1987 року відмовити, як заявленій необгрунтовано.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати державного мита на підставі п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня проголошення, до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд.
Суддя:В. С. Ставнійчук