ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
місто Київ
11 год. 47 хв.
01.04.2008 р. № 3/459
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Блажівської Н. Є. при секретарі Серпутько Т.С.
за участю представників сторін:
Від позивача: Сарбаєв Ю. А. (довіреність № 192-ШО від 18 січня 2008 року)
Від відповідача: Черниш Н. М. (довіреність № ІЦ-01-16-2/363 від 11 березня 2008 року),
Климентьєва О. М. (довіреність № ІЦ-01-16-2/363 від 11 березня 2008 року)
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця (надалі - Позивач)
доДержавної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області (надалі -Відповідач)
проскасування рішення № ІЦ-02-12/80 від 20 листопада 2007 року
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 1 квітня 2008 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Державне територіальне-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця»звернулося з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про скасування рішення від 20 листопада 2007 року № ІЦ-02-12/80 (надалі -спірне рішення).
Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що прийняте Відповідачем спірне рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, є незаконним і необґрунтованим.
Позивач стверджує, що твердження актів перевірки додержання тарифів на перевезення вантажів та пов'язаних з ними послуг залізничним транспортом на станції Козятин-1 Південно-Західної залізниці від 14 вересня 2007 року та 09 листопада 2007 року в частині «Перевіркою встановлено»викликають заперечення. Так не відповідає дійсності твердження Відповідача про подвійне стягнення плати за одну й ту саму послугу, оскільки відповідно до статті 37 Статуту залізниць України та пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1), стягнення плати проводилось за 2 окремі операції, а саме плата за послуги по зважуванню маси вантажів на прохання відправника та збір за зважування вантажів на вагах залізниці в залежності від типу ваг. Позивач стверджує, що наведені факти, а також відсутність відповідних розрахунків свідчить про неякісне проведення перевірки, що призвело до прийняття невірного рішення Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області.
Представники Відповідача проти позову заперечили та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог зважаючи на наступне. Застосування ст. Козятин-1 Козятинської дирекції залізничних перевезень нечинних коефіцієнтів до тарифів на послуги перевезення вантажів, згідно тарифного керівництва № 1 затвердженого Наказом Мінтрансу України від 15 листопада 1999 року № 551 є порушенням порядку встановлення та застосування цін згідно Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами держконтролю за цінами, що в свою чергу призвело до отримання 523 грн. 60 коп. необґрунтованої виручки.
Представниками Відповідача також було зазначено, що за матеріалами перевірки Держінспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області, в межах строку застосування санкцій було правомірно прийнято рішення про застосування економічних санкцій на загальну суму 95 538 грн. 00 коп. за порушення державної дисципліни цін.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків:
Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області в період з 23 серпня 2007 року по 14 вересня 2007 року проведено перевірку додержання держдисципліни цін на залізничній станції Козятин-1 ДТГО «Південно-Західної залізниці»за період з вересня 2006 року по серпень 2007 року по результатам якої складено акт від 14 вересня 2007 року.
Додатково до цього Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області в період з 1 листопада 2007 року по 9 листопада 2007 року проведено перевірку додержання держдисципліни цін на залізничній станції Козятин-1 ДТГО «Південно-Західної залізниці»за період з вересня 2006 року по серпень 2007 року по результатам якої складено акт від 9 листопада 2007 року.
Перевіркою від 14 вересня 2007 року та додатковою перевіркою від 9 листопада 2007 року встановлено:
- необґрунтоване завищення тарифів внаслідок застосування коефіцієнта до тарифів Тарифного керівництва №1 (по наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 28 квітня 2007 року № 356), який на період застосування не мав юридичної сили. Сума необґрунтовано отриманої виручки становить 523,60 грн.;
- стягнення плати за одну і ту ж послугу «зважування»одночасно як за вільним (договірним) тарифом (п. 10 таб. 3 п. 26 Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Мінтрансу України від 15 листопада 1999 року № 551) так і за регульованим тарифом (п. 4 Тарифного керівництва №1, затвердженого наказом Мінтрансу України від 15 листопада 1999 року №551). Сума необґрунтовано отриманої виручки становить 31322, 40 грн.
На підставі зазначених актів Позивачем прийняте рішення № ІЦ-02-12/80 від 20 листопада 2007 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та вилучення у позивача в доход державного бюджету суму 31846, 00 грн., і стягнення штрафу в сумі 63692, 00 грн.
Відповідач звернувся з претензією до Позивача від 26 листопада 2007 року № ІЦ-01-15-2/1409 про стягнення 95538,00 грн. Позивач у позовній заяві підтверджує отримання вищевказаних рішення та претензії 4 грудня 2007 року. Відповіді на претензію Позивач Відповідачу не надсилав.
Відповідно до Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції та Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема: застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг; включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт); застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.
Згідно із статтею 9 Закону України «Про залізничний транспорт»встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом у межах України здійснюється на підставі державної бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.
Нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення (частина 2 статті 2 Закону України «Про транспорт»).
Відповідно до статті 4 Закону України «Про ціни та ціноутворення», Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 Мінтранс за погодженням з Мінекономіки встановлює тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов'язані з ними послуги. Згідно зі змінами, які внесені постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2003 року № 105 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548»Мінтранс подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо встановлення тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов'язані з ними послуги.
Згідно з наданими повноваженнями, за погодженням з Мінекономіки Наказом Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року № 551 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 грудня 1999 року за № 828/4121) затверджено «Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України».
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28 квітня 2007 року N 356 затверджені Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року N 551, у відповідності до яких до тарифів, плати та зборів, що вказані в розділах 1 і 2 Збірника тарифів встановлено коефіцієнт - 2,616. Вказаний Наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції України 4 травня 2007 року за N 459/13726. та набрав чинності 15 травня 2007 року.
Як встановлено перевіркою від 14 вересня 2007 року та не спростовано Позивачем, при нарахуванні плати за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів згідно розділу 2 Тарифного керівництва № 1, залізничною станцією Козятин застосовувались тарифи з урахуванням коефіцієнту 2,616 відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 28 квітня 2007 року № 356 починаючи з 01 травня 2007 року, тобто до набрання вказаним Наказом чинності.
В період до 15 травня 2007 року були чинними коефіцієнти до тарифів на рівні 2,565 встановлені розпорядженням Кабінету Міністрів України № 91 від 01 квітня 2005 року «Про індексацію тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом та пов'язані з цим послуги»та № 233 від 01 липня 2005 року «Про індексацію тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом».
Враховуючи викладене, висновок Відповідача про необґрунтоване завищення тарифів внаслідок застосування коефіцієнта до тарифів Тарифного керівництва № 1 (по наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 28 квітня 2007 року № 356), який на період застосування не мав юридичної сили є правомірним та підтверджується матеріалами справи. Сума необґрунтовано отриманої Позивачем виручки в результаті такого порушення склала 523, 60 грн.
У відповідності до пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення (статті 7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту) загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в перевізних документах. Маса вантажу визначається відправником.
Згідно із пунктом 22 Статуту Залізниць, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року N 457, виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів.
У відповідності до пункту 26 розділу 1 Тарифного керівництва № 1 Розрахунки за роботи й послуги, пов'язані з перевезенням вантажів і пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству. Вільні тарифи визначаються, виходячи з кон'юнктури ринку, якості й споживчих властивостей робіт і послуг. У вільних тарифах враховується собівартість виробництва й прибуток без обмеження рівня рентабельності. Серед Переліку видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами (на підставі окремих договорів), визначеного пунктом 26 Тарифного керівництва в пункті 10 зазначається про надання послуг по зважуванню й перевірка на прохання одержувача (відправника) маси вантажів при прийманні, видачі й перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами.
При цьому в Розділі 2 пунктом 4 Тарифного керівництва №1 передбачений збір за зважування вантажів в наступних видах та розмірах:
Пункт 4.1. За зважування на вагах залізниці вантажів і тари справляється збір за кожну операцію в розмірах: 14,6 грн. за один вагон будь-якої вантажопідйомності - при зважуванні на вагонних вагах; 1,5 грн. за одну тонну - при зважуванні на товарних вагах; 2,4 грн. з автомобіля і 1,5 грн. з автопричепа - при зважуванні на автомобільних вагах.
Пункт 4.2. За перевірку працівниками станції маси вантажів і тари на вагах вантажовласників на їх вимогу або у випадках, передбачених Правилами, справляється збір за кожну операцію в розмірах: 2,4 грн. з вагона будь-якої вантажопідйомності - при зважуванні на вагонних і елеваторних вагах; 0,9 грн. за одну тонну - при зважуванні на товарних вагах; 1,2 грн. з автомобіля і 0,9 грн. з причепа - при зважуванні на автомобільних вагах
Таким чином, законодавством встановлено державне регулювання тарифів за зважування на вагах залізниці вантажів і тари, та за перевірку працівниками станції маси вантажів і тари на вагах вантажовласників на їх вимогу, або у випадках, передбачених Правилами. Застосування вільних цін та тарифів можливе у випадку надання послуг по зважуванню й перевірці на прохання одержувача (відправника) маси вантажів при прийманні, видачі й перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами. При цьому Тарифне керівництво № 1 не передбачає можливості стягнення подвійної плати за вільними та регульованими тарифами за одну і ту ж надану залізницею послугу.
Як свідчать матеріали перевірок від 14 вересня 2007 року та від 09 листопада 2007 року Залізничною станцією Козятин здійснювалося стягнення плати за одну і ту ж послугу «зважування»одночасно як за вільним (договірним) тарифом (п. 10 таб. 3 п. 26 Тарифного керівництва № 1, затвердженого затвердженого наказом Мінтрансу України від 15 листопада 1999 року № 551) так і за регульованим тарифом (пункт 4 Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Мінтрансу України від 15 листопада 1999 року № 551). В результаті такого порушення сума необґрунтовано отриманої Позивачем виручки склала 31322, 40 грн.
Враховуючи вищевикладене, висновок відповідача про порушення норм Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Мінтрансу № 551 є обґрунтованим та правомірним.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки.
Згідно Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819 державна комісія з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, основним завданням якої є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Відповідно до частини 5 пункту 5 вказаного Положення Відповідач має право приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу в двократному її розмірі.
Як визначено частиною 2 пункту 3.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
Таким чином, як свідчать матеріали справи, рішення відповідача № ІЦ-02-12/80 від 20 листопада 2007 року відповідає законодавству, прийняте в межах його компетенції у порядку, встановленому чинним законодавством, не порушує прав та інтересів позивача, а тому не підлягає визнанню його недійсним.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є необґрунтованими, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н. Є. Блажівська