Справа №2-359/08р.
22 лютого 2008року Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого -судді Цокол Л.І.
при секретарі Бєлоус В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду і просить розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спільне життя з відповідачем не склалось , і на даний час шлюбні відносини між ними фактично припинені.
Відповідач ОСОБА_2 вимоги позивача визнав, вказуючи на те, що дійсно між ним та позивачем відсутнє взаєморозуміння, що заважає підтримувати шлюбні стосунки.
Суд вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2 , дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного.
Судом встановлено наступне.
Сторони зареєстрували шлюб 25 лютого 1995 року . Від шлюбу мають неповнолітню дитину, доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1.
Між сторонами на протязі двох років відсутнє взаєморозуміння щодо шлюбних відносин, що стало підставою припинення ведення спільного господарства та подружніх стосунків. З грудня 2007 року сторони проживають фактично окремо. Виховання дитини здійснює позивач, відповідач надає матеріальну допомогу на її утримання.
Відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред»явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст.112 цього ж кодексу суд з»ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Відповідно до частини другої цієї статті суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено , що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З часу припинення шлюбних відносин , окремого проживання та часу знаходження позову в суді , примирення між сторонами не відбулось. Кожна з сторін не вважає можливим збереження сім»ї.
При таких обставинах суд приходить до висновку , що дальше спільне життя подружжя та збереження їх сім»ї неможливе, оскільки буде суперечити інтересам кожної з сторін та їх неповнолітньої дитини.
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110-112 Сімейного кодексу України, ст. ст. 8,10,60,208,212,213,214,215 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 25 лютого 1995 року за актовим записом №61 у відділі реєстрації записів актів громадянського стану Старокиївського району м. Києва, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 державне мито в розмірі 17гр. за реєстрацію розірвання шлюбу в органах РАЦС.
ОСОБА_1 від сплати державного мита звільнити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти діб та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти діб.
Суддя