33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"19" квітня 2011 р. Справа № 16/1612
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Гулова А.Г.
суддя Маціщук А.В. ,суддя Петухов М.Г.
при секретарі Водоп"ян О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Зайченка О.П. - представника за довіреністю від 05.01.2011р.,
від відповідача: Мартинюк Л.Л. - представника за довіреністю від 18.04.2011р.,
Сівакової О.Е. - директора,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Андрушівка", с.Лебединці Андрушівського району Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від 11.02.11 р. у справі № 16/1612 (суддя Гансецький В.П.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради "Київкомунсервіс", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Андрушівка", с.Лебединці Андрушівського району Житомирської області
про стягнення 41541,52 грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.02.2011р. у справі №16/1612 задоволено позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради "Київкомунсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Андрушівка" про стягнення заборгованості в сумі 41541,52 грн.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 16119,80 грн. основного боргу, 1918,31 грн. пені, 10012,08 грн. 20% річних, 4349,06 грн. інфляційних, 3611,98 грн. штрафу, 415,41 грн. державного мита та 222,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення змінити в частині стягнення 10012,08 грн. 20% річних, 4349,06 грн. інфляційних, 3611,98 грн. штрафу, 1918,31 грн. пені, стягнувши з відповідача 1365,21грн. інфляційних нарахувань, 3287,71 грн. пені, 484,74 грн. 3% річних (а.с.82-85).
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:
- позивач неправильно виконав розрахунок суми пені, оскільки нарахування штрафних санкцій слід здійснювати за період з 01.01.2010р. по 31.06.2010р., тоді як КП "Київкомунсервіс" нарахувало пеню за період з 04.06.2009р. по 13.12.2010р.;
- нарахування штрафних санкцій виконано позивачем після закінчення терміну дії договору за період, який значно перевищує шість місяців, тобто із порушенням строку позовної давності.
Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважають рішення суду першої інстанції від 11.02.2011р. незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим просять його змінити в частині стягнення 10012,08 грн. 20% річних, 4349,06 грн. інфляційних, 3611,98 грн. штрафу, 1918,31 грн. пені, стягнувши з відповідача 1365,21грн. інфляційних, 3287,71 грн. пені, 484,74 грн. річних, згідно доданого до апеляційної скарги розрахунку.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 11.02.2011р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.04.2009р. між ТОВ "Агро Андрушівка" (замовник) та КП "Київкомунсервіс" (підрядник) укладено договір підряду на виконання сільськогосподарських робіт №4 (далі - договір), згідно п.1.1 якого підрядник зобов"язується прийняти і оплатити фактично виконані підрядником роботи на умовах, визначених договором (а.с.11-13).
Згідно п.2.1 договору за виконання підрядником робіт замовник розраховується грошовими коштами з розрахунку:
- оприскування - 51,00 грн. за 1 га;
- культивація - 60,60 грн. за 1 га;
- посів - 62,00 грн. за 1 га;
- коткування - 28,10 грн. за 1 га;
- внесення мінеральних добрив - 25,80 грн. за 1 га.
Відповідно до п.2.2 договору фактична сума робіт визначається шляхом складання сум, вказаних в актах виконаних робіт.
Як передбачено п.2.4 договору, замовник остаточно розраховується з підрядником і сплачує залишок фактичної суми робіт протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання останнього акту виконаних робіт.
Згідно умов договору позивач виконав сільськогосподарські роботи на загальну суму 51119,80 грн., що підтверджується актами виконаних робіт №8 від 30.04.2009р. та №11 від 20.05.2009р., підписаними представниками обох сторін (а.с.14, 15).
Відповідач свої зобов"язання щодо оплати виконаних підрядних робіт виконав частково в сумі 35000,00 грн., у зв"язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 16119,80 грн.
За вказаних обставин КП "Київкомунсервіс" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТОВ "Агро Андрушівка" 16119,80 грн. боргу, 4010,54 грн. інфляційних, 7214,32 грн. пені, 9482,11 грн. 20% річних, 7223,96 грн. штрафу, всього - 44050,73 грн. (а.с.2-5).
Після порушення провадження у справі позивач подав до суду заяву №6-114 від 10.02.2011р. про зміну розміру позовних вимог відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 16119,80 грн. основного боргу, 4349,06 грн. інфляційних, 3836,62 грн. пені, 10012,08 грн. 20% річних, 7223,96 грн. штрафу, всього - 41541,52 грн. (а.с.38-39).
Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Житомирської області від 11.02.2011р. позов задоволено (а.с.74-75).
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Між сторонами у справі правовідносини виникли на підставі договору підряду від 01.04.2009р.
Згідно ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов"язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав вимоги щодо оплати вартості отриманого товару в строк, передбачений п.2.4 договору, тобто до 03.06.2009р. (останній акт за виконання сільськогосподарських робіт підписано сторонами 20.05.2009р.).
Судом також встановлено, що прострочка виконання грошового зобов"язання відповідачем в сумі 36119,80 грн. розпочалось з 04.06.2009р. по 27.04.2010р., в сумі 26119,80 грн. з 28.04.2010р. по 19.10.2010р., в сумі 16119,80 грн. з 20.10.2010р. по даний час.
З урахуванням зазначеного, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 16119,80 грн. основного боргу правомірно задоволені судом першої інстанції, чого й не спростовує відповідач, звернувшись з апеляційною скаргою.
Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п.6.3 договору, в разі порушення замовником строків оплати робіт, замовник зобов'язаний на вимогу підрядника сплатити йому, не враховуючи сум заборгованості, пені і штрафу, 20 (двадцять) відсотків річних від простроченої суми за користування грошовими коштами підрядника за весь час прострочення.
Оскільки сторони в договорі визначили інший розмір відсотків річних, ніж встановлений ч.2 ст.625 ЦК України, про що свідчить зміст п.6.3 договору, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з обрахунками позивача щодо нарахування 10012,08 грн. 20% річних за період з 04.06.2009р. по 13.12.2010р. (а.с.19, 38-39, 61).
Нарахування позивачем 4349,06 грн. інфляційних за період з червня 2009р. по грудень 2010р. проведено згідно вимог чинного законодавства, а тому правомірно задоволено судом першої інстанції (а.с.17-18, 38-39, 61).
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що у разі порушення замовником строків оплати робіт, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплачує штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від суми заборгованості.
Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач нарахував пеню за прострочення виконання грошових зобов"язань за період з 04.06.2009р. по 03.12.2009р. у розмірі 3836,62 грн. з дотриманням вимог законодавства.
Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, позивач правомірно нарахував відповідачу штраф у розмірі 7223,96 грн., керуючись п.6.2 договору.
Згідно п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно зменшив розмір штрафних санкцій на 50%.
Щодо доводів апеляційної скарги, що штрафні санкції підлягають нарахуванню після закінчення строку договору (31.12.2009р.), тобто з 01.01.2010р. по 31.06.2010р., слід зазначити, що у відповідності з нормами ст.ст.526, 530, 610, 612 ЦК України прострочка виконання грошового зобов"язання за договором підряду від 01.04.2009р. починається з 04.06.2009р., тобто з наступного дня після передбаченого п.2.4 договору строку проведення розрахунків за виконані підрядні роботи.
За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Андрушівка".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 11.02.2011р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст.101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 11.02.2011р. у справі №16/1612 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Андрушівка", с.Лебединці Андрушівського району Житомирської області - без задоволення.
2. Справу №16/1612 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2,3 -сторонам,
4 - в наряд.