Справа № 2/2506/1369/11
13.04.2011 року
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
головуючого: судді Кулініча Ю.П.,
за участю: секретаря судового засідання Гоєнка О.Г.,
позивачки ОСОБА_1,
представника позивача адвоката ОСОБА_2,
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника відповідача адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договору недійсним, -
Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним біржовий договір купівлі-продажу автомобіля CHERY TIGGO, червоного кольору, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, укладений 22.08.2008 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та зареєстрований на товарній біржі «Українська-Чернігівська»за № 000697.
В обґрунтування позову посилається на те, що даний автомобіль був об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і був відчужений чоловіком без згоди позивачки.
Позивачка у судовому засіданні позов підтримала.
Відповідачі у судовому засіданні позов не визнали з тих підстав, що позивачка дала згоду на укладення договору та була присутня при його укладенні.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 22.08.2008 був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 придбав автомобіль CHERY TIGGO, червоного кольору, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, за ціною 120 грн. Договір укладено відповідачами як членами Товарної Біржі «Українська-Чернігів».
Згідно витягу з журналу обліку ЧВРЕР від 18.06.2010, право власності набуто ОСОБА_3 у серпні 2007 року.
Як вбачається з рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 21 квітня 2010 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 07.08.1999. Припинили шлюбні відносини у серпні 2008 року. Шлюб розірвано рішенням суду від 21.04.2010.
Згідно ст.60 СК України зазначений вище автомобіль був об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Тобто, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З пояснень позивачки та показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що позивачці було відомо про відчуження автомобіля на користь ОСОБА_4, і на момент укладення договору вона з цим погоджувалась.
Таким чином, в даному випадку відсутні підстави для висновку, що відчуження майна відбулось поза згодою співвласника. Недодержані лише вимоги щодо форми правочину.
Однак, згідно ст.ст.203, 215 ЦК України це не тягне недійсності правочину.
Керуючись викладеним вище та ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
В позові відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя