Справа № 2-а/2506/6346/11
13 квітня 2011 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Литвиненко І. В., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дії, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю,-
22.03.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірною бездіяльності відповідача та зобов'язання провести перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно вимог ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 22.09.2010 року.
Свої вимоги мотивує тим, що являється учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії. Згідно ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»відповідач повинен виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, всупереч діючих норм Закону, відповідачем нараховується і виплачується пенсія у меншому розмірі.
Відповідач в установлений законом строк подав заперечення на позов.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо захисту порушеного права за період з 22.09.2010 року по 13.04.2011 року, тобто по день винесення рішення судом, підлягають задоволенню з наступних підстав.
Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року встановлює право осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на отримання додаткової пенсії (стаття 50 Закону).
Відповідно до статті 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», редакція якої діяла до 1 січня 2008 року, передбачала, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю для категорії громадян, до якої віднесена позивач, становить 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Суд не бере до уваги положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячного підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачається статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З прийняттям Конституційним Судом України 22.05.2008 року рішення №10-рп/2008, відновлено дію ст. 50, 51, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у попередній редакції.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд приходить до висновку, що при розрахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю застосуванню підлягає розмір 30% мінімальної пенсії за віком, а не розмір, визначений постановою КМУ №654 від 16.07.2008 року, якою керувався відповідач.
Положення частини 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для обчислення інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
За таких підстав, суд вважає, що позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії у розмірі відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 22.09.2010 року по 13.04.2011 року, тобто по день прийняття рішення судом, визнавши при цьому неправомірними дії відповідача щодо виплати позивачу додаткової пенсії за вказаний період у меншому розмірі, ніж встановлено законом, підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 11, 94, 99, 100, 158 - 163, 183-2, 186 КАС України,-
позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі меншому, ніж встановлено ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 22.09.2010 року по 13.04.2011 року - неправомірними.
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно вимог ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 22.09.2010 року по 13.04.2011 року і здійснити відповідні виплати на користь позивача за виключенням виплаченої пенсії за вказаний період.
Постанова, прийнята в порядку скороченого провадження, підлягає негайному виконанню.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів, які обчислюються з моменту отримання копії постанови.
С у д д я І. В. Литвиненко